Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" жовтня 2009 р. Справа № 57/167-09
вх. № 5679/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Осипова Н.В. - головний спеціаліст юридичного відділу, довіренність № 5091 від 22.12.08 року 3-ї особи (УКВОЗ)- Ремінний В.І. - завідувач сектору правового забезпечення. довір. № 20\3799 від 26.08.2009 року відповідача - Чепенко О.І., юрист, довір. № 01\06 від 01.06.2009 року 3-ї особи (СТ "Аква") - Бутурлим П.С.- засновник, 3-ї особи (ТВО "Харківкомунпромвод") - не з*явився,
розглянувши справу за позовом Харківська районна державна адміністрація, м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Харківська облдержземінспекція
до Обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Аква-3", Русько-Тишківська сільська рада 3-я особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Садівниче товариство "Аква", 3-я особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ТВО "Харківкомунпромвод"
про звільнення та повернення ділянки
Позивач - Харківська районна державна адміністрація звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -Обслуговуючого кооперативу „Садівниче товариство Аква-3”, в якій просить суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку на території Русько-Тишківської селищної ради, площею, орієнтовано 25 Га, привести її у придатний до використання стан та повернути цю земельну ділянку позивачу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та залучено до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція) в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 27 серпня 2009 року та 05 жовтня 2009 року розгляд справи відкладався в зв'язку з невиконання сторонами вимог попередньої ухвали щодо подання витребуваних судом документів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2009 року залучено до участі у справі Садівниче товариство „Аква” в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2009 року залучено до участі у справі до участі у справі ТПО „Харківкомунпромвод”, в якості Третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
14 жовтня 2009 року від громадянки Сіденко Галини Іванівни через канцелярію господарського суду Харківської області надійшла заява про залучення її в якості третьої особи до судового процесу (вх. № 24684), посилаючись на те, що даний спір впливає на її права, як фактичного користувача даної земельної ділянки, яка була надана їй для огородництва та на підставі членства в кооперативі «Аква».
Дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Згідно п.1.6. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 18.09.97 за № 02-5/289 (з останніми змінами та доповненнями станом на 30.04.09) господарський процесуальний кодекс передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, але рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується ухвалою до прийняття господарським судом рішення з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.
Даний спір стосується звільнення відповідачем - Обслуговуючим кооперативом «Садівничим товариством «Аква-3» самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтованою площею 25 га, що знаходиться на території Русько-Тишківської селищної ради.
Отже, даний спір не стосується земельної ділянки, яка була надана громадянки Сіденко Галини Іванівни для огородництва та на підставі членства в кооперативі «Аква». Окрім цього в заяві відсутні посилання в порядку статей 26,27 ГПК України на процесуальний статус третьої особи для участі у справі.
У призначеному 20 жовтня 2009 року судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Присутні у судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні, з підстав зазначених у відзиві на позов.
Представник третьої особи - СТ „Аква” проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, з підстав викладених у наданих до суду поясненнях (вх. № 23362 від 01.10.2009 р.). Окрім того, в зазначених поясненнях третя особа - СТ „Аква” просить суд визнати право постійного користування земельною ділянкою на території Русько-Тишківської селищної ради, площею 45 Га, яка була відведена у постійне користування для розширення садівничого товариства „Аква” для використання під городи без права забудови на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської області від 17.03.1992 року № 371 „Про відведення земель під городи” за членами Садівничого товариства „Аква”.
Розглянувши зазначене клопотання суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.
Згідно ст.. 26 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Проте, з наданого третьою особою клопотання не вбачається подання позовної заяви до однієї або двох сторін. Окрім того, позовна заява має бути оформлена і подана згідно із загальними правилами подання позову (включаючи сплату державного мита, і витрат на інформаційне -технічне забезпечення судового процесу, надіслання копії позову сторонам). Проте, надане суду клопотання не оформлено у порядку, передбаченому ст. 54-57 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що відповідно до вимог статей 187, 189 Земельного кодексу України Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція) проведено перевірку з питання додержання відповідачем вимог земельного законодавства за результатом якої встановлено, що відповідач, без правовстановлюючих документів, використовує земельну ділянку, що розташована на території Руське - Тишківської селищної ради, площею орієнтовано 25 Га, яка розташована поряд з СТ „Аква” (огороджена азбестовими стовпцями і частково скріплені металевою проволокою; земельна ділянка розбита на земельні ділянки, які об означені дерев'яними кілками; на земельній ділянці площею орієнтовано 0,8200 га здійснена розбивка дороги з зняттям ґрунтового покриву), що є порушенням ст.. 125 Земельного кодексу України.
Враховуючи вказані порушення, позивачем пред'явлено даний позов до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. №963 визначено, що - самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У ч.1 п.п."в" п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, вказується, що "відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договорів оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)."
Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірної земельної ділянки здійснює Харківська районна державна адміністрація.
