ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
06 лютого 2017 року Справа № 913/1263/16
Провадження №16/913/1263/16
За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м.Луганськ
про стягнення 8627316 грн 51 коп.
Суддя Шеліхіна Р.М.
Секретар судового засідання - Богуславська Є.В.,
За участю сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 18.04.2014 №14-88,
від відповідача: представник не прибув,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 8099459 грн 62 коп. за період з березня 2015 року по квітень 2016 року на суму боргу 15342794 грн 02 коп., 3% річних у сумі 527856 грн 89 коп. за період з 09.04.2015 по 31.05.2016 на суму боргу 15342794 грн 02 коп. (згідно розрахунку, доданого до позову) за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 №14/2477/11.
Позивач, посилаючись на норми статей 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 625, 655, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 174, 175, 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.11.2016 порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 01.12.2016, у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на іншу дату.
Ухвалою суду від 16.01.2017, на підставі клопотання позивача, в порядку ст. 69 ГПК України суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, починаючи з 23.01.2017 до 07.02.2017 включно та відклав розгляд справи на 06.02.2017.
У судове засідання 06.02.2017 прибув повноважний представник позивача.
Позивач у судовому засіданні 06.02.2017 надав письмові пояснення від 03.02.2017 №14/4-528, в яких повідомив, що на виконання рішення господарського суду Луганської області від 06.10.15 у справі №913/170/15, яке набрало законної сили 20.10.2015, видано наказ від 20.10.2015 про стягнення з Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 №14/2477/11 в сумі 15342794 грн 02 коп, пені в сумі 1565708 грн 71 коп., штрафу в сумі 16289 грн 97 коп., 3% річних в сумі 1124439 грн 33 коп., інфляційних втрат в сумі 5650207 грн 86 коп, а всього 23699439 грн 89 коп. Вказаний наказ перебуває на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з 24.12.2015 (виконавче провадження №49735858).
Позивач вказує, що державним виконавцем 06.04.2016 винесено постанову ВП№49735858 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 22.07.2016 постанову ВП№49735858 про арешт коштів боржника. Заборгованість за вказаним рішенням суду не погашена.
Також від представника позивача у засіданні суду надійшли пояснення, в яких позивач вказав період нарахування 3% річних у сумі 527856 грн 89 коп. з 09.04.2015 по 31.05.2016 на суму боргу 15342794 грн 02 коп. та інфляційних втрат в сумі 8099459 грн 62 коп. за період з березня 2015 по квітень 2016 на суму боргу 15342794 грн 02 коп.
Відповідач правом участі у судових засіданнях не скористався, хоча про час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (позивач-продавець) та відповідачем у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 №14/2477/11 (з додатковими угодами, якими змінено ціну, обсяги та графіки поставки і змінено розмір відповідальності покупця), на підставі якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця природний газ - за ціною, у кількості та за якістю, вказаних в договорі та в додатках до договору, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, встановлених даним договором, - остаточний розрахунок здійснити до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі акту приймання-передачі газу (п.6.1 договору).
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.15 у справі №913/170/15, яке набрало законної сили, встановлено факт поставки позивачем відповідачеві природного газу за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 №14/2477/11 та стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 15342794 грн 02 коп.(з урахуванням часткових оплат), пеня в сумі 1565708 грн 71 коп., штраф в сумі 16289 грн 97 коп., 3% річних в сумі 1124439 грн 33 коп., інфляційні втрати в сумі 5650207 грн 86 коп., а всього 23699439 грн 89 коп.
На виконання зазначеного судового рішення виданий наказ від 20.10.2015 у справі №913/170/15, який було пред'явлено позивачем для виконання до органів державної виконавчої служби.
Присуджений вищевказаним рішенням до стягнення борг в сумі 15342794,02 грн відповідачем не сплачений, тобто обов'язок за договором поставки газу в частині оплати газу не виконаний відповідачем, у зв'язку з чим, позивач, як кредитор, права якого порушені, звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 8099459 грн 62 коп. за період з березня 2015 року по квітень 2016 року на суму несплаченого (присудженого до стягнення) боргу 15342794 грн 02 коп., 3% річних у сумі 527856 грн 89 коп. за період з 09.04.2015 по 31.05.2016 на суму боргу 15342794 грн 02 коп.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.15 у справі №913/170/15 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з відповідача стягнуто борг за договором від 30.09.2011 №14/2477/11 у розмірі 15342794 грн 02 коп. за період з жовтня 2011 року, вересня - грудня 2012 року (з урахуванням часткових оплат), пеня в сумі 1565708 грн 71 коп. за період з 14.10.12 по 08.04.14 (по кожному акту приймання-передачі газу окремо), штраф в сумі 16289 грн 97 коп., 3% річних в сумі 1124439 грн 33 коп. за період з 14.10.12 по 08.04.14, інфляційні втрати в сумі 5650207 грн 86 коп. за період з грудня 2012 року по лютий 2015 року.
Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість на суму 15342794 грн 02 коп.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При цьому, припиняється зобов'язання, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.
Доказів часткової або повної сплати суми заборгованості відповідачем під час судового розгляду справи не надано.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В той же час передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких підстав вимоги позивача є правомірними, але позивач невірно розрахував розмір заявлених до стягнення вимог. Позов в частині 3% річних підлягає до задоволення в частині 526595,84 грн за 418 днів за період з 09.04.15 по 31.05.16 на суму боргу за поставлений в грудні 2012 року газ - 15342794,02 грн.
Позов в частині інфляційних нарахувань також слід задовольнити частково - на суму 5934441,39 грн, що підлягають розрахуванню на суму боргу 15342794,02 грн за період з березня 2015 року по квітень 2016 року (включно).
Решта вимог задоволенню не підлягає, оскільки 3% річних позивач розрахував помилково, а заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 8099459,62 грн позивач розрахував не на суму несплаченого боргу 15342794,02 грн, а на суму 20940191,75 грн, яка не підтверджена а ні матеріалами даної справи, а ні рішенням господарського суду Луганської області від 06.10.15 по справі №913/170/15.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, ст. ст.232, 265-267 ГК України, ст.ст.526,625,629 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м.Луганськ, вул. Куракіна, 23 А, ід. код 24047779 на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, вул. ім. Б.Хмельницького, 6, ід. код 20077720 інфляційні нарахування в сумі 5934441,39 грн. за період з березня 2015 року по квітень 2016 року (включно), розрахованих на суму боргу 15342794,02 грн., 3% річних у сумі 526595,84 грн. за період з 09.04.15 по 31.05.16, що розраховані з суми боргу 15342794,02 грн. - за поставлений газ в грудні 2012 року, витрати на судовий збір 96915,64 грн. Видати наказ.
3. В решті вимог відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.
Рішення підписане 13.02.17
Суддя Р. Шеліхіна