79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" лютого 2017 р. Справа № 909/77/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Малех І.Б.
суддів Давид Л.Л. Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вих.№14/5-226713 від 12.12.2016 року
на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року, суддя Шкіндер П. А.
за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про розстрочку виконання Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016р.
у справі № 909/77/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз", м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості в сумі 2 958 674, 61 грн.
за участю представників:
від позивача (скаржника) - ОСОБА_1 - представник (довіреність №14-90 від 18.04.2014р.)
від відповідача - ОСОБА_2 - представник (довіреність №IF007-CK-89-0117 від 11.01.2017р.)
ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року в справі №909/77/16 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз", м.Івано-Франківськ від 10.11.2016року №.ІФ04.2-ск-5571-1116 (вх.11614/16 від 11.11.2016року року) про розстрочку виконання Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.16р. у справі №909/77/16 . Розстрочено виконання Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.16р. у справі № 909/77/16 на три роки.
В апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” просить ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року в справі №909/77/16 скасувати та прийняти нову, якою відмовити в розстрочці виконання рішення суду. При цьому, представник апелянта зазначив, що не вбачає жодних виняткових обставин, які є підставами для надання судом розстрочки виконання рішення. На думку позивача, скрутне фінансове становище не є підставою для розстрочки рішення. Крім того, стягувач просить врахувати також його матеріальні інтереси та фінансовий стан. Також, на думку апелянта, суд, не врахував наявність інфляційних процесів та статус позивача, як державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Позивач вважає оскаржуване судове рішення таким, що суперечить ст.121 ГПК України, через що просить задоволити його апеляційну скаргу та скасувати оскаржуваний судовий акт.
У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" вказує, що він як суб'єкт природної монополії, обмежений в своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності, також діяльність з розподілу природного газу здійснюється Товариством є в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними мережами (ст. 4 Закону "Про ринок природного газу", ст.ст. 4, 5 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст.ст. 4, 8-10 Закону "'Про природні монополії''' - загальні норми, які вказують на те, що розподіл газу - монополія та, що державну політику на ринку газу визначають та здійснюють Міненерго та НКРЕКП, то тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності товариства. За результати 2015р. товариство отримало валовий збиток у сумі 105597тис. грн. проти валового збитку в сумі 50642тис.грн. за 2014р. недоотриманням доходу в частині тарифної виручки від надання послуг з транспортування природного газу внаслідок зменшення обсягів транспортування природного газу.
Так, внаслідок зменшення на 225,7 млн.м.куб., або на 28,4% обсягів транспортування природного газу в порівнянні з середньозваженими обсягами, затвердженими в діючих тарифах, товариство недоотримало тарифної виручки для забезпечення експлуатаційної діяльності з розподілу природного газу в сумі 97682,6 тис.грн., у тому числі на фінансування витрат у частині природного газу на ВТВ та власні потреби у сумі 51862.3 тис.грн. Чистий фінансовий результат, згідно консолідованої фінансової звітності збиток за 2015 рік в розмірі 141 935 тис.грн. ПАТ “Івано-Франківськгаз” витрачається значна сума коштів на підготовку до опалювального сезону, здійснення заміни та капітального ремонту газопроводів та споруд на них (ГРП, ШГРП, ЄХЗ), виконання інвестиційної програми. Зокрема, на 2016р. інвестиційна програма ПАТ “Івано-Франківськгаз” схвалена в обсязі 36.24 млн.грн. з ПДВ. 60% з яких направлені на заміну та капітальних ремонт газопроводів та споруд на них. При цьому, в кількісному виразі протягом 2016р. Товариством планується провести заміну газопроводів лишень 28,39 км (із 1449,32 км замортизованих), заміну обладнання ГРП (ШРП) 76 шт. (із 650шт. замортизованих).
На сьогодні джерела для погашення боргів Товариства обмежені складовими тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами "прибуток", при цьому, використання коштів з прибутку на погашення заборгованості не може перевищувати 25% через необхідність виконання умов договору з НАК “Нафтогаз України”, щодо державного майна (50% прибутку) та сплати податку на прибуток (19%). Крім того, заявник наголошує, що суму основного боргу ПАТ "Івано-Франківськгаз" сплачено в повному обсязі.
Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив: скасувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року у справі № 909/77/16, у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" про розстрочку виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016р. відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у запереченнях на апеляційну скаргу (б/н від 06.02.2017 року).
Апеляційний суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що ухвалу господарського суду Івано-Франківської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” - без задоволення з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2016 року в справі № 909/77/16 (суддя Шкіндер П.А.) в позові ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” подало апеляційну скаргу за № 14/2-303 від 21.03.2016 року. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.16р., рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.16р. - скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову. На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року по справі № 909/77/16 стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Івано-Франківськгаз” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 429 378,37 грн. 3% річних та 2 529 296,24 грн. інфляційних втрат, 44 980,12 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 48 818,14 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку та відстрочено виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року на два місяці до 21.09.2016 року. Господарським судом Івано-Франківської області, 01.08.16р., видано наказ.
На виконання рішення господарським судом 01.08.2016року видано наказ про примусове виконання рішення.
Відповідачем подано заяву про розстрочку постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.16р..
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України Про виконавче провадження .
Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п.п.7.1, 7.1.1. п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 (зі змінами) “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, господарський суд, на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою, у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 (зі змінами) “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”).
Згідно звіту про фінансові результати за 2015рік сума збитків підприємства складає 141 935тис.грн.
При розгляді заяви судами враховано специфічний вид діяльності боржника, можливість настання негативних соціальних та інших наслідків внаслідок зупинки діяльності боржника, щодо надання послуг з розподілу природного газу, особливо в зимовий період.
Крім того, слід зазначити, що посилання НАК "Нафтогаз", на позицію Європейського суду з прав людини, що виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, а довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права слід зазначити, що розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та має бути виправдана за конкретних обставин. В даному випадку твердження заявника є переконливими та вказують на нездоланні причини, які виправдовують подовження виконання рішення суду. Слід зазначити, що дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання. Таким чином, надана судом розстрочка, з урахуванням незначних рівних проміжків у часі між черговими платежами протягом 3 років буде показником добросовісності та спроможності відповідача виконати в повному обсязі Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.16р.
Крім того, Львівський апеляційний господарський суд враховує: що тарифи на розподіл природного газу є фінансово-розрахунковими величинами і хоча законодавство дає можливість ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" здійснити розрахунок витрат, необхідних для закладення в тариф, проте останній не може самостійно встановлювати такі тарифи та зобов'язаний дотримуватися імперативних норм, встановлених НКРЕКП та іншими державними органами; наявну загрозу банкрутства боржника; відсутність коштів на його банківських рахунках, необхідних для одномоментного виконання судового рішення по даній справі; відсутність майна ПАТ по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз", на яке можливо було б звернути стягнення, не створюючи при цьому загрозу безпечності, безаварійності, надійності та безперебійності газопостачання; що предметом стягнення за даним рішенням є не основна заборгованість, а штрафні санкції; ступінь вини боржника.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” - відмовити.
2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 року в справі №909/77/16 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського
суду.
Повний текст постанови виготовлений 13.02.2017 р.
Головуючий суддя Малех І. Б.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.