Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" жовтня 2009 р. Справа № 57/146-09
вх. № 4969/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Гедзей Н. В., довіреність № 1003/09-69 від 10.03.2009 року; ліквідатор Шершень Ю. С., Постанова про визнання боржника банкрутом від 12.10.2009 року по справі № Б-50/63-09
відповідача - відповідач -Юрченко С. О. -начальник відділу правового забезпечення Східного управління юридичного департаменту, дов. № 4355 від 26.12.2008 р. 3-ї особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського МУЮ -не з'явився,
розглянувши справу за позовом ТОВ НВП "Харківенергоремонт" м. Харків 3-я особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського МУЮ -не з'явився
до АКІБ "УкрСиббанк", м. Харків
про визнання дій незаконними
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд визнати дії відповідача незаконними, посилаючись на те, що відповідач незаконно списав грошові кошти з рахунку позивача. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення відповідачем ст..321, 346 Цивільного кодексу України, а саме, порушення права власності позивача, оскільки позивач відкликав раніше надане відповідачу право розпорядження грошовим коштами позивача; на порушення відповідачем ст.. 12 Закону України „ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, оскільки списання грошових коштів з рахунку позивача проводились під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; та на порушення відповідачем ст.. 6, 55 Закону України „Про виконавче провадження ”, зокрема те, що на рахунки позивача з яких відповідачем проводилось списання був накладений арешт.
Ухвалою від 26.06.2009 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 13.07.2009 року.
В судовому засіданні 13.07.2009 року позивач надав: заяву про зміну предмету спору (вх. № 7641 від 13.07.2009 року), в якій просить суд зобов'язати відповідача повернути грошові кошти позивачу шляхом здійснення банківської операції з переказу грошових коштів в сумі 1073678,92 грн. на поточний рахунок № 26008000127868 в АТ „Укрексімбанк” філія у м. Харкові, Україна, МФО 351618; заяву (вх. № 7639 від 13.07.2009 року), в якій просить залучити до участі у справі Ленінський відділ Державної виконавчої служби Харківського МУЮ; клопотання (вх. № 7640 від 13.07.2009 року) у якому просить суд на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликати у судове засідання для дачі пояснень арбітражного керуючого Шершня Юрія Сергійовича, який діє на підставі Ухвали Господарського суду Харківської області від 13.05.2009 року по справі Б-50/63-09.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2009 року суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмету спору; залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ленінський відділ Державної виконавчої служби Харківського МУЮ; задовольнив клопотання позивача та викликав у судове засідання для дачі пояснень арбітражного керуючого Шершня Юрія Сергійовича.
Також у засіданні 13.07.2009 року позивачем подано заяву про вжиття заходів для забезпечення позову, в якій просив суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, які пов'язані із списанням грошових коштів з рахунків в АКІБ „УкрСиббанк”.
Суд відмовив позивачу у задоволенні зазначеного клопотання у зв'язку із недоведенням фактів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідач 13.07.2009 року, через канцелярію суду (вх. 18292), надав додаткові документи, у тому числі відзив на позов, які були долучені до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у позові оскільки вважає, що відповідач мав право на списання грошових коштів з рахунку позивача з огляду на таке: надане позивачем доручення на договірне списання, передбачене укладеним між позивачем та відповідачем договором поруки не є дорученням, передбаченим нормами Цивільного кодексу України, а отже право на договірне списання не може бути відкликано позивачем з підстав, передбачених Цивільним кодексом України; Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” не містить перешкод для здійснення відповідачем договірного списання.
Також у судовому засіданні від 13.07.2009 року сторони подали узгоджене клопотання про продовження строку розгляду справи, яке було задоволено судом.
Третя особа - Ленінський ВДВС Харківського МУЮ надав пояснення (вх. № 9732), в яких зазначив, що 12.05.2009 р. виконавчою службою винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали суду по справі № 35\149-09 від 12.05.2009 р. та ухвали суду по справі № 35/140-09 від 06.05.2009 року шляхом накладання арешту на грошові кошти позивача в межах суми позову на загальну суму 1109671,71 грн., яку надіслано сторонам та АКІБ “УкрСиббанк” для виконання. Вказана постанова неодноразово поверталася банком у зв'язку з невідповідністю постанови встановленій формі та 07.08.2009 року банк повідомив про накладання арешту на грошові кошти позивача.
