79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" лютого 2017 р. Справа № 914/2190/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Данко Л.С.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” № 14/4-1851 від 21.11.2016 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2016 року
у справі № 914/2190/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ”, м.Новий Розділ Львівської області
про стягнення 16 400 342,63 грн.
за участю представників:
від позивача: не з»явився;
від відповідача: ОСОБА_3-представник;
Представникам сторін в судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.
Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 26 від 16.01.2017 у зв'язку із звільненням судді Кузя В.Л. зобов'язано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 914/2190/16.
Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.01.2017 у зв'язку із звільненням судді Кузя В.Л., у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/2190/16 введено замість судді Кузя В.Л. - суддю Данко Л.С.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2016 року у справі № 914/2190/16 (суддя Сухович Ю.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 2 742 485,59 грн. пені, 569 857,23 грн. три проценти річних, 9 747 168,39 грн. інфляційних нарахувань та 206 700,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
ПАТ “НАК “Нафтогаз України” подано апеляційну скаргу № 14/4-1851 від 21.11.2016 р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2016 року в частині зменшення розміру пені на 2 742 485, 59 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ “Енергія-Новий Розділ” на користь ПАТ “НАК “Нафтогаз України” 2 742 485, 59 грн. пені, в стягненні яких відмовлено, посилаючись на те, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об»єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін (а не лише відповідача), причини неналежного виконання або невиконання зобов»язання, невідповідності розміру нарахованої пені наслідкам порушення. Оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, скаржник вважає, що суд не мав права зменшувати розмір нарахованої неустойки.
Також скаржник зазначає, що здійснюючи покладене державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, компанія діє у жорстких рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам.
ТОВ Науково-виробниче підприємство “Енергія-Новий Розділ” у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, враховано обставини, викладені відповідачем та надано їм належну правову оцінку.
Представники сторін в судових засіданнях підтримали доводи та заперечення викладені в апеляційній скарзі та відзиві.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2013р. між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (продавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ” (покупець) було укладено договір №1099/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.
Згідно п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Відповідно до п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 99300,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів, визначених в договорі.
Згідно п.3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примирника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п.5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.
Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
31.01.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №1099/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р., відповідно до п.1 якої сторони домовилися з 01.01.2014р. викласти зокрема п.5.2. ст.5 “Ціна газу” у наступній редакції: “п.5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.”.
30.04.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №1099/14-ТЕ-21 від 27.11.2013, відповідно до п.1 якої сторони домовилися викласти п.1.2. ст.1 “Предмет договору” у наступній редакції: “п.1.2. Газ, що подається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням”.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” поставило протягом січня-грудня 2014, а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 80 379 737,50 грн., згідно актів приймання-передачі природного газу (а.с.21-32).
Судом встановлено, що відповідач 27.04.2015 провів повну оплату за спожитий природній газ на загальну суму 80 379 737,50 грн., однак платежі здійснювались не своєчасно, з порушеннями умов п.1.1 та п.6.1 договору.
Позивач керуючись умовами п.7.2 договору, у зв'язку із порушенням покупцем умов п.6.1 цього договору, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку складає 5 555 445,05 грн.
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу три проценти річних та інфляційні нарахування, які згідно поданого ним розрахунку позовних вимог становлять 10 268 359,46 грн. інфляційні нарахування та 576 538,12 грн. 3% річних.
Вищенаведене стало підставою для звернення позивача із позовними вимогами про стягнення 16 400 342,63 грн., з яких 5 555 445,05 грн. пеня, 10 268 359,46 грн. інфляційні нарахування та 576 538,12 грн. 3% річних.
Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначалось вище відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав з значним порушенням встановленого договором строку виконання.
Згідно п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Факт поставки відповідачу газу на загальну суму загальну суму 80 379 737,50 грн., підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу та не заперечується сторонами.
Факт повної сплати відповідачем 27.04.2015 заборгованості по договору №1099/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013 на загальну суму 80 379 737,50 грн. сторони не заперечують.
Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно із ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.
Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої зобов'язання за договором №1099/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2013, до повної сплати боргу (27.04.2015) періодично прострочував оплату за поставлений у 2014 природний газ.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із розрахунку наведеного у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 10 268 359,46 грн. інфляційні нарахування та 576 538,12 грн. 3% річних.
Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлених до стягнення, судом першої інстанції правомірно встановлено, що вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних підлягає до задоволення в розмірі 9 747 168,39 грн. інфляційних втрат та 569 857,23 грн. 3% річних. (враховуючи контррозрахунок здійснений відповідачем).
Щодо заявлених вимог позивача вимог про стягнення 5 555 445,05 грн. пені, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем п.6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені суд встановив, що до стягнення підлягає пеня в сумі 5 484 971,18 грн.
Матеріалами справи підтверджено той факт, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором №1099/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р., відтак повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано клопотання № 6739 від 08.11.2016 відповідно до якого останній просить суд зменшити розмір стягнення з відповідача пені на 90%. (а.с.122-124). Вказане клопотання обґрунтовуює тим, що додаткові збитки для товариства призведуть до суттєвого фінансового навантаження на підприємство, що в свою чергу негативно вплине на розвиток системи теплопостачання в цілому та технічного стану мереж зокрема. Також просить суд взяти до уваги те, що відповідач погасив заборгованість в добровільному порядку, що свідчить про відсутність умислу з боку товариства щодо невиконання умов договору, оскільки невиконання зобов'язань з боку відповідача виникло з об'єктивних причин, пов'язаних з важким фінансовим становищем боржника.
В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено, що положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
ТзОВ “Енергія-Новий Розділ” (створено в результаті реорганізації ЗАТ “Енергія-Новий Розділ” і є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків ЗАТ “Енергія-Новий Розділ”) відповідно до рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради за №367 з 01 серпня 2006 року визначено виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення в місті Новий Розділ. Діяльність ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" спрямована на повне та якісне задоволення потреб населення тепловою енергією, а заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" утворилась через наявність великої дебіторської заборгованості населення перед боржником (довідка за вих.№6149 від 14.10.2016р. про дебіторську заборгованість населення за послуги теплопостачання).
Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання", "Правил користування тепловою енергією", які затверджені Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007р., на теплопостачальні організації покладено обов'язок безперебійно постачати теплову енергію споживачам протягом опалювального сезону, а у зв'язку із неплатоспроможністю більшості споживачів теплової енергії, особливо фізичних осіб, відсутністю коштів, товариство буде позбавлене можливості своєчасно ліквідовувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування обладнання котелень і теплових пунктів, своєчасного та якісного надавати комунальні послуг споживачам міста Новий Розділ.
Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені) господарський суд першої інстанції прийняв до уваги те, що відповідачем добровільно виконано зобов'язання за договором №1099/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р., допущено незначну прострочку, нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, обставини, якими відповідач мотивує підставу для зменшення розміру штрафних санкцій, докази долучені на їх підтвердження, майновий стан позивача.
Судова колегія вважає, що майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальна значущість підприємств мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Таким чином, суд першої інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та прийшов до вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення стягнуваної суми пені на 50%, тобто до 2 742 485,59 грн.
Зменшення штрафних санкцій на 50% не завдасть збитків позивачу, водночас сприятиме відповідачу у виконанні його зобов"язання по сплаті заборгованості по рішенню суду.
Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов”язань, з урахуванням зменшення пені, становить 2 742 485,59 грн. пені, 9 747 168,39 грн. інфляційних нарахувань та 569 857,23 грн. 3% річних, всього 13 059 511,21 грн.
Щодо поданого клопотання відповідача за вих.№6738 від 08.11.2016р., про відстрочку виконання рішення господарського суду в справі №914/2190/16 на три роки, судова колегія вважає правомірною відмову відповідачу у такому клопотанні, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження покращення його фінансового становища та можливість сплати стягнутої рішенням суду суми через 3 роки.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений можливості в порядку ст.121 ГПК України звернутись із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду на стадії виконання рішення, за умови надання належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він буде обгрунтовувати свою заяву.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зменшення судом розміру пені на 50%, не заслуговують на увагу, оскільки таке право передбачено статтею 83 ГПК України та можливість такого зменшення обгрунтовано в рішенні суду.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2016 року у справі № 914/2190/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А
Суддя Данко Л.С.
Суддя Орищин Г.В.