Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" жовтня 2009 р. Справа № 47/62-09
вх. № 6390/5-47
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Кроловецький К.І.- доручення.від 01.07.09року б/н.;
відповідача - 1- го відповідача -не з"явився,
2-го відповідача -Шаповал Д.В.-доручення від 30.07.08року б/н.
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Бір Трейдер", м. Дніпропетровськ
до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ Трейд", м. Дніпропетровськ
2-го відповідача - Приватного підприємства "Будівельна гільдія ЛТД", м. Харків
про стягнення 54994,41 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 54994,41грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань на підставі договору №4-04/08 від 21.04.2008р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 550,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Позивач, разом з позовною заявою надав суду заяву про забезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти 1-го відповідача -ТОВ НВ Трейд" та 2-го відповідача - Приватного підприємства "Будівельна гільдія ЛТД".
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Представник 2-го відповідача надав через канцелярію господарського суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позову про стягнення з нього заборгованості у розмірі 54994,41грн., з підстав зазначених у відзиві.
Присутній в судовому засіданні 21.09.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 05.10.2009р. розгляд справи було продовжено строком наодин місяць -до 06.11.2009р.
Позивач надав через канцелярію господарського суду 21.10.2009р. розрахунок пені відповідно до якого просить стягнути пеню в сумі 5022,77грн.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та 1-м відповідачем 21.04.2008р. було укладено договір поставки №4-04/08.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1.постачальник (позивач) зобов"язався передати товар у власність покупця (відповідача 1-го), а покупець у свою чергу зобов"язався прийняти та оплатити його на умовах передбачених цим договором.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов вищезазначеного договору1-му відповідачу було поставлено товар на суму 62733,84грн.
Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив лише частково у сумі 19859,39грн.
Відповідно до п.3.4.1. договору, покупець зобов"язаний провести оплату за отриманий товар протягом 45 календарних днів з дня здійснення поставки.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем після часткової сплати заборгованості становитьу сумі 42874,45грн.
Як свдчать матеріали справи, між позивачем та Відповідачем 2 було укладено договір поруки б/н від 22 квітня 2008року.
Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, ПП "Будівельна гільдія ЛТД" поручається перед ПП "Бір Трейдер" за виконання зобов'язань Боржника (ТОВ "НВ ТРЕЙД"), що виникли з Договору поставки №4-04/08 від 21 квітня 2008 р.
Згідно ч. 1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи , а саме відзиву 2-го відповідача відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до п.4.1. Договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами всіх сторін договору та діє до 31 грудня 2008р.
Виходячи із положень п.4.2. Договору поруки, поручительство припиняється з припиненням строку дії даного договору.
Таким чином, зобов'язання 2-го відповідача перед позивачем, що виникли з Договору поруки припинились в момент закінчення строку дії договору, тобто 31 грудня 2008 р.
До подачі позовної заяви до господарського суду Харківської області позивач не пред'являв будь-яких вимог до 2-го Відповідача стосовно виконання Відповідачем 2-м своїх зобов'язань за Договором поруки.
З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з 2-го відповідача заборгованості у розмірі 54994,41грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості 1-м відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 42874,45грн.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 7.4 договору № 4-04/08 від 21.04.2008р. за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.
Враховуючи вищевикладене та уточнення позивача та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5022,77грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у розмірі 2694,63грн. суд вважає за необхідне відмовити.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних у розмірі 3687,20грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 715,36грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 550,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Відмовти в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з Приватного підприємства "Будівельна гільдія ЛТД", м. Харків.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ Трейд" (49000, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, буд.9, кв. 38, р/р 26004050400585 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 32793779) на користь Приватного підприємства "Бір Трейдер" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Мандрикіська, 47, р/р26006001324001 в ДФ АТ "ІндексБанк", МФО307015, кодЄДРПОУ 33717464) основної заборгованості у розмірі 42874,45грн., інфляційних у розмірі 3687,20грн., 3% річних у розмірі 715,36грн., пені у розмірі 5022,77грн., держмита у розмірі 550,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті частини позову у сумі 2694,63грн. відмовити.
Суддя
Рішення підписано 23.10.2009р.