16.10.2009 року позивач надав через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 24866 від 16.10.2009 року), в якому просить суд стягнути з відповідача 1117402,85 грн., яка мотивована тим, що за час розгляду позову відповідачем ще декілька разів були списані грошові кошти з рахунків позивача.
16.10.2009 року через канцелярію суду відповідач надав доповнення до відзиву на позову заяву (вх. № 12772 від 16.10.2009 року), в яких додано, що строк повернення кредиту настав після порушення провадження у справі про банкрутство позивача, тому вимоги банку є поточними, на які не розповсюджується мораторій.
В судовому засіданні від 19.10.2009 року судом розглянута заява позивача про збільшення позовних вимог та враховуючи, що позивачем у встановленому законодавством порядку було здійснено доплату державного мита за подання заяви за збільшення суми позовних вимог, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом до розгляду.
Також у судове засідання 19.10.2009 року з'явився арбітражний керуючий Шершень Ю. В., який був призначений ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2009 року ліквідатором підприємства позивача у справі Б-50/63-09. Ліквідатором позовні вимоги були підтримані та надані пояснення (вх.12868 від 19.10.2009 р.), в яких зазначив, що вимоги відповідача - АКІБ “УкрСиббанк”в сумі 61494657,23 грн. визнані боржником та розпорядником майна в справі № 50\118-09 за заявою ТОВ “Ватерпас прінт” про його банкрутство та включені до реєстру вимог кредиторів. Крім того, ліквідатором зазначено, що дії відповідача щодо договірного списання у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є прямим порушенням Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.
В судовому засіданні 19.10.2009 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалося перерву до 23.10.2009 р. о 15-00 год для виготовлення повного тексту рішення.
Через канцелярію суду, 21.10.2009 року, позивачем надана заява (вх.26019 ) про уточнення позовних вимог, у якій позивач уточнює позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідача повернути грошові кошти позивачу шляхом здійснення банківської операції з переказу грошових коштів в сумі 1117402,85 грн. на поточний рахунок № 26008000127868 в АТ „Укрексімбанк” філія у м. Харкові, Україна, МФО 351618, а також покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-судове забезпечення судового процесу, яка не приймається судом до розгляду, оскільки відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі уточнювати позовні вимоги до прийняття рішення по справі, проте розгляд справи закінчено та 19.10.2009 року оголошено перерву для виготовлення повного тексу рішення.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.
12.10.2006 року позивачем та відповідачем укладено Депозитний договір № 10560 (реєстраційний номер 26156054362700) (далі -депозитний договір№1). відповідно до якого Позивач розміщує, а Відповідач приймає на рахунок грошові кошти.
13.10.2006 року сторонами укладена додаткова угода №1 до Депозитного договору №1, відповідно якої встановлений розмір вкладу -59000,00 грн., строк розміщення вкладу - “з 13.10.2006 року по 15.10.2008 року”, процентна ставка -11%. Також, в п.4 цієї додаткової угоди №1 зазначено, що дострокове повернення коштів допускається винятково зі згоди банку. Що оформлюється додатковою угодою сторін.
13.10.2006 року сторони уклали додаткову угоду №2 до Депозитного договору №1, п.1 якої зазначено, що дострокове зняття коштів (частини грошових коштів), розміщених згідно п.1 Додаткової угоди №1 від 13.10.2006 р. допускається винятково зі згоди банку, що оформлюється додатковою угодою, а також встановлена дата вступу цієї додаткової угоди в силу -з моменту її підписання до 15.10.2008 року.
Додатковою угодою №3 до Депозитного договору №1 сторони домовилися. Що сума вкладу, розміщення вкладу. Розмір процентної ставки. Сума доходу, дата внесення і дата повернення зазначається сторонами в додаткових угодах до даного договору.
19.10.2006 року сторони уклали додаткову угоду № 4 до Депозитного договору №1, якою встановлена сума вкладу в розмірі 213000,00 грн., строк розміщення вкладного траншу з 19.10.2009 р. по 15.10.2008 р., процентна ставка -11,00% річних.
20.10.2006 року сторони уклали додаткову угоду № 5 до Депозитного договору №1, якою встановлена сума вкладу в розмірі 200000,00 грн., строк розміщення вкладного траншу з 20.10.2009 р. по 15.10.2008 р., процентна ставка -11,00% річних.
