ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
06 лютого 2017 року Справа № 913/1327/16
Провадження №6/913/1327/16
За позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Харків
до відповідача Луганського обласного військового комісаріату, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 2 918 грн. 06 коп.
Суддя Василенко Т.А.
Секретар судового засідання Жданова Е.А.
У засіданні брали участь:
від позивача - Седньов М.Ю., довіреність №744 від 12.12.2016;
від відповідача- представник не прибув.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг електрозв'язку №5300090 від 01.10.2006 в сумі 3 194 грн. 37 коп., в тому числі: основний боргу в сумі 1 539 грн. 25 коп., інфляційні нарахування в сумі 1482 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 172 грн. 62 коп.
Від позивача до суду надійшла заява №26-15/118 від 03.02.2017 про зменшення розміру позовних вимог з відповідними додатками та розрахунками.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це є саме правом позивача.
В даному випадку, згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог від 20.01.2017, останній просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 539 грн. 25 коп., інфляційні нарахування в розмірі 1 267 грн. 75 коп., 3% річних в сумі 111 грн. 06 коп.
Згідно положень ст. 22 ГПК України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача і в даному випадку права відповідача жодним чином не порушені. Разом з цим, відповідача мав можливість надати до суду відповідні пояснення за позовом, що останнім і було здійснено за відзивом на позовну заяву.
Виходячи з наведеного, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позовними вимогами слід вважати стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг електрозв'язку №5300090 від 01.10.2006 в сумі 2 918 грн. 06 коп., в тому числі: основний боргу в сумі 1 539 грн. 25 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 267 грн. 75 коп., 3% річних в сумі 111 грн. 06 коп.
Крім цього, позивачем до суду надані додаткові пояснення від 03.02.2017 щодо додаткових обґрунтувань вимог за позовом, відповідно до яких зазначено, що відповідачем за договором №5300090 від 01.10.2006 надавались послуги електрозв'язку за телефонними номерами: 51-338, 50-061, 76-321 та нормами безпосереднього зв'язку: 214, 215, 216.
Надані позивачем пояснення прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.
Відповідач правом на участь повноважного представника у судових засіданнях не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що в тому числі підтверджується і відміткою органу поштового зв'язку на повідомленні про вручення поштового відправлення (ухвал суду від 30.11.2016, 19.12.2016).
Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.
Разом з цим, відповідачем до суду був наданий відзив на позовну заяву за яким останній проти позову заперечує та, зокрема, зазначає, що статтею 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим кодексом. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Так, позивачем до позову доданий розрахунок суми боргу за період з листопада 2013 по червень 2016 року, що, на думку відповідача, суперечить нормам діючого законодавства щодо встановлення термінів позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що позивачем був пропущений спеціальний строк позовної давності.
07.07.2014 року група невстановлених озброєних осіб здійснили напад на ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого, адміністративна будівля, прилегла територія, військове майно та документація комісаріату було захоплено, про що внесені данні до Єдиного Державного реєстру досудових розслідувань за №12014130050002573 за ч.2 ст. 146 Кримінального кодексу України.
Також, позивач зазначає, що на підставі директиви НГШ від 05.07.2014 №322/2/1421/дск ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово переміщений на фонди Старобільсько-Новопсковського об'єднаного районного військового комісаріату. Робота по відновленню діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 була розпочата з 14.07.2014 року.
В подальшому, на підставі директиви командувача ОК “Південь” від 10.12.2014 №Д-38/дск ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово передислокувався до м. Сєвєродонецьк Луганської області та розпочав функціонування з 01.12.2014 року.
Разом з цим, позивач вказує на те що, що з серпня 2014 по вересень 2015 відповідач, як розпорядник бюджетних коштів 3 ступеня не фінансувався, усі виплати за рішенням Міністерства оборони України за пропозицією Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 07.07.2014 №248/2/3/682 тимчасово (до окремого розпорядження) здійснювались через ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На теперішній час, розрахункові рахунки Луганського ОВК відкриті та зареєстровані у Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Луганській області в м.Сєвєродонецьк.
