"06" лютого 2017 р. Справа № 917/1636/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.,
при секретарі Бєлкіній О.М.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 - дов. № 04/08-14/02-19 від 03.01.2017 р.,
відповідача - ОСОБА_2 - дов. № 10 від 01.08.2016 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №263 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2016 р. у справі № 917/1636/16,
за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава,
до Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), м. Полтава,
про стягнення 536242,51 грн., -
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.12.2016 р. (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) 536 242,51 грн. збитків, завданих державі і перерахувати їх на р/р 33111331700404 Ковалівської сільської ради, УДКС у Полтавському районі, код ЄДРПОУ 37958534, МФО - 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області 8 043,63 грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2016р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається зокрема на те, що не він, не експлуатаційна організація - ДП "Полтавський облавтодор" не є лісовими господарствами, а територія, відведена під споруду автомобільної дороги, в тому числі зелені придорожні насадження, не є територією, підвідомчою лісовому господарству.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою для проведення позивачем позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем став лист відповідача № 02-16/120 від 21.04.2015 р., який надійшов на адресу Державної екологічної інспекції у Полтавській області (позивач), щодо здійснення вирубки лісосмуги на земельній ділянці державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський, км 167.
За результатами даної перевірки позивачем складено відповідний акт №32/01-01-14 перевірки від 07.05.2015 року та акт обстеження від 22.04.2015 року № 32/01-01-14/1.
В акті перевірки вказано, що під час натурного обстеження земельної ділянки державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка належить відповідачу відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 225292 на території Ковалівської сільської ради Полтавського району, встановлено рубку 181 сироростучих та 13 сухостійних дерев різного діаметру до ступеня припинення росту без дозвільних документів (лісорубного квитку).
Як зазначає позивач, під час перевірки відповідачем була надана доповідна інженера від 07.04.2016, у відповідності до якої він повідомляв, що при огляді автомобільної дороги-М-03 Київ-Харків-Довжанський 03.04.2015 на 167 км. були виявлені особи, що здійснювали вирубку порослі. При огляді автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський 07.04.2015 було виявлено порубку дерев.
Вищевказані акти були підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Державною екологічною інспекцією у Полтавській області проведено розрахунок заподіяної шкоди лісу відповідно до Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу її підприємствам, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665, яка становить 536242,51 грн.
Державною екологічною інспекцією у Полтавській області направлено відповідачу претензію № 62/02-08 від 30.12.2015 щодо відшкодування заподіяних державі збитків.
Відповідно до ст.16 та ч.1 ст.17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень.
Приписами пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
У відповідності до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.
Відповідно до пункту 25 Правил постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 “Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони” (далі - Правила) власники та користувачі земельних ділянок,- а також власники (користувачі) малих архітектурних форм, інженерних комунікацій, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг- або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов'язані утримувати в належному стані зелені насадження.
В ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статті 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачають, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що факт незаконної порубки, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено складеними за наслідками перевірки актами, за участю та узгодженими відповідальними працівниками відповідача. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього вини у вчиненні вказаного правопорушення.
Посилання відповідача на те, що він звертався до правоохоронних органів, не можуть бути підставою для відсутності вини, тому що 03.04.2015 р. посадовою особою відповідача було виявлено здійснення невідомою особою вирубку дерев без дозвільних документів, що є порушенням ст. 67 Лісового кодексу України.
При цьому, жодних дій щодо усунення вказаного порушення посадовою особою відповідача здійснено не було. При виявленні порубки дерев без дозвільних документів 07.04.2015р. відповідач звернувся до правоохоронних органів тільки 21.04.2015р., тобто через два тижні після виявленого факту. Відсутність протягом тривалого часу будь-якого реагування відповідача щодо виявленого порушення свідчить про неналежне виконання ним обов'язку щодо збереження лісових ресурсів.