23.10.2006 року сторони уклали додаткову угоду №6 до Депозитного договору №1, якою встановлена сума вкладу в розмірі 213000,00 грн., строк розміщення вкладного траншу з 19.10.2009 р. по 15.10.2008 р., процентна ставка -11,00% річних.
01.11.2006 року сторони уклали додаткову угоду № 7 до Депозитного договору №1, якою встановлена сума вкладу в розмірі 245000,00 грн., строк розміщення вкладного траншу з 01.11.2006 р. по 15.10.2008 р., процентна ставка -11,00% річних.
14.11.2006 року сторони уклали додаткову угоду № 8 до Депозитного договору №1, якою встановлена сума вкладу в розмірі 104000,00 грн., строк розміщення вкладного траншу з 14.11.2006 р. по 15.10.2008 р., процентна ставка -11,00% річних.
20.11.2006 року сторони уклали додаткову угоду №9 до Депозитного договору №1, якою встановлена сума вкладу в розмірі 310000,00 грн., строк розміщення вкладного траншу з 20.11.2009 р. по 15.10.2008 р., процентна ставка -11,00% річних.
20.12.2006 року сторони уклали додаткову угоду №10 до Депозитного договору №1, якою встановлена сума вкладу в розмірі 119000,00 грн., строк розміщення вкладного траншу з 20.12.2006 р. по 15.10.2008 р., процентна ставка -11,00% річних.
26.12.2006 року сторони уклали додаткову угоду №11 до Депозитного договору №1, якою встановлена сума вкладу в розмірі 187000,00 грн., строк розміщення вкладного траншу з 26.12.2006 р. по 15.10.2008 р., процентна ставка -11,00% річних.
14.09.2007 року сторони уклали додаткову угоду б/н до Депозитного договору №1, якою змінена преамбула наступних додаткових угод до Депозитного договору №1: № 4 від 19.10.2006 р., №6 від 23.10.2006 р.., № 7 від 01.11.2006 р., № 9 від 20.11.2006 року, №10 від 20.12.2006 року та №11 від 26.12.2006 року.
02.02.2007 року сторони уклали додаткову угоду №12 до Депозитного договору №1, якою встановлена сума вкладу в розмірі 100000,00 грн., строк розміщення вкладного траншу з 02.02.2009 р. по 15.10.2008 р., процентна ставка -11,00% річних.
27.02.2008 року сторони уклали додаткову угоду №13 до Депозитного договору №1 про наступне:
1. У зв'язку зі зміною в Банку програмного забезпечення, в якому здійснюється обслуговування вклад цих операцій, Сторони домовились, що з 27 лютого 2008 року для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, що зазначений при його укладанні, а саме №10560, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме №26156054362700 UАН (далі - Реєстраційний номер Договору). При цьому, при внесенні платежів згідно умов Договору в платіжних документах Вкладника зазначається Реєстраційний номер Договору.
2. Сторони дійшли згоди, що проценти нараховані, згідно умов Договору, на суму Вкладу виплачуються Вкладнику 27 лютого 2008 року, (Дата укладення цієї Додаткової угоди). Проценти нараховуються з дати їх останньої виплати до Дати укладення цієї додаткової угоди, включно (Дата виплати процентів). Наступне нарахування та виплата процентів здійснюється, в порядку передбаченому умовами Договору, - з дати наступної за Датою виплати процентів передбаченої цим пунктом Додаткової угоди.
3. Також, Сторони домовились, що з моменту укладання цієї Додаткової угоди вступають в силу наступні зміни до Договору:
3.1. В разі укладення Сторонами додаткової угоди до Договору про дострокове повернення суми вкладу, Банк в день такого дострокового повернення здійснює наступні дії. а саме:
а) виплачує Вкладнику суму процентів, нарахованих з дня, що слідує за датою останнього нарахування процентів, до дня, який передує даті дострокового повернення, шляхом перерахування коштів на рахунок Вкладника, зазначений у розділі 5 Договору, при цьому нарахування таких процентів здійснюється за ставкою, розмір якої визначений у розділі 1 Договору;
б) при поверненні Вкладу Банк утримує із суми Вкладу зайво виплачену Вкладнику суму процентів за Договором в сумі, розмір якої визначається в додатковій угоді до Договору про дострокове повернення Вкладу.
Укладаючи цей Договір, Вкладник дає згоду Банку на вчинення дій, передбачених цим пунктом Договору.
