"09" лютого 2017 р.Справа № 916/2913/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Лисенко В.А.
секретар судового засідання: Полінецька В.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 02.12.2016)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 04.01.2017)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства “ОДЕСАКОНДИТЕР”
на рішення господарського суду Одеської області від “14” грудня 2016 року
по справі № 916/2913/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІВЕР”
до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства “ОДЕСАКОНДИТЕР”
про стягнення 72 219,56 грн.
01.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю “БРІВЕР” (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 акціонерного товариства “ОДЕСАКОНДИТЕР” (далі по тексту - відповідач), в якій просить суд стягнути з останньої заборгованість у розмірі 108 600,62 грн., з яких 50 000 грн. основного боргу; 24 560,06 грн. пені; 26 126,95 грн. інфляційні нарахування, 2 913,61 грн. - 3 % річних та витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.
12.12.2016 позивач звернувся до суду з уточненням до позовної заяви в порядку ст.22 ГПК України, відповідно до якої просив стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства “ОДЕСАКОНДИТЕР” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІВЕР” 39 000,00 грн. - основну заборгованість, 23 286,46 грн. - пені, 6 957,49 - інфляційні витрати, 2 975,61 грн. - 3% річних та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. (а.с.78-83).
Позовні вимоги з урахуванням заяви про їх уточнення мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договорами поставки № 310 від 01.06.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивачем були нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеня у розмірах, що заявлені до стягнення.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2016 року по справі № 916/2913/16 (суддя Мостепаненко Ю.І.) позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства “ОДЕСАКОНДИТЕР” (65007, м. Одеса, 3-й Водопровідний провулок, 9, код ЄДРПОУ 32833927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІВЕР” (73000, м. Херсон, вул. Декабристів, 49, офіс 7, код ЄДРПОУ 38207273) 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) грн. - основної заборгованості, 23 286 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 46 коп. - пені, 6 957 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 49 коп. - інфляційних втрат, 2 975 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 61 коп. - 3 % річних, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.- витрат по сплаті судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн. - витрат на послуги адвоката.
Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому заявлені позовні вимоги є правомірними і обґрунтованими.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Закрите акціонерне товариство “ОДЕСАКОНДИТЕР” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове, яким стягнути з ЗАТ “ОДЕСАКОНДИТЕР” на користь ТОВ “БРІВЕР” 39 000 грн. основної заборгованості, 6 957,49 грн. інфляційних витрат, 2 975,61 грн. - 3% річних, 5000 грн. витрат по сплаті послуг адвоката та витрати по сплаті судового збору. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд у повному обсязі не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим виніс часткове незаконне і необґрунтоване рішення, яке частково не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За твердженням апелянта, місцевим господарським судом не взято до уваги, що позивач в порушення вимог ст.258 ЦК України просив стягнути пеню після закінчення позовної давності, яка складає один рік для звернення стягнення пені.
Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ЗАТ “ОДЕСАКОНДИТЕР” без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи
Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 14.12.2016 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме відмовити у задоволенні пені у повному обсязі.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 01.06.2015р. між ТОВ “БРІВЕР” (Постачальник) та ЗАТ “ОДЕСАКОНДИТЕР” (Покупець) було укладено договір поставки № 310 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність покупцю харчові добавки (Товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, відповідно до умов даного Договору (а.с.14-15).
Розділом 4 визначені строки і порядок поставки товару. Так, відповідно до п.4.1 Договору, постачальник поставляє Товар партіями своїм транспортом та за свій рахунок, на умовах СРТ м. Одеса (відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової плати ІНКОТЕРМС-2010). Сторони у замовленні можуть узгодити інші умови поставки.
Поставка кожної партії Товару здійснюється на підставі накладної згідно погодженої сторонами заявки (п. 4.2 Договору).
Датою поставки партії Товару Сторони визнають дату зазначену Покупцем у видатковій накладній, а в разі її відсутності - дату виписки накладної Постачальником (п. 4.3 Договору).
За змістом п.5.2 Договору, оплата проводиться протягом 14 банківських днів з дати поставки партії Товару. Умови оплати визначаються у Специфікації до даного договору.
У випадку несвоєчасної сплати кожної партії Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення, від загальної вартості несвоєчасно оплаченої партії Товару за кожен день прострочення оплати (п. 6.3. Договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань до цього Договору. Дія Договору автоматично вважається продовженою до 31.12.2016, якщо жодна із сторін письмово за 15 днів до його закінчення не повідомила іншу про припинення його дії (п.10.1).