В той же час, відповідач зазначає, що договір про надання телекомунікаційних послуг №5300090 від 01.10.2006 укладено між ПАТ "Укретелком" в особі Луганської філії ПАТ "Укртелеком", юридична адреса: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 1, та Луганським ОВ, юридична адреса: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 5. У зв'язку з проведенням на території м.Луганськ , первинні бухгалтерські документи, оригінали рахунків, актів звірок, акти виконаних робіт, залишились в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , та є такими що втрачені.
Таким чином, встановити факт наявності або відсутності заборгованості Луганського ОВ перед Луганською філією ПАТ "Укртелеком" за період з листопада 2013 по липень 2014 не має можливості.
В той же час, відповідач, вказує на те, що договір про надання телекомунікаційних послуг №5300090 від 01.10.2006 укладено між ПАТ “Укртелеком” в особі Луганської філії ПАТ “Укртелеком” та Луганським ОВК для відокремленого структурного підрозділу Рубіжансько-Кремінського об'єднаного міського військового комісаріату Луганської області.
Рубіжансько-Кремінський ОМВК 20.06.2014 р. був захоплений невідомими озброєними особами, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12014130330000964 від 21.06.2014 ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України.
20.07.2014р. Рубіжанський - Кремінський ОМВК був визволений від підрозділів терористичної організації "ЛНР".
У зв'язку з викладеним, на думку відповідача, позивач не має підстав для нарахування плати за телекомунікаційні послуги за період з 20.06.2014 по 20.07.2014.
В той же час, відповідачем був проведений розрахунок за отримані телекомунікаційні послуги за 2015 рік в повному обсязі в сумі 2 559 грн. 66 коп.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що заборгованість Луганського ОВК перед ПАТ "Укртелеком" за 2015-2016 роки відсутня.
Позивач за відповідними поясненнями проти доводів відповідача заперечує.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.
01.10.2006р. між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” (яке у зв'язку з набранням чинності Закону України “Про акціонерні товариства” було перейменовано на Публічне акціонерне товариство “Укртелеком”), як виконавцем, та ІНФОРМАЦІЯ_4 , як замовником, був укладений договір про надання послуг електрозв'язку № 5300090.
Відповідно до п.1 договору підприємство зв'язку (позивач) надає відповідачу послуги електрозв'язку, перераховані в додатку №1 і безоплатні послуги, перераховані в додатку 2.
Відповідно до п. 3.2.8 договору відповідач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.
Відповідно до п.4.1 договору послуги, які надаються позивачем оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 4.3 договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги.
Відповідно до п. 4.6 договору споживач, для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно до 20 числа поточного місяця попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком (до 10 числа місця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг.
Разом з цим, відповідачем, отримані телекомунікаційні послуги в повному обсязі не оплачені.
Так, за розрахунком позивача, останнім за період листопад 2013 року - червень 2016 року було надано відповідачу послуг на загальну суму 6 068,19 грн., які останнім оплачені частково в сумі 4 518,94 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1 539 грн. 25 коп.
Оскільки відповідачем сума заборгованості оплачена не була позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким окрім основного боргу, просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 1 267,75 грн. та 3% річних в сумі 111,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на умови договору № 5300090 від 01.10.2006 р., норми ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 903 Цивільного кодексу України та інші.
Відповідач проти позову заперечує, з підстав вказаних у відзиві та наведених вище.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» № 8 від 14.06.2011 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», що є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «УДПЗ «Укртелеком», ВАТ «Укртелеком» та всього майна, прав та обов'язків ДП «Утел» ВАТ«Укртелеком».
ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікаційних послуг та здійснює свою діяльність на підставі відповідних ліцензій, виданих Національною комісією з питань регулювання зв'язку України.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
01.10.2006 року між ВАТ «Укртелеком» (підприємство зв'язку, позивач у справі) та ІНФОРМАЦІЯ_4 був укладений типовий договір № 5300090 про надання послуг електрозв'язку.
За умовами вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання щодо надання відповідачу послуг електрозв'язку визначених у додатках до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно вносити відповідну плату.