3.2. Виплата Банком нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється першого робочого дня місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на рахунок Вкладника, зазначений у розділ 5 Договору.
3.3. Проценти нараховуються щомісяця на суму Вкладу, що розміщена на Рахунку, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
4. Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання Сторонами та припиняє свою дію з дня припинення дії Договору.
5. Інші умови Договору та додаткових угод до нього, які не суперечать цій Додатковій угоді, залишаються без змін і Сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
6. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, складена українською мовою в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.
7.Сторони домовились, що листування між Сторонами за Договором здійснюється шляхом направлення або надання однією Стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій Стороні на її адресу, що визначена як адреса для листування у розділі “Адреси, реквізити та підписи сторін цієї Додаткової угоди або за іншою адресою, про яку Сторона письмово повідомила іншій Стороні про зміні адреси. При цьому, сторони, також, домовились вважати місцем укладення та виконання зобов'язань за Договором адресу Банку, що визначена цією Додатковою угодою як адреса для листування.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду №14 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Депозитного договору до 15.10.2009 р. (дата повернення вкладу).
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 15 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Додаткової угоди №1 від 13.10.2006 року до 15.10.2009 року та починаючи з 14.10.2008 року ставка за вкладним траншем встановлена у розмірів 11%.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 16 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Додаткової угоди №4 від 19.10.2006 р. до 15.10.2009 р. та починаючи з 14.10.2008 року ставка за вкладним траншем встановлена у розмірів 11%.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду №17 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Додаткової угоди №5 від 20.10.2006 р. до 15.10.2009 р. та починаючи з 14.10.2008 року ставка за вкладним траншем встановлена у розмірів 11%.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 18 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Додаткової угоди №6 від 23.10.2006 р. до 15.10.2009 р. та починаючи з 14.10.2008 р. ставка за вкладним траншем встановлена у розмірів 11%.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 19 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Додаткової угоди №7 від 01.11.2006 р. до 15.10.2009 р. та починаючи з 14.10.2008 року ставка за вкладним траншем встановлена у розмірів 11%.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 20 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Додаткової угоди №8 від 14.11.2006 р. до 15.10.2009 р. та починаючи з 14.10.2008 року ставка за вкладним траншем встановлена у розмірів 11%.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду 21 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Додаткової угоди №8 від 20.11.2006 р. до 15.10.2009 р. та починаючи з 14.10.2008 р. ставка за вкладним траншем встановлена у розмірів 11%.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 22 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Додаткової угоди №10 від 20.12.2006 р. до 15.10.2009 р. та починаючи з 14.10.2008 р. ставка за вкладним траншем встановлена у розмірів 11%.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду №23 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Додаткової угоди №11 від 26.12.2006 року до 15.10.2009 р. та починаючи з 14.10.2008 р. ставка за вкладним траншем встановлена у розмірів 11%.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду №24 до Депозитного договору №1, якою продовжений строк дії Додаткової угоди №12 від 02.02.2007 р. до 15.10.2009 р. та починаючи з 14.10.2008 р. ставка за вкладним траншем встановлена у розмірів 11%.
09.01.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 25 до Депозитного договору №1 про наступне:
1.Сторони домовились, що у разі письмової вимоги Вкладника щодо дострокового повернення вкладу у банк: - вважає строк погашення зобов'язань за Кредитним договором №11056522000 від “13”жовтня 2006 року, укладеним між Банком та ТОВ НВП "Харківенергоремонт" (надалі - Позичальник), таким, що настав;
- має право звернути стягнення на майнові права Вкладника за Депозитним договором у порядку, визначеному Договором застави майнових прав № 11056522000 від “13” жовтня 2006 року (далі -Договір застави), укладеним між вкладником і банком.
2.Сторони дійшли згоди про те, що понижена відсоткова ставка за дострокове повернення вкладу з ініціативи Вкладника застосовується у випадку, якщо Банк набуде право звернення стягнення на майнові права Вкладника за Депозитним договором, що є предметом застави згідно Договору застави, та/або у випадку, вказаному в п.4.6.2 Договору.
При цьому Сторони погодили, що така понижена відсоткова ставка застосовується з дати останньої Додаткової угоди до Договору, в якій вказано новий строк повернення Вкладного траншу, до дати, що передує даті звернення стягнення на майнові права Вкладника за Депозитним договором або до дня, що передує дню укладання Сторонами Додаткової угоди до Договору про дострокове повернення вкладного траншу.