Частиною 3 статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості ), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обов'язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.02.2009 року, складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області Ляшенко Юрієм Андрійовичем за участю оперуповноваженого ВДСБЕЗ Липецького ВГУМВСУ в Харківській області капітана міліції Некрасова Олексія Валерійовича за відсутністю посадових осіб юридичної особи, що перевіряється, встановлено, що станом на 16.02.2009 року земельна ділянка на території Русько - Тишківської селищної ради площею орієнтовано 25 га, яка розташована поряд з садівничим товариством «АКВА» огороджена азбестовими стовбцями і частково скріплені металевою проволокою, крім цього вищезазначена земельна ділянка розбита на земельній ділянці площею орієнтовано 0,1200 га і об означені дерев'яними кілками, а також на земельної ділянці площею орієнтовано 25 га здійснена розбивка дороги з зняттям ґрунтового покрову площею орієнтовано 0,8200 га. З пояснень представника «Садівничого товариства «Аква-3» Донченко В.І. встановлено, що вищевказані дії, які були здійснені на території земельної ділянки площею орієнтовано 25 га виконані «Садівничим товариством «Аква-3». На час проведення перевірки Управлінням листом № 448 від 19.02.2009 року отримана інформація від Управління Держкомзему у Харківському районі Харківській області щодо постійного користування землею садовим товариством «Аква-3» в Управлінні Держкомзему у Харківському районі Харківської області відсутня. Отже з зазначеного, перевіркою зроблений висновок, що «Садівничим товариством «Аква-3» на земельній ділянці орієнтованою площею 25 га порушені вимоги ст. ст. 168,125,126 Земельного кодексу України. В акті відсутні посилання на наявність заперечень Садівничого товариства «Аква -3 » щодо встановлених актом обставин. Додатком до акту перевірки є план-схема земельної ділянки.
В ст. 187 Земельного кодексу України передбачено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
У відповідності до ст. ст. 2, 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель віднесено забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель наведені в ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до них, зокрема, відноситься можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.
Процедуру проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами встановлює Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003р. N 312, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за N 1223/8544 (надалі - Порядок).
Згідно п.4.1. Порядку державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Згідно з п.4.2 Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.
При виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності (п.4.3 Порядку).
Пункт 5.1. Порядку передбачає складення за наслідками перевірки акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за встановленою формою.
Згідно п.5.6. Порядку в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).
Акт перевірки від 20.02.2009 року не відповідає вимогам, встановленим Порядком, а саме: додані до акту перевірок план-схеми не визначають чітко місце розташування земельної ділянки з прив'язкою до місцевості, в тому числі до об'єктів, які знаходяться на цій місцевості, та суміжних землекористувачів, не визначають площу земельної ділянки. План-схема, яка додана до акту перевірки від 20.02.2009 року, не містить прив'язки до адреси, не визначає загальну площу земельної ділянки, а тільки орієнтовну площу 25,0 га. План-схема, додана до акту перевірки від 20.02.2009 року , взагалі не містить посилань щодо місцевості (вулиці, номери будинків тощо), не вказані суміжні землекористувачі, тільки посилання на територію Русько-Тишкіської селищної ради. Окрім цього з матеріалів перевірки не вбачається, що визначення фактичної площі земельної ділянки, яка досліджувалась інспектором під час проведення перевірки 20.02.2009 року, здійснювалось за допомогою приладу (рулетки тощо). Тобто, перевіряючий здійснив заміри довжини і ширини земельної ділянки та отримав показники, які становили орієнтовано 25 га , які їм не були нанесені на кадастровий план з прив'язкою кутів земельної ділянки у відповідності до фактичного розташування на місцевості.
Акт перевірки від 20.02.2009 року не містить посилань, що його складено у присутності відповідача, як власника чи користувача земельної ділянки, чи особи, що вчинила порушення земельного законодавства. В акті також відсутні посилання, що перевірка проводилася в присутності свідків. Окрім того, в порушення вимог пункту 5 Положення 1958 органи Держземінспекції, не викликали посадову особу відповідача для надання пояснень з приводу вищезазначеної перевірки. Самого рішення про притягнення до відповідальності відповідача позивачем, не надано. Окрім цього відсутні також матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.
Суд вважає, що посилання позивача на акт перевірки є не доцільним, оскільки сам акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 20.02.2009 року не є нормативним актом примусового виконання та притягнення до відповідальності та винесено з порушенням норм чинного законодавства.
Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений з порушеннями вимог, що пред'являються законодавством до перевірок та результатів оформлення перевірок, не може бути належними доказами порушення вимог земельного законодавства.
Не оскарження актів перевірок чи інших документів, складених в зв'язку з перевіркою, не спростовує наявність порушень, допущених при перевірці та при оформленні її результатів. За приписами ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Позивачем не доведено шляхом надання належних доказів з огляду на приписи ст. 34 ГПК України , що як на час звернення з позовом до суду, так і на час вирішення спору в суді відповідач користується спірною земельною ділянкою.
За викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
В зв'язку з встановленими вище обставинами суд відхиляє доводи позивача у справі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст.12, 90, 118, 120, 124, 152, 156, 157, 211, 212 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель ”, Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312 та зареєстрованого в Мінюсті України 25.12.03р. за № 1223/8544, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити громадянки Сіденко Галини Іванівни в задоволені клопотання залучення її в якості третьої особи до судового процесу
Відмовити третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача СТ „Аква” в задоволені клопотання про визнання за нею права постійного користування земельною ділянкою на території Русько-Тишківської селищної ради, площею 45 Га, яка була відведена у постійне користування для розширення садівничого товариства „Аква” для використання під городи без права забудови.
В задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Суддя
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
Повний текст рішення підписано 26 жовтня 2009 року
справа № 57/167-09.