На виконання умов Договору поставки № 310 від 01.06.2015, ТОВ “БРІВЕР” 24.06.2015 поставило на адресу ЗАТ “ОДЕСАКОНДИТЕР” 200 кг агар-агару на загальну суму 117 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1011 від 24.06.2015 року, підписаною повноважними представниками обох сторін, копія якої наявна в матеріалах справи, однак відповідач за отриманий товар розрахувався частково,залишивши і на даний час непогашеною суму у розмірі 39 000, 00 грн. (а.с.24).
20.01.2016 ТОВ “БРІВЕР” звернулось до ЗАТ “ОДЕСАКОНДИТЕР” з претензією, згідно з якої просила сплатити суму основного боргу - 72 000,00 грн., суму інфляційних нарахувань - 3600 грн., 22 846,9 пені (а.с.16-18). В подальшому 05.02.2016 позивач повторно звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості (а.с.19).
Між тим, така претензія залишена ЗАТ “ОДЕСАКОНДИТЕР” без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ТОВ “БРІВЕР” до суду з відповідним позовом.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІВЕР” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ОСОБА_3 акціонерного товариства “ОДЕСАКОНДИТЕР”, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішенням місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).
Дїї сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ «Брівер» як постачальником, та ЗАТ “ОДЕСАКОНДИТЕР” як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з поставкою товару, про що 01.06.2015 року було укладено відповідний договір № 310.
Так, зазначений вище Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, в частині повної та своєчасної оплату товару, в результаті чого утворилась сума заборгованості у розмірі 39 000 грн., з чим і погоджується відповідач, відповідно до змісту апеляційної скарги.
Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 2 975,61 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 6 957,49 грн., що також не заперечується відповідачем.
Як вбачається з вимог ОСОБА_3 акціонерного товариства “ОДЕСАКОНДИТЕР” викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що місцевий господарський суд безпідставно не застосував річний строк позовної давності відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦК України. Також апелянт зазначає, що з вимогою про стягнення пені позивач повинен був звернутись до суду з 15.07.2015 - по 14.07.2016 року включно. Колегія суддів не погоджується з зазначеними доводами скаржника, з огляду на наступне.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність установлена законом для окремих видів вимог.
Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тобто ця норма встановлює суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачає випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.
Отже, як загальна, так і спеціальна позовна давність має диспозитивний, а не імперативний характер застосування.
У матеріалах справи немає заяви сторони про застосування строків позовної давності, поданої до винесення місцевим судом рішення, згідно з вимогами ч. 3 ст. 267 ЦК України, тоді як лише за наявності заяви сторони може застосовуватися позовна давність як загальна так і спеціальна.
Так, відповідно до п. 6.3 договору, у випадку несвоєчасної сплати кожної партії Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення, від загальної вартості несвоєчасно оплаченої партії Товару за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до п.5.2 Договору, оплата проводиться протягом 14 банківських днів з дати поставки партії Товару. Умови оплати визначаються у Специфікації до даного договору.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10 передбачено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховані штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Враховуючи, що зобов'язання мало було виконано 24.06.2015, за таких обставин прострочення відповідачем заборгованості почалося з 15.07.2015.
З урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та розрахунку позивача, судова колегія дійшла, що до стягнення підлягає сума пені розрахована за період з 15.07.2015 - 19.01.2016 року, яка складає 23 286,46 грн.
Виходячи з того, що господарським судом першої інстанції було у повній мірі встановлено всі обставини пов'язані з розглядом позовних вимог, які мають значення для даної справи, судова колегія погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІВЕР”, з урахуванням їх уточнень, у повному обсязі.
Крім того колегія суддів апеляційної перевіривши наявні в матеріалах справи докази також погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката відповідно до положень ст.44 ГПК України.
Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ОСОБА_3 акціонерного товариства “ОДЕСАКОНДИТЕР”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Закрите акціонерне товариство “ОДЕСАКОНДИТЕР” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “БРІВЕР”.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 14.12.2016 року у справі № 916/2913/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_3 акціонерного товариства “ОДЕСАКОНДИТЕР” - без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського
процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства “ОДЕСАКОНДИТЕР” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від „14” грудня 2016 року по справі № 916/2913/16 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови
складено „10” лютого 2017 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя В.А. Лисенко