Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" лютого 2017 р.Справа № 922/4461/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву про збільшення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по справі
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "Верифікаційни проекти", м. Харків
про стягнення 531335,00 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти" про стягнення заборгованості за надані послуги з правової допомоги за договором № 8 від 23.06.2015 року та договору № 8/1 від 24.06.2016 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2017 року розгляд справи було відкладено на 13.02.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.02.2017 року позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог. У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 2156215,95 грн. заборгованості, з яких 391685,00 грн. за правову допомогу, 242725,00 грн. штрафу та 1521805,95 грн. пеня 3%. Крім того позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК.
В даному випадку позивачем не було сплачено судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог, проте подано клопотання про звільнення від його сплати, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1600,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (240000,00 грн.) та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (1600,00 грн.).
Судом встановлено, що після збільшення позовних вимог ціна позову має складати 2156215,95 грн. Отже, судовий збір становить 32343,24 грн. Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 7970,03 грн. Тобто разом із заявою про збільшення позовних вимог позивач мав надати докази сплати судового збору в сумі 24373,21 грн.
Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване скрутним матеріальним становищем.
Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін; клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом; особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Розглянувши подане клопотання, судом встановлено, що позивачем не подано доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановлених порядку і розмірі.
В обґрунтування скрутного матеріального становища заявником надано податкову декларацію.
Згідно ст. 145 Господарського кодексу України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.
З зазначених норм можна зробити висновок, що під поняттям "майновий стан" розуміється сукупність належних особі майнових прав та обов'язків.
Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан. Зокрема, Вищий господарський суд України в ухвалі від 13 жовтня 2014 року по справі № 910/5000/14 звертає увагу, що виписка з рахунку не може вважатись належним доказом того, що майновий стан скаржника перешкоджав сплаті судового збору у встановлених законом розмірах і в строки. Докази мають обґрунтовувати об'єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.
В даному випадку заявником було надано до суду лише податкову декларацію, на яку останній посилається як на підставу звільнення від сплати судового збору, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Дана декларація не дає суду можливості дійти висновку щодо належних особі майнових прав та обов'язків.
Інших доказів, як то виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно чи то виписки по рахункам позивача, що могли б свідчити про скрутний майновий стан позивача, останнім до суду не надано.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог.
Слід зазначити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже прийняття до розгляду позовної заяви, поданої без дотримання приписів статті 57 ГПК України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Враховуючи вищенаведене, а саме не подання заявником доказів сплати судового збору у встановлено порядку та розмірі, суд дійшов висновку про повернення заяви про збільшення позовних вимог без розгляду.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути Фізичній особі-підприємцю заяву про збільшення позовних вимог від 10.02.2016 року (вх. № 4633).
Суддя Н.С. Добреля
922/4461/16