ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.02.2017Справа №910/599/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської філії ПАТ «Укртелеком»
до Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»
про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в розмірі 5 561 052,81 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Чорноморець Я.А., за довіреністю
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської філії ПАТ «Укртелеком» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в розмірі 5 561 052,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф», Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про охорону дитинства», проте відповідачем не було відшкодовано позивачу витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.02.2017.
30.01.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
03.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність бюджетного фінансування та про відсутність інформації про осіб, які мають право на пільги з користування послугами зв'язку та документів, підтверджуючих право на пільги, про вартість послуг на підставі якої розрахована заборгованість.
Також відповідачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Департамент фінансів органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві.
У судове засідання 06.02.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, проти задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб заперечив.
Представник відповідача у судове засідання 06.02.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про залучення третіх осіб, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Разом з тим, у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи ані Департамент фінансів органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ані Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві не буде наділено новими правами чи покладено на них нові обов'язки, не буде змінено їхні наявні права та/або обов'язки, та не буде позбавлено прав та/або обов'язків у майбутньому.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 06.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
У період з 01.08.2016 по 01.12.2016 ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Києва, які підпадають під дію п