3.Сторони дійшли згоди доповнити Розділ 4 Договору пунктом 4.6. наступного змісту: “4.6. Дострокове повернення суми Вкладного траншу здійснюється Банком на підставі окремої Додаткової угоди до Договору про дострокове повернення вкладного траншу. При цьому в день такого дострокового повернення Вкладного траншу:
4.6.1.Банк здійснює виплату процентів за процентною ставкою, що встановлена Додаткової угодою про розміщення кожного Вкладного траншу - у випадку, якщо на день такого дострокового повернення Вкладного траншу ТОВ “НВП Харківенергоремонт”(код ЄДРПОУ 34113412), яке є Позичальником перед Банком згідно умов Кредитного договору № 11056522000 від 13.10.2006 року (далі - Кредитний договір), та в забезпечення виконання кредитних зобов'язань якого перед банком вкладником надані в заставу банку майнові права за цим Договором, не матиме заборгованості (як строкової, так і простроченої) за Кредитним договором.
4.6.2.Банк здійснює виплату процентів за пониженою процентною ставкою, яка буде вказана Додатковій угоді до Договору про дострокове повернення Вкладного траншу - у випадку, якщо на день такого дострокового повернення Вкладного траншу ТОВ “НВП Харківенергоремонт”(код ЄДРПОУ 34113412), яке є Позичальником перед Банком згідно умов Кредитного договору та в забезпеченні виконання кредитних зобов'язань якого перед Банком Вкладником надані в заставу Банку майнові права зі цим Договором, матиме заборгованості (строкову так/або прострочену) за Кредитним договором”.
4.6.3.Звернення стягнення Банком на майнові права Вкладника за Договором проводиться шляхом зарахування коштів на рахунок Банку для погашення заборгованості за кредитом.
4.Виплата залишку грошових коштів після погашення всіх зобов'язань перед Банком та у разі відсутності інших обтяжувачів, які висловили намір отримати задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права грошової вимоги на вклад, при Достроковому розірванні Депозитного договору у випадку звернення стягнення на предмет застави за Договором застави проводиться шляхом зарахування таких коштів на поточний рахунок Вкладника №26004054362700, відкритий в Банку.
29.11.2007 року сторонами укладена додаткова угода №1 до Депозитного договору №2, відповідно якої встановлений розмір вкладу -88000,00 грн., строк розміщення вкладу - “з 29.11.2007 р. по 15.10.2008 р.”, процентна ставка -11%. Також, в п.4 цієї додаткової угоди №1 зазначено, що дострокове зняття коштів (частини грошових коштів), розміщених згідно п.1 цієї угоди допускається винятково зі згоди банку,що оформлюється додатковою угодою сторін. Дострокове розірвання договору допускається винятково з письмової згоди банку та оформлення додаткової угоди, а також зазначені підстави її припинення. 27.02.2008 року сторони уклали додаткову угоду №2 до Депозитного договору №2 про наступне:1.У зв'язку зі зміною, в Банку, програмного забезпечення, в якому здійснюється обслуговування вклад цих операцій, Сторони домовились, що з 27 лютого 2008 року для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, що зазначений при його укладанні, а саме №42-07/980 ХКЦ, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме №26101054362700 UАН (далі - Реєстраційний номер Договору). При цьому, при внесенні платежів згідно умов Договору в платіжних документах Вкладника зазначається Реєстраційний номер Договору. 2. Сторони дійшли згоди, що проценти нараховані згідно умов Договору на суму Вкладу виплачуються Вкладнику 27 лютого 2008 року, (дата укладення цієї Додаткової угоди). Проценти нараховуються з дати їх останньої виплати до дати укладення цієї додаткової угоди, включно (дата виплати процентів). Наступне нарахування та виплата процентів здійснюється, в порядку передбаченому умовами Договору - з дати наступної за датою виплати процентів передбаченої цим пунктом Додаткової угоди. 3. Також, сторони домовились, що з моменту укладання цієї Додаткової угоди вступають в силу наступні зміни до Договору:3.1. В разі укладення Сторонами додаткової угоди до Договору про дострокове повернення суми вкладу, Банк в день такого дострокового повернення здійснює наступні дії. а саме: а)виплачує Вкладнику суму процентів, нарахованих з дня, що слідує за датою останнього нарахування процентів, до дня, який передує даті дострокового повернення, шляхом перерахування коштів на рахунок Вкладника, зазначений у розділі 5 Договору, при цьому нарахування таких процентів здійснюється за ставкою, розмір якої визначений у розділі 1 Договору;б) при поверненні Вкладу Банк утримує із суми Вкладу зайво виплачену Вкладнику суму процентів за Договором в сумі, розмір якої визначається в додатковій угоді до Договору про дострокове повернення Вкладу. Укладаючи цей Договір, Вкладник дає згоду Банку на вчинення дій. передбачених цим пунктом Договору.3.4.виплата Банком нарахованих процентів за користування Вкладом здійснюється першого робочого дня місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на рахунок Вкладника, зазначений у розділ 5 Договору.