Відповідно до вимог п.п. 3.2.8., 4.1, 4.2 договору відповідач повинен оплатити надані послуги авансовою системою оплати.
В той же час, згідно п. 4.5 договору визначено, що розрахунки за фактично отримані послуги електрозв'язку в кредит за попередній місяць проводяться споживачем протягом 10-ти днів з дня одержання рахунків, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
За доводами позивача, відповідні послуги надавалися за адресою - м. Рубіжне Луганської області, буд. №8 та №10. При цьому на обслуговуванні знаходилися телефонні номери: 51-338, 50-061, 76-321, а також телефонні номери безпосереднього зв'язку: 214, 215, 216.
За розрахунком позивача, на підставі відповідних рахунків - актів, за період листопад 2013 року - червень 2016 року позивачем було надано відповідачу послуг на загальну суму 6 068,19 грн., які оплачено останнім частково в сумі 4 518,94 грн., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 1 539 грн. 25 коп.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу (виконати певні дії або здійснити певну діяльність, що приносить користь), а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та у порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Нормами ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі. Телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення.
У відповідності до ч. 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" умовами надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України "Про телекомунікації" тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.
Статтею 68 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством. У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.
За приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.
Матеріалами справи та наведеними вище обставинами підтверджено, що на виконання умов договору позивач надавав відповідачу телекомунікаційні послуги за відповідною адресою на перелічені вище номера.
Відповідач за відзивом підтверджує, що відповідні послуги надавалися відокремленому підрозділу Рубіжансько-Кремінського об'єднаного міського військового комісаріату Луганської області але були оплачені останнім в повному обсязі. При цьому вказує, що відповідна адмінбудівля була захоплена 20.06.2014 невідомими озброєними особами. Також відповідач просить застосувати до спірних правовідносин спеціальну позовну давність.
Так, відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) але в рамках даної справи, штрафні санкції у вигляду пені або штрафу позивачем не заявлялися, у зв'язку з чим і відсутні правові підстави для застосування спеціальної позовної давності.
Разом з цим, надані позивачем розрахунки та пояснення підтверджують, що останнім були враховані усі оплати відповідача в період листопад 2013 року - червень 2016 року та зменшено розмір позовних вимог. В той же час, доводи відповідача щодо захоплення відповідної будівлі озброєними особами, які начебто утримували будівлю в період 20.06.2014-20.07.2014 не підтверджені останнім документально та не можуть бути підставами для звільнення останнього від виконання зобов'язань за відповідним договором.
Виходячи з наведеного, та з урахуванням обставин справи суд погоджується з поясненнями позивача, щодо заперечень на відзив відповідача та відхиляє доводи останнього.
В той же час, на момент винесення рішення у справі відповідачем не було надано суду доказів відсутності заборгованості за надані послуги за договором № 5300090 від 01.10.2006 р. в сумі 1 539,25 грн., у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період січень 2014 року - червень 2016 року в сумі 1 267 грн. 75 коп. та 3 % річних в сумі 111 грн. 06 коп. за період з 21.12.2013 по 21.07.16 слід зазначити наступне.
В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, нарахування процентів та інфляційних з боку позивача є правомірним. В той же час, відповідачем власного розрахунку відповідних нарахувань до суду не надано, у зв'язку з чим суд користується розрахунком позивача та погоджується з ним.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд вважає обґрунтованими та задовольняє позов в цій частині.
За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 1 539 грн. 25 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 267 грн. 75 коп., 3% річних в сумі 111 грн. 06 коп.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати суми мінімального розміру судового збору, встановленого законом та сплаченого позивачем, а саме 1 378 грн. 00 коп., слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Луганського обласного військового комісаріату, АДРЕСА_1 , код ЄДР НОМЕР_1 , на користь:
- Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ, бул. Т. Шевченка, б. 18, код ЄДР 21560766 (адреса для листування: м. Харків, вул. Свободи, б. 7/9), борг в сумі 1 539 грн. 25 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 267 грн. 75 коп., 3% річних в сумі 111 грн. 06 коп., судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп. , видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.
Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 13.02.2017
Суддя Т.А. Василенко