73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
22.10.2009 Справа № 10/124-ПД-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до приватного підприємця ОСОБА_2
третя особа без самостійних вимог на предмет спору - відкрите акціонерне товариство «Фірма Херсоноблагробуд»
про визнання договору дійсним та визнання права власності
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
від третьої особи - директор Подофа І.А., уповноважена особа Степаненко В.А.
Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.03.2008року, просить визнати дійсним укладений 11.12.2007 року з відповідачем договір купівлі-продажу нерухомого майна - магазину "Побутова техніка" загальною площею 87 кв.м., який розташований в м. Нова Каховка по вул. Промисловій №7.
Крім цього, позивач просить визнати за ним право власності на нерухоме майно - магазин «Побутова техніка», посилаючись на те? що відповідач не визнає його право на зазначений об'єкт.
Позивач та відповідач своїм правом на судовий захист не скористалися. В засідання суду 22.10.2009року вдруге не з'явилися, відзив на позов і витребувані судом докази не надали з невідомих причин.
Ухвала про відкладення розгляду справи від 13.10.2009року направлена позивачу і відповідачу у встановленому порядку відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002року №75 (з подальшими змінами). Доказів які б свідчили про їх неотримання до господарського суду не надходило, отже сторони було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від позивача і відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представників позивача і відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Третя особа позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що саме йому на праві власності належить комплекс торгівельно-виробничої бази, розташованої в м.Нова Каховка по вул. Промисловій №7. Відповідачу передавалися в оренду бетонні майданчики загальною площею 53 кв.м. для тимчасового розміщення контейнерів-вагонів. В порушення умов договору оренди відповідач самовільно побудував на орендованих майданчиках об'єкти нерухомості, які в наступному продав позивачу, не будучи власником зазначеного майна. Оскільки право продажу належить лише власнику, а відповідач на час укладення договору не був власником нерухомого майна, такий договір купівлі-продажу не може бути визнаний дійсним, а відповідно і право власності не належить позивачу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників третьої особи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з урахуванням наступного.
11.12.2007року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач по справі) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) підписано договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: магазину "Побутова техніка" загальною площею 87 кв.м. розташованого в м.Нова Каховка, вул. Промислова №7.
Згідно з умовами договору відповідач, як продавець, передає а позивач, як покупець, зобов'язується прийняти у власність об'єкт купівлі-продажу та оплатити його вартість в сумі 42.318грн.08коп. готівковими коштами або шляхом взаємозаліку за поставлену продукцію (товари).
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Право продажу відповідно до статті 658 ЦК України належить власнику майна. Правом власності відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Державну реєстрацію нерухомого майна відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 року за №7/5, здійснюють державні комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів.
Таким чином, виходячи із аналізу зазначених норм права, лише власник майна, право власності якого пройшло державну реєстрацію в бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади, має право на продаж нерухомого майна.
Судом надіслано запит до комунального підприємства Каховське бюро технічної інвентаризації стосовно повідомлення про власника нерухомого майна магазину «Побутова техніка». 05.10.2009року за №11387 судом отримано відповідь від зазначеного комунального підприємства із змісту якої вбачається, що право власності на нерухоме майно розташоване за адресою м.Нова Каховка вул. Промислова №7 зареєстроване за ВАТ «Херсоноблагрострой»(третя особа). Магазин «Побутова техніка»за вищезазначеною адресою взагалі не зареєстрований.
Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.12.2007року приватний підприємець ОСОБА_2 не був власником нерухомого майна як предмету договору купівлі-продажу, а тому відповідно до ст. 317, 319, ч.1 ст. 658 ЦК України йому не мав права продажу нерухомого майна.
Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Однак ч.2 статті 220 ЦК України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
За змістом зазначеної норми випливає, що при вирішенні спору про визнання договору який потребує нотаріального посвідчення дійсним, суд також досліджує наявність письмових доказів домовленості між сторонами щодо істотних умов договору та відсутність передбачених законом обмежень для його укладення.
Із змісту договору не вбачається, що сторони погодили всі істотні умови. Так, за умовами договору продавцем є ПП ОСОБА_2, якому не належить право продажу, так як він не є власником майна, однак пунктом 6 спірного договору зазначено, що продавець підтверджує відсутність права власності третіх осіб на зазначену будівлю. Але не будучи власником майна, ПП ОСОБА_2, не може підтверджувати і відсутність права власності на нього будь-яких осіб.
Договором також передбачено отримання вартості предмету купівлі-продажу відповідачем. Але, як зазначено вище, він не є власником майна, тому і вартість цього майна йому не належить, як і не належить право передачі нерухомого майна, яке оформлено актом приймання-передачі від 19.12.2007року.
Таким чином, з боку продавця договір купівлі-продажу від 11.12.2007року підписано неуповноваженою особою, яка не мала права продажу майна, як і права його передачі за актом приймання-передачі та отримання коштів від покупця. За таких підстав не можна вважати що між сторонами відбулося належне виконання договору.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач взагалі не мав права здійснювати будівництво нерухомого майна за адресою м. Нова Каховка вул. Промислова №7. Більш того, рішенням господарського суду Херсонської області від 13.08.2009року за позовом ВАТ «Фірма «Херсоноблагробуд»до ПП ОСОБА_2 зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_2 повернути відкритому акціонерному товариству "Фірма "Херсоноблагробуд" бетонні майданчики виробничо-торгівельної бази ВАТ "Фірма "Херсоноблагробуд", розташовані по вул. Промисловій № 7 у м. Нова Каховка Херсонської області з приведенням у придатний для подальшого використання стан шляхом знесення будівель магазину "Світ техніки" з прибудовою (які і є магазином «Побутова техніка»), розташованих на зазначених бетонних майданчиках. Рішенням зазначено, що нерухомі будівлі були споруджені відповідачем без відповідних правових підстав, а тому підлягають знесенню.
За таких обставин вимога про визнання договору купівлі-продажу дійсним не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, то відповідно до ст. 328 ЦК України: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частина 3 статті 334 ЦК України передбачає, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. При цьому, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Доказів на підтвердження існування такого рішення та державної реєстрації права власності суду не надано.
У відповідності до ст. 392 Цивільного Кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Підставою позову є обставини, що підтверджують у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених позивачем правовстановлюючих документів.
У даному випадку право позивача на спірне нерухоме майно не підтверджується ні рішенням суду, яке б набрало законної сили, ні іншими правовстановлюючими документами, тому правові підстави визнання за ним права власності відсутні.
Слід також зазначити, що обрані позивачем способи захисту права -визнання договору дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України та визнання права власності на нерухоме майно є самостійними, виникають із різних підстав і не підлягають об'єднанню в одній позовній заяві.
Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 11.12.2007року та визнання за ним права власності на спірне майно задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
В засіданні суду за згодою представника третьої особи оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі вищезазначених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до
ст. 84 ГПК України і підписано 26.10.2009року.