3.5.Проценти нараховуються щомісяця на суму Вкладу, що розміщена на Рахунку, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
8.Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання Сторонами та припиняє свою дію з дня припинення дії Договору..
9.Інші умови Договору та додаткових угод до нього, які не суперечать цій Додатковій угоді, залишаються без змін і Сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
10.Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, складена українською мовою в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.
11.Сторони домовились, що листування між Сторонами за Договором здійснюється шляхом направлення або надання однією Стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій Стороні на її адресу, що визначена як адреса для листування у розділі “Адреси, реквізити та підписи сторін цієї Додаткової угоди або за іншою адресою, про яку Сторона письмово повідомила іншій Стороні про зміні адреси. При цьому, Сторони, також, домовились вважати місцем укладення та виконання зобов'язань за Договором адресу Банку, що визначена цією Додатковою угодою як адреса для листування.
07.07.2008 року сторони уклали додаткову угоду №3 до депозитного договору №2, відповідно до умов якої встановлена сума вкладу в розмірі 725000,00 грн. строк розміщення вкладного траншу з 07.07.2008 р. по 15.10.2008 р.; процентна ставка - 15,20% річних. Окрім того, встановлений строк виплати банком нарахованих процентів -01 число кожного місяця, наступного за звітним.
09.07.2008 року сторони уклали додаткову угоду №4 до Депозитного договору №2, якою якої встановлена сума вкладу в розмірі 226500,00 грн., строк розміщення вкладного траншу з 09.07.2008 р. по 15.10.2008 р., процентна ставка -15,20% річних.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду №5 до депозитного договору №2, відповідно якої продовжений строк дії депозитного договору №2 від13.02.2009 р.,
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду №6 до Депозитного договору №2, кою продовжений строк дії Депозитного договору №2 від 29.11.2007 р. до 13.02.2009 р., процента ставка з 14.10.2008 р. -11,5 %,
10.10.2009 року сторони уклали додаткову угоду №7, якою продовжили строк депозитного договору №2 з 07.02.2008 року по 13.02.2009 року.
10.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду №8 до депозитного договору №2, відповідно умов якої сторони продовжили строк дії депозитного договору від 09.07.2008 року до 13.02.2009 року.
09.01.2009 року сторони уклади додаткову угоду №9 до депозитного договору №2, якою продовжили строк дії Депозитного договору №2 до 14.05.2009 року.
09.01.2009 року сторони уклали додаткову угоду №10 до депозитного договору №2, якою продовжили строк дії депозитного договору №2 від 29.11.2007 р. по 14.05.2009 року, змінена процентна ставка -починаючи з 09.01.2009 року -11% річних.
09.01.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 11. відповідно умов якої продовжений строк дії Депозитного договору32 до 14.05.2009 року, встановлено процента ставка -15,2 % починаючи з 09.01.2009 року.
09.01.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 12, відповідно умов якої продовжений строк дії Депозитного договору №2 з 09.07.2009 р. по 14.05.2009 р., встановлено процента ставка -15,2 % починаючи з 09.01.1009 р.
Загальна сума вкладу, відповідно до вказаних Додаткових угод до Депозитного договору №2, склала 1 039 500,00 (один мільйон тридцять дев'ять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) грн.
16 серпня 2006 року, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ “Ватерпас Прінт”(Боржник) за Кредитними договорами № 19-06-к/978-2 від 16.08.2006 року та №20-06-к/978-2/2 від 16.08.2006 року між ТОВ НВП “Харківенергоремонт” та АКІБ “УкрСиббанк” було укладено Договір поруки №19/20-06-к/978-2/2 , відповідно до якого Позивач поручився перед Відповідачем за виконання Боржником (ТОВ „Ватерпас Прінт”) обов'язків за кредитними договорами, укладених між Боржником та Відповідачем: Кредитного договору № 19-06-к/978-2 від 16.08.2006р. в сумі договору 1364884 євро 05 євроцентів та Кредитного договору № 20-06-к/978-2 від 16.08.2006 року в сумі договору 3112637 Євро 95 євроцентів.