Крім того, пунктом 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001р. передбачено, що при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев). Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
Твердження відповідача про те, що позивачем не дотримано вимог Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.09.2008 N464, спростовується тим, що за результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області в порядку ст. 214 КПК України листом від 05.01.2016р. № 36/01-15/07-18 до прокуратури Полтавської області були передані матеріали за фактом заподіяння державі збитків у сумі 536 242,51 грн. внаслідок знесення дерев на земельній ділянці державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський на території Ковалівської сільської ради Полтавського району, яка належать Службі автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР).
У відповідності до акту взаємної звірки щодо кількості та результатів розгляду матеріалів в сфері охорони навколишнього природного середовища, які містять склад злочину, направлених Держекоінспекцією до органів прокуратури Полтавської області протягом січня-вересня 2016 року, по вказаному матеріалу 28.01.2016 прокуратурою Полтавської області зареєстроване кримінальне провадження № 42016170000000036 за ст. 246 КК України.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, здійснення охорони лісу передбачено як державною лісовою охороною так і лісовою охороною постійних лісокористувачів, що спростовує посилання відповідача про здійснення охорони лісу тільки державною лісовою охороною, яка має статус правоохоронного органу. Відсутність у штатному розкладі відповідача лісової охорони не звільняє від обов'язку її створення та від обов'язку відшкодуванні шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що прийняте у справі рішення стосується прав і обов'язків осіб, які судом не були залучені до участі у справі. Такі твердження судова колегія вважає помилковими на підставі нижчевикладеного.
Відповідно до ст. 7,8 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що
перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на
ліси набувається і реалізується державою з особі Кабінету Міністрів України, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський належить відповідачу відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 225292 на території Ковалівської сільської ради Полтавського району.
Ст. 16 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Отже, відповідач є постійним лісокористувачем. Статтею 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень.
У відповідності до ст. 24. Лісового кодексу України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.
В апеляційній скарзі відповідач також зазначає про відсутність причинного звязку між порушенням та завданою шкодою. Разом з тим, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою підтверджується тим, що невиконання відповідачем обов'язків, передбачених ст. 19, 64. 89, 90 Лісового кодексу України, з охорони і збереження лісу призвело до заподіяння лісовому фонду шкоди, яку у відповідності до ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 105, 107 Лісового кодексу України, відповідач зобов'язаний відшкодувати.
Окрім того, відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що він не є лісовим господарством, земельна ділянка, на якій розташований ліс не є лісовою земельною ділянкою.
Однак, такі ствердження є неправомірними, оскільки відповідач є постійним лісокористувачем, а згідно ст. 86 Лісового кодексу України власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 89 Лісового кодексу України передбачено, що охорону і захист лісів на території України здійснюють:
державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади. що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління;
лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
У відповідності до ст. 2 Лісового кодексу України об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.
Статтею 4 Лісового кодексу України передбачено, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.
Згідно ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Таким чином, земельна ділянка державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка належить відповідачу відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 225292 на території Ковалівської сільської ради Полтавського району, та на якій розміщені захисні насадження лінійного типу, є складовою лісового фонду України та на неї поширюються вимоги Лісового кодексу України.
Враховуючи викладене, з матеріалів справи слідує, що відповідач повинен вчиняти дії з охорони лісових насаджень та попереджати їх незаконну порубку, а бездіяльність відповідача, зокрема, невиконання належним чином заходів з захисту та охорони дерев, призвело до незаконної порубки дерев і, як наслідок, до спричинення вказаних збитків.
На підставі вищевикладеного та того, що наданий позивачем розрахунок завданої шкоди проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008р. "Про такси обчислення шкоди, заподіяної лісу", суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 536242,51 грн. збитків, завданих державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме незаконною вирубкою лісу.
Доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2016 р. у справі № 917/1636/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача, Служби автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), м. Полтава, на рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2016 р. у справі № 917/1636/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2016 р. у справі № 917/1636/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Гребенюк Н.В.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Істоміна О.А.