79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" лютого 2017 р. Справа № 914/2518/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Галушко Н.А.
Желік М.Б.
при секретарі Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області, м.Львів, вх.№01-05/6157/16 від 27.12.2016 року
на рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 року
по справі № 914/2518/16
за позовом: виконувача обов'язків керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області, м. Кам'янка-Бузька
до відповідача 1: Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації Львівської області, м. Кам'янка-Бузька
до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, смт. Добротвір
третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів
третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ держгеокадастру у Кам'янка-Бузькому районі, м. Кам'янка-Бузька
третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кам'янка-Бузька районна рада , м. Кам'янка-Бузька
про: визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
За участю представників сторін:
від позивача: Рогожнікова Н.Б.-прокурор;
від відповідача 1: Борис М.В.-представник на підставі довіреності №409/02-18 від 03.02.2017 року;
від відповідача 2: ФОП ОСОБА_4-особисто;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: ОСОБА_8-представник на підставі довіреності;
від третьої особи 3: Павловська К.С.-представник на підставі довіреності № 130 від 03.02.2017 року;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2016 року у справі №914/2518/16 (суддя Березяк Н.Є) у повних вимогах виконувача обов'язків керівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області, до відповідача 1 Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації Львівської області, до відповідача 2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівська обласна державна адміністрація, третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ держгеокадастру у Кам'янка-Бузькому районі, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кам'янка-Бузька районна рада, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2016 року у справі №914/2518/16, Заступник прокурора Львівської області - подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що прокуратурою встановлено, що при укладенні вказаного Договору в порушення вимог законодавства відповідачами не проведено нормативно- грошової оцінки земельної ділянки, що передана в оренду та відноситься до категорії земель із числа державної і комунальної власності, та є необхідною умовою для визначення істотної умови договору - орендної плати. Вказане призвело до сплати орендної плати не у відповідності до вимог чинного законодавства та із суттєвим заниженням її розміру протягом 11 років. Відповідно розмір орендної плати згідно Договору за 50 років оренди буде становити 17250 грн..
Висновок суду першої інстанції про те, що визначений у Договорі розмір орендної плати без проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не є підставою для визнання договору оренди недійсним, а є лише підставою внесення змін шляхом приведення розміру орендних платежів у відповідність до діючого законодавства, суперечить закону. Згідно із ч. 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якого орендна плата є однією із істотних умов договору оренди землі із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку й внесення і перегляду та відповідальності за несплату. Відсутність у договорі оренди землі однією з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 р. у справі № 914/2518/16 та задовольнити позов в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2016р. справу №914/2518/16 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям: Марко Р.І. та Желік М.Б..
Ухвалою Львівського апеляцйного господарського суду від 29.12.2016 року розгляд справи було призначено на 07.02.2017 року.
Згідно розпорядженням керівника апарату суду від 07.02.2017 року № 62, у зв'язку із перебуванням у відпустці члена колегії Марка Р.І. проведено автоматизовану зміну складу колегії суддів.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.02.2017р. справу №914/2518/16 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям: Галушко Н.А. та Желіку М.Б..
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
В судове засідання 07.02.2017 року з'явився представник апелянта, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у ній, надав усні пояснення по суті спору.
Представники відповідачів 1,2 в судове засідання 07.02.2017 року з'явились, проти заявленої апеляційної скарги заперечили, надали усні пояснення по суті спору. Окрім того, відповідачем 1 подано письмове заперечення на апеляційну скаргу. (вих. № 411/02-18 від 03.02.2017 року)
Представники третіх осіб 2,3 в судовому засіданні 07.02.2017 року апеляційну скаргу підтримали, надали усні пояснення по суті спору.
Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
як правильно встановлено судом першої інстанції, 02.03.2005 р. між Кам'янка-Бузькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець надав Орендарю в довгострокове платне володіння і користування земельну ділянку (із земель водного фонду) для облаштування ставка для вирощування риби, водоплаваючої птиці, іншої сільськогосподарської продукції та створення зони відпочинку, площею 3 га, що примикає до заплави річки Західний Буг в урочищі "Бірок". Земельна ділянка, що передана в оренду розташована на території Стародобротвірської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту.
Даний Договір укладений терміном на 50 років, який зареєстрований у встановленому порядку 15.03.2005 року за № 04:05:453:00105. Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Стародобротвірської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області.
При вирішенні спору суд першої інстанції підставно керувався нормами, чинними на час існування відповідних відносин.
Відповідно до п.4-5 ст.59 ЗК України (в редакції чинній на березень 2005 року), громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами. Положеннями пункту 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
На час укладення оспорюваного Договору оренди земельної ділянки ( на березень 2005 року) діяла редакція статті 122 ЗК України, яка визначала повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, а не в оренду, про що йдеться у оскаржуваних розпорядженнях. Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. А відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Редакція статті 122 ЗК України, якою визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування була прийнята Законом України № 509-УІ від 16 вересня 2008 року і набула чинності 14.10.2008 року, а отже саме з цього моменту дана стаття почала регулювати відносини в тому числі щодо оренди земельної ділянки.
З огляду на ті обставини, що положеннями земельного законодавства, в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного Договору оренди земельної ділянки, повноваження обласних державних адміністрацій стосувалися розпорядження лише щодо надання у постійне користування земельних ділянок із земель державної власності, а порядок передачі земельних ділянок в оренду, на момент укладення оспорюваного договору, встановлювався статтею 124 ЗК України, посилання апелянта в обґрунтування своїх вимог на порушення відповідачами при укладенні Договору норм статті 122 ЗК України є безпідставними.
Судом першої інстанції підставно встановлено і скаржником не заперечено факт відсутності нормативно-грошової оцінки земельної ділянки переданої в оренду. Як зазначає апелянт, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.
Інші істотні умови договору були погоджені сторонами, в тому числі розмір орендної плати, який зазначений без проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але за ставкою орендної плати для земель водного фонду, що знаходиться під об'єктами господарського та промислового призначення, затвердженої рішенням ХІІІ сесії ІУ демократичного скликання Стародобротвірської сільської ради №5 від 30.12.2004 року. Оспорюваний договір пройшов державну реєстрацію у встановленому порядку про що зроблено запис 15.03.2005 року за № 04:05:453:00105.
Суд першої інстанції також підставно вказав, що способом захисту порушеного права за таких обставин може бути внесення змін до договору шляхом приведення розміру орендних платежів у відповідність до діючого законодавства. Сторони договору не заперечували щодо внесення змін до договору. При цьому 05.10.2016 року головою Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації видано розпорядження № 474/02-08/16 "Про надання дозволу на проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки гр.. ОСОБА_4".
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Статтею 203 ЦК України встановлено такі загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину. На порушення цих вимог сторони не покликались. Згідно з положеннями ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни ( тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції підставно розцінив заявлений позов як формальний.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 р. у справі № 914/2518/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -
1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області, м.Львів, вх.№01-05/6157/16 від 27.12.2016 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2016 року у справі № 914/2518/16 без змін.
2.Стягнути з Прокуратури Львівської області (пр.Шевченка,17/19, м.Львів) в дохід Держбюджету України -3031,60 грн. судового збору.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
4.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 13.02.2017 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.