Згідно з п.1.3. Договору поруки, Позивач відповідає перед Відповідачем в тому ж обсязі, що і боржник, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, відшкодуванням можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених у Кредитному договорі.
Пунктами 4.1, 5.1, 5.2 договору поруки передбачено, що позивач поручає відповідачу у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитними договорами здійснювати договірне списання та списувати на користь кредитора належні позивачу кошти з усіх рахунків позивача, відкритих в АКІБ „УкрСиббанк” коштів в оплату: сум заборгованості по кредитам і процентам за користування ними, сум комісійної винагороди, сум штрафних санкцій. Інших грошових зобов'язань позивача, нарахованих відповідачем по кредитним договорам або кредитному договору.
Відповідно до п. 2. 2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами, відповідач має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя (позивача), які є обов'язковими до виконання на наступний день з моменту невиконання своїх зобов'язань позичальником.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином,
Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, метою договору поруки як способу забезпечення виконання зобов'язання є залучення додаткового боржника, який поряд з основним нестиме відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов'язання.
Частина перша ст.543 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1.4. Договору поруки встановлено солідарну відповідальність боржника та Позивача. Відповідно до положень ст.553 Цивільного кодексу України, поручитель (Позивач) відповідає перед кредитором (Відповідачем) за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 2 ст.1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Пунктами 5.1.-5.3. договору поруки передбачено, що в разі настання термінів виконання зобов'язань боржника за кредитним договорами щодо сплати (пені), інших грошових зобов'язань боржника, нарахованих по кредитним договорам, Відповідач має право договірного списання заборгованості з усіх рахунків Позивача як в національній, так і в іноземній валюті.
Відповідно до п. 2. 2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами, відповідач має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя (позивача) . які є обов'язковими до виконання на наступний день з моменту невиконання своїх зобов'язань позичальником.
Відповідач неодноразово в своїх листах № 1106/134-4-1-2 від 20.10.2008 р., № 1071/134-4-1-2 від 08.10.2008 р., № 1179/134-4-1-2 від10.11.2008 р. № 38/134-4-1-2 від 12.01.2009 р., № 392/134-4-1-2 від 04.03.2009 р. та № 504/134-4-1-2 від 23.03.2009 р. звертався до (ТОВ „Ватерпас Прінт”) та позивача з вимогами про погашення заборгованості, проте борг залишився не погашеним.
Відповідно з п.п. 1.38 ст.1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, договірним списанням є списання баком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договором укладеним між банком і клієнтом.
Відповідно ст.26 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, і глави 6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, згідно яких Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг, та Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті “Призначення платежу”якого зазначено номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.
Станом на 14.05.2009 року у боржника (ТОВ „Ватерпас Прінт”) за даними відповідача виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 61494657,23 грн.. Тому відповідач з 14.05.2009 року розпочав списання грошових коштів з рахунку позивача № № 26004054362700 відкритий в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005:
1 044 995,92 грн. (грошові кошти, які були розміщенні на депозитному рахунку відповідно до Депозитного договору № 42-07/980ХКЦ (реєстраційний № 26101054362700) від 29.11.2007 року, а також відсотки, нараховані за користування депозитом з 01.05.2009 року по 13.05.2009 року) списані Відповідачем 14.05.2009 року.
14 583,00 грн. - відсотки за користування депозитом у строк з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року, відкритим відповідно до умов Договору № 10560 (реєстраційний номер 26156054362700) від 12.10.2006 року -списані Відповідачем 01.06.2009 року,
14 100,00 грн. - відсотки за користування депозитом у строк з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року, відкритим відповідно до умов Договору № 10560 (реєстраційний номер 26156054362700) від 12.10.2006 року списані Відповідачем 01.07.2009 року,
14 733,07 грн. - відсотки за користування депозитом у строк з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року, відкритим відповідно до умов Договору № 10560 (реєстраційний номер 26156054362700) від 12.10.2006 року -списані Відповідач 03.08.2009 року,
14 733,07 грн. - відсотки за користування депозитом у строк з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року, відкритим відповідно до умов Договору № 10560 (реєстраційний номер 26156054362700) від 12.10.2006 року -списані Відповідачем 01.09.2009 року,
14 257,79 грн. - відсотки за користування депозитом у строк з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року, відкритим відповідно до умов Договору № 10560 (реєстраційний номер 26156054362700) від 12.10.2006 року -списані Відповідачем 01.10.2009 року.
