13.02.2017 Справа № 912/4548/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)
суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Петрівської виправної колонії (№49) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2017р. у справі №912/4548/16
за позовом Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, м.Кропивницький
до Петрівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№49), с.Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область
про стягнення 169550,61 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2017р. у справі №912/4548/16 (суддя Наливайко Є.М.) позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Петрівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№49) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання підземних вод в період з 13.07.2014 по 22.12.2015 у розмірі 169550,61грн., зарахувавши кошти до Спеціального фонду Державного бюджету України (30%), спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради (20%) та Новостародубської сільської ради Кіровоградської області (50%). Також з відповідача на користь позивача стягнуто 2543,25 грн. судового збору.
Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Петрівська виправна колонія (№49) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що відповідач не згодний з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права Просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2017р. у справі №912/4548/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Оскаржене рішення було прийнято місцевим господарським судом 11.01.2017р., повний текст підписано 16.01.2017р., тому відповідно до ст. 93 ГПК України останнім днем подання апеляційної скарги є - 26.01.2017р. (четвер). Скаржник направив апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку 27.01.2017р. (що підтверджується експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" №59000233684229, в якій вказана дата оформлення 27.01.2017р.), тобто з пропуском десятиденного строку для її подання, чим порушив вищенаведені норми ГПК України.
Клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження відповідач до апеляційної скарги не додав, у тексті апеляційної скарги він також не просить відновити пропущений ним строк.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" №3674-VІ від 08.07.2011р. (з наступними змінами та доповненнями).
Згідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону (в редакції чинній на момент подання позовної заяви), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до вищенаведеної норми, позивач звертаючись з позовом до господарського суду, сплатив судовий збір у сумі 2543,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням №743 від 29.11.2016р.
Ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній з 01.01.2017р.).
Тобто за подання цієї апеляційної скарги на оскаржене рішення, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2797,57 грн. (2543,25 * 110%).
Як вбачається з доданих до апеляційної скарги документів, заявником не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.
Клопотання відповідач обґрунтував тими обставинами, що Петрівська виправна колонія (49) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України. Відповідно до Положення про Петрівську виправну колонію (№49) колонія є бюджетною неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету. Основним видом діяльності є діяльність у сфері юстиції та правосуддя, а саме щодо реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Скаржник вказує, що враховуючи важке фінансове становище, відсутність грошових коштів на рахунках Установи у Державній казначейській службі України, колонія наразі не має можливості здійснити оплату судового збору, а тому, на його думку, зазначене є підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами і доповненнями, роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України, як однієї із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
За змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (Інформаційний лист Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015р. №484-VIII) від 12.11.2015р. №01-06/2093/15).
Тобто, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачений не обов'язок, а право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, при цьому обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення такої сплати (або звільнення від такої сплати).
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання заявника апеляційної скарги про відстрочення сплати судового збору.
За п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Отже, за встановлених вище обставин, апеляційна скарга Петрівської виправної колонії (№49) не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає за необхідне довести до відома скаржника, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.
На підставі наведеного та керуючись ст. 86, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Клопотання Петрівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№49) про відстрочення сплати судового збору відхилити.
Апеляційну скаргу Петрівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№49) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2017р. у справі №912/4548/16 повернути без розгляду.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна