"02" лютого 2017 р.Справа № 916/4464/15
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
при секретарі Граматик Г.С.
за участю представників:
від позивача (стягувача) - не з'явився,
від відповідача (боржника - скаржника) - ОСОБА_1,
від ВДВС - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” на дії Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-342/17 від 20.01.2017 р.) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/4464/15 за позовом Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” про зобов'язання передати майно та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” до Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” про визнання права власності на майно, -
Публічне акціонерне товариство „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” про зобов'язання відповідача передати ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” (заводський номер 5711), що були змонтовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б, у комплектації: вантажоприймальна платформа - 1 шт., ваговимірювальні тензометричні датчики - 8 шт., ваговий термінал (ВП-05А) - 1 шт., кабель з'єднання 10м.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2015 р. позовну заяву ПАТ „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/4464/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 20.11.2015 р.
16.11.2015 р. Публічне акціонерне товариство „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” подало до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” про визнання права власності на майно - ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” в наступній комплектації: бетонного фундаменту та заїздів для встановлення ваг, вантажоприймальної платформи - 1 шт., ваговимірювальних тензометричних датчиків - 8 шт., вагового терміналу (ВП-05А) - 1 шт., кабелю з'єднання довжиною 10м, що встановлені за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2015 р. по справі № 916/4464/15 зустрічну позовну заяву ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.04.2016 р. у справі № 916/4464/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 р., первісний позов ПАТ „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” до ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” про зобов'язання передати майно задоволено, а саме: зобов'язано ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” передати ПАТ „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” (заводський номер 5711), що були змонтовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б, у комплектації: вантажоприймальна платформа - 1 шт., ваговимірювальні тензометричні датчики - 8 шт., ваговий термінал (ВП-05А) - 1 шт., кабель з'єднання 10м, також стягнуто з ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” на користь ПАТ „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” витрати по сплаті судового збору в сумі 3701,88 грн.; у задоволенні зустрічного позову ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” до ПАТ про визнання права власності на майно відмовлено.
25.05.2016 р. господарським судом Одеської області на виконання судового рішення у справі № 916/4464/15 видано накази про його примусове виконання щодо зобов'язання Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” передати майно та щодо стягнення з вказаного Товариства на користь ПАТ „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” витрат по сплаті судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 р. у справі № 916/4464/15 залишено без змін.
20.01.2016 р. Публічне акціонерне товариство „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на протиправне винесення постанов Головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про накладення штрафу від 30.12.2016 року ВП № 53040738 та про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.12.2016 р. ВП № 53040738.
Зокрема, скаржник вказує, що постановою Головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 02.12.2016 р. було відкрите виконавче провадження ВП № 53040738 про примусове виконання наказу по справі № 916/4464/15 виданого 25.05.2016 р. господарським судом Одеської області про зобов'язання ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” передати ПАТ „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” ваги автомобільні „60В А1ПМ- 18 (заводський номер 5711), що були змонтовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-6, у відповідній комплектації. Вказане виконавче провадження відкрите відповідно до ст. 63 Закону України „Про виконавче провадження” в порядку виконання рішень немайнового характеру за розділом VIII Закону України „Про виконавче провадження”.
Як зазначає скаржник, після отримання зазначеної вище постанови про відкриття виконавчого провадження ним листом № 495 від 20.12.2016 р. повідомлено стягувача про неможливість виконання зазначеного вище виконавчого документу із зазначенням причин. Також скаржник вказує, що 29.12.2016 р. головному державному виконавцю Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 були надані письмові пояснення скаржника, з визначенням причин неможливості виконання рішення суду та доданням підтверджуючих документів.
10.01.2017 р. скаржником були отримані поштою постанови про накладення штрафу від 30.12.2016 року ВП№ 53040738 та про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.12.2016 р. № 53040738.
Постановою про накладення штрафу від 30.12.2016 р. ВП№ 53040738 на скаржника було накладено штраф на користь держави в розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано скаржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.12.2016 р. ВП № 53040738 було постановлено стягнути зі скаржника виконавчий збір у розмірі 6400,00 грн.
Так, скаржник зазначає, що постанови про накладення штрафу від 30.12.2016 р. ВП № 53040738 та про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.12.2016 р. ВП № 53040738 протиправні та такі, що підлягають скасуванню з огляду на таке. В постанові про накладення штрафу від 30.12.2016 р. № ВП 53040738 зазначено, що виконавцем був встановлений факт невиконання рішення у встановлений строк, але не зазначено про наявність чи відсутність поважних причин цього невиконання. Проте, як зазначає скаржник, стягувач був повідомлений скаржником про наявність причин, які унеможливлюють виконання рішення суду та є поважними. Виконуване рішення господарського суду стосується передачи стягувачу індивідуально визначеного майна, але виконується за правилами виконання рішень немайнового характеру. Але, як вказує скаржник, виконати дію з передачи майна неможливо без участі іншої сторони, що мусить прийняти виконання. Одноосібне виконання такої дії боржником неможливе і законодавством не передбачений порядок виконання такого рішення. Протягом строку, зазначеного у постанові від 02.12.2016 року ВП № 53040738 про відкриття виконавчого провадження, не було визначено порядку передачі майна, зазначеного у виконавчому документі, а стягувач не звертався з пропозицією з його отримання.
Крім того, скаржник зазначає, що виконання рішення є неможливим, оскільки на балансі та у володінні скаржника відсутнє індивідуально визначене майно, що зазначене у постанові про відкриття виконавчого провадження. Зазначене майно ніколи не придбавалось скаржником та не приймалось від третіх осіб на зберігання, або в користування.
Як вказує скаржник, на цей час у власності скаржника є нерухома споруда №14 „Ваги автомобільні” за технічним паспортом на нежитлові будівлі № 22813 від 01.02.2016 р. Право власності на цю споруду (нерухому річ) виникло у скаржника на підставі декларації ДАБІ в Одеській області „Про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності” за № ОД142153644234 та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення змін до відомостей про складові частини об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 26949651106 (нежитлові будівлі (виробнича база) за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, будинок 2-6).
Так, скаржник зазначає, що виконуване рішення суду не передбачає передання стягувачу нерухомого майна, а також не передбачає здійснення дій по знесенню нерухомої споруди, відділення від неї будь-яких складових частин та здійснення інших дій, що призведуть до руйнування або знецінення нерухомого майна скаржника.
Як вказує скаржник, здійснення посадовими особами акціонерного товариства дій по відчуженню або знищенню майна товариства без належних правових підстав, внаслідок яких буде нанесено шкоду товариству, є протиправним та буде кваліфіковане як перевищення службових повноважень виконавчим органом акціонерного товариства.
Крім того, як зазначає скаржник, нерухома споруда № 14 „Ваги автомобільні” у складі іншого нерухомого майна скаржника була передана в оренду ТОВ „Метрогруп” (м. Одеса) за договором оренди від 01 липня 2016 р.
Таким чином, відповідно до ст. 398 Цивільного Кодексу України право володіння та користування нерухомою спорудою „Ваги автомобільні” з усіма її складовими частинами передане ТОВ „Метрогруп” на строк до 30.06.2019 р.
Таким чином, скаржник зазначає, що ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” не мало можливості виконати дію, передбачену постановою від 02.12.2016 р. ВП № 53040738 про відкриття виконавчого провадження і тому рішення не було виконане з поважних причин, а для винесення постанови про накладення на боржника штрафу не було законних підстав. Відтак, на думку скаржника, стягнення з останнього виконавчого збору за постановою від 30.12.2016 р. ВП № 53040738 є незаконним.
Наразі скаржник зазначає, що оскільки оскаржувані постанови були надіслані скаржнику простим поштовим відправленням, документально можливо лише підтвердити дату їх відправлення поштою. За поштовим штемпелем на конверті, дата відправлення зазначена 05.01.2016 р. Проте, з урахуванням вихідних та святкових днів, отримання постанов відбулося 10.01.2016 р.
За таких обставин, скаржник просить суд поновити строк подання скарги на рішення органу державної виконавчої служби до суду, передбачений ч. 1 ст. 121-2 ГПК України та визнати протиправними та скасувати постанови Головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про накладення штрафу від 30.12.2016 року ВП № 53040738 та про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.12.2016 р. ВП № 53040738.
Відповідно до ч. 2 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2017 р. по справі № 916/4464/15 скаргу ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд скарги призначено в засіданні суду на 02.02.2017 р.
Представники стягувача та ВДВС у судове засідання не з'явились, хоча про дату і час розгляду скарги повідомлялись судом належним чином, також відзив на скаргу стягувачем та ВДВС не надано, у зв'язку з чим з'ясувати їх думки стосовно поданої скарги не уявляється можливим.
Між тим за приписами ч. 2 ст. ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак”, вислухавши пояснення представника боржника (скаржника), господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., який набрав чинності з 05.10.2016 р., виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вчинення ДВС оскаржуваної дії) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
В ст. 4 вказаного Закону визначені вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як випливає з матеріалів справи, виданий господарським судом Одеської області 25.05.2016 р. наказ про примусове виконання судового рішення від 29.04.2016 р. у справі № 916/4464/15 щодо зобов'язання Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” передати Публічному акціонерному товариству „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” (заводський номер 5711), що були змонтовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б, у комплектації: вантажоприймальна платформа - 1 шт., ваговимірювальні тензометричні датчики - 8 шт., ваговий термінал (ВП-05А) - 1 шт., кабель з'єднання 10 м, був пред'явлений до виконання стягувачем - ПАТ „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” до Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Так, 02.12.2016 р. головним державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області було відкрито виконавче провадження ВП № 53040738 з примусового виконання виданого господарським судом Одеської області наказу у справі № 916/4464/15 від 25.02.2016 р. про зобов'язання Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” передати Публічному акціонерному товариству „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” (заводський номер 5711), що були змонтовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б, у комплектації: вантажоприймальна платформа - 1 шт., ваговимірювальні тензометричні датчики - 8 шт., ваговий термінал (ВП-05А) - 1 шт., кабель з'єднання 10 м, про що винесена відповідна постанова.
Вказана постанова ВДВС була отримана скаржником, після чого останнім було подано до Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області лист за вих. № 495 від 20.12.2016 р., яким повідомлялось про неможливість виконання зазначеного вище виконавчого документу із зазначенням причин. Зокрема, у своєму листі скаржником зазначено, що у нього на балансі та у його володінні відсутнє визначене майно, що зазначене у постанові про відкриття виконавчого провадження. Зазначене майно ніколи не придбавалось скаржником та не приймалось від третіх осіб на зберігання, або в користування. На цей час у власності скаржника є нерухома споруда №14 „Ваги автомобільні” за технічним паспортом на нежитлові будівлі № 22813 від 01.02.2016 р. Право власності на цю споруду (нерухому річ) виникло у скаржника на підставі декларації ДАБІ в Одеській області „Про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності” за № ОД142153644234 та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення змін до відомостей про складові частини об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 26949651106 (нежитлові будівлі (виробнича база) за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, будинок 2-6). До того ж виконуване рішення суду не передбачає передання стягувачу нерухомого майна, а також не передбачає здійснення дій по знесенню нерухомої споруди, відділення від неї будь-яких складових частин та здійснення інших дій, що призведуть до руйнування або знецінення нерухомого майна скаржника. Здійснення посадовими особами акціонерного товариства дій по відчуженню або знищенню майна товариства без належних правових підстав, внаслідок яких буде нанесено шкоду товариству, є протиправним та буде кваліфіковане як перевищення службових повноважень виконавчим органом акціонерного товариства. Поряд з цим скаржник зазначає, що нерухома споруда № 14 „Ваги автомобільні” у складі іншого нерухомого майна скаржника була передана в оренду ТОВ „Метрогруп” (м. Одеса) за договором оренди від 01 липня 2016 р. Таким чином, відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу України право володіння та користування нерухомою спорудою „Ваги автомобільні” з усіма її складовими частинами передане ТОВ „Метрогруп” на строк до 30.06.2019 р.
Також 29.12.2016 р. скаржником були надані письмові пояснення головному державному виконавцю Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 стосовно неможливості виконання рішення суду.
В подальшому постановою Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладення штрафу від 30.12.2016 р. ВП№ 53040738 на скаржника було накладено штраф на користь держави в розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано скаржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Також 30.12.2016 р. державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.12.2016 р. ВП № 53040738, згідно якої з боржника (скаржника) стягнуто виконавчий збір у розмірі 6400,00 грн.
Як свідчать матеріли справи, вказані постанови про накладення штрафу від 30.12.2016 року та про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.12.2016 р. в межах виконавчого провадження ВП № 53040738 були отримані скаржником поштою 10.01.2017 р.
На думку скаржника, постанови про накладення штрафу від 30.12.2016 р. ВП № 53040738 та про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.12.2016 р. ВП № 53040738 є протиправними, тому підлягають скасуванню з тих підстав, що скаржником було доведено до відома державного виконавця про неможливість виконання рішення суду з поважних причин. Наразі скаржник просить суд поновити строк на оскарження дій ВДВС, встановлений ст. 121-2 ГПК України.
Так, в п. 3 оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору зазначено, що постанова може бути оскаржена у порядку, який визначено ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження”.
Також в оскаржуваній постанові про накладення штрафу передбачено, що її може бути оскаржено у порядку та строки, встановлені Законом України „Про виконавче провадження”.
Разом з тим згідно ч. 1, 2 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За приписами ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
В свою чергу з огляду на те, що про оскаржувані постанови скаржнику стало відомо з моменту їх отримання 10.01.2017 р., а заявлену скаргу подано до господарського суду 20.01.2017 р., відповідно суд вважає, що скаржником подано у встановлений ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для оскарження постанов.
Поряд з цим, проаналізувавши зміст скарги, суд вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою виходячи з наступного.
Так, доводи скаржника про те, що виконуване рішення господарського суду стосується передачі стягувачу індивідуально визначеного майна, тоді як рішення виконується за правилами виконання рішень немайнового характеру, судом до уваги не приймаються з огляду на їх безпідставність. Адже у даному випадку заходами примусового виконання судового рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/4464/15, на виконання якого судом видано наказ від 25.05.2016 р., є саме зобов'язання скаржника передати стягувачу відповідні ваги автомобільні у зазначеній комплектації. Так, виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до ст. 63 розділу VIII „Виконання рішень немайнового характеру” Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. В свою чергу вказаний наказ суду по даній справі про зобов'язання боржника передати спірні ваги підлягав виконанню саме в порядку ст. 63 вказаного Закону (розділ VIIІ). Тим більш в розділі VIІ Закону України „Про виконавче провадження” встановлено порядок звернення стягнення на майно боржника. Між тим вказаний порядок у будь-якому випадку не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку спірні ваги є майном стягувача, а не боржника (скаржника).
Посилання скаржника на те, що стягувач не звертався з пропозицією про отримання майна, а одноосібне виконання такої дії боржником неможливе і законодавством не передбачений порядок виконання такого рішення, судом оцінюються критично. Так, у даній справі спір виник між сторонами саме з підстав відмови скаржника повертати позивачу (стягувачу) належні останньому спірні ваги, що було з'ясовано судом під час розгляду справи.
До того ж з огляду на встановлені рішенням суду обставини стосовно того, що спірні ваги не є нерухомим майном в розумінні чинного законодавства, не можуть бути прийняті до уваги суду посилання скаржника на наявність у нього права користування нерухомою спорудою „Ваги автомобільні” з усіма її складовими частинами, що було передане ТОВ „Метрогруп” на строк до 30.06.2019 р. за договором оренди від 01.07.2016 р. В свою чергу решта доводів скаржника стосовно неможливості виконання ним рішення суду з огляду на те, що спірне майно, на його думку, є нерухомим, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу.
Так, у скаргах на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби предметом дослідження можуть бути лише відповідність вказаних дій вимогам чинного законодавства, виходячи із встановлених обставин в рішенні суду, яке підлягає виконанню. Натомість у заявленій скарзі мова йде про обставини, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в порядку позовного провадження.
Таким чином, наведені скаржником у поданій скарзі доводи про наявність поважних причин, що унеможливлюють виконання скаржником рішення суду, яке є обов'язковим для виконання, суд вважає безпідставними.
Поряд з цим суд звертає увагу на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Наразі суд зазначає, що скаржник, безпідставно ухиляючись від виконання судового рішення, яке набрало законної чинності, створює перешкоди у реалізації позивачем права на захист свого порушеного права, що було встановлено в судовому рішенні.
Відповідно до ч. 1 статті 63 розділу VIII „Виконання рішень немайнового характеру” Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Отже, на думку суду, враховуючи невиконання боржником без поважних причин рішення суду у даній справі, на думку суду, державним виконавцем цілком правомірно накладено на скаржника штраф в розмірі 5100,00 грн. згідно постанови від 30.12.2016 р.
Також за положеннями ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи наведені положення законодавства та відсутність підстав для непокладення виконавчого збору на скаржника як боржника, суд вважає цілком обґрунтованим стягнення з боржника виконавчого збору згідно постанови від 30.12.2016 р. ВП № 53040738.
За таких обставин, суд вважає безпідставними посилання скаржника на невідповідність приписам Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. вчинених державним виконавцем дій з винесення постанов про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП № 53040738 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області у справі № 916/4464/15 від 25.05.2016 р.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та відсутність порушень вимог законодавства з боку органу державної виконавчої служби під час примусового виконання в межах ВП № 53040738 наказу господарського суду Одеської області від 25.05.2016 р. по справі № 916/4464/15 щодо зобов'язання Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” передати Публічному акціонерному товариству „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” (заводський номер 5711), що були змонтовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б, у відповідній комплектації, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” на дії Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.
Керуючись ст. 1212, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” на дії Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області у справі № 916/4464/15.
Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено та підписано 07 лютого 2017 р.
Суддя В.С. Петров