Всього з рахунку позивача відповідачем було списано 1 117 402, 85 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно ст.1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Отже суд вважає, що ствердження Позивача про те, що договірне списання є за своєю правовою природою договором доручення, не відповідає дійсності, оскільки суть та механізм договірного списання не відповідає жодному з ознак договору доручення. Крім того, в підтвердження того, що договірне списання не є договором доручення, свідчить те, що на відміну від договору доручення, порядок укладання та виконання якого регламентується Цивільним кодексом України, договірне списання передбачено спеціальними законами та підзаконними актами вказаними вище.
Посилання позивача на телеграму від 12 травня 2009 року, направлену відповідачу, про відмову від доручення виданого відповідачу, та заборони відповідачу розпоряджатися належними йому грошовими коштами також не може свідчити про неправомірність дій з боку відповідача, оскільки позивач не має права відмовитись від договірного списання шляхом направлення відповідачу телеграм або листів. Договором поруки передбачено договірне списання та встановлений єдиний порядок внесення змін до нього - укладанням додаткової угоди до договору. Матеріали справи не містять додаткової угоди, якою було б внесено зміни до договору поруки та виключено право відповідача на договірне списання.
З огляду на викладене вище суд вважає, що договірне списання відповідачем було здійснено у відповідності до умов договору поруки та вимог чинного законодавства.
Крім того, судом встановлено, що 7 травня 2009 року ухвалою господарського суду Харківської області було порушено провадження про банкрутство Позивача, якою був ведений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст..1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.
Офіційне опублікування про порушення провадження по справі про банкрутство Позивача було здійснено 02.06.2009 року в офіційному виданні “Голос України”(№100). Отже Відповідач не міг знати про наявність порушення справи про банкрутство. Доказів, які б підтверджували факт обізнаності відповідача про порушення справи про банкрутство, позивачем надано не було.
В даному судовому засіданні ліквідатор підприємства позивача - ТОВ НВП „Харківенергоремонт”, а також боржника за кредитним договором ТОВ „Ватерпас Прінт” Шершень Ю.С. підтвердив наявність заборгованості боржника перед банком, а також те, що вимоги АКІБ “УкрСиббанк” визнані та включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Ватерпас Прінт”, проте на цей час вони не задоволені.
Таким чином, враховуючи, що вимоги АКІБ “УкрСиббанк” на цей час ТОВ „Ватерпас Прінт” не погашені, а також те, що позивач відповідає за невиконання ТОВ „Ватерпас Прінт” усіх зобов'язань перед відповідачем в повному обсязі, суд не вбачає в діях відповідача незаконності погашення своїх вимог через позивача.
Щодо накладення арешту на грошові кошти депозитного рахунку Позивача, то з матеріалів справи вбачається, що арешт був накладений 28 травня 2009 року, тобто вже після дати списання Відповідачем грошових коштів з депозитного рахунку.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги Указ президента України “Про заходи щодо забезпечення відновлення стабільності у банківській системі”, прийнятого з метою відновлення ліквідності банків, забезпечення захисту прав та інтересів клієнтів банку, у тому числі громадян-вкладників банків, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов'язання АКІБ “УкрСиббанк”повернути грошові кошти позивачу шляхом здійснення банківської операції з переказу грошових коштів в сумі 1 073 678,92 грн. на поточний рахунок № 2600800127868 в АТ “Укрексімбанк” філія у м. Харкові, Україна, МФО 351618, є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України,ст..ст.173, 174, 179, 345 ГК України, ст. ст. 6, 11, 16, 193, 204, 509, 546, 547, 548, 553, 598, 599, 610, 611,612, 626, 627, 628, 639,1054,1060 ЦК України, суд,
Прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх.. № 24866 від 16.10.2009 р.).
В прийнятті заяві позивача про уточнення позовних вимог (№26019 від 21.10.2009 р.) відмовити.
В задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Суддя
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення оголошено та підписано 23 жовтня 2009 року
справа № 57/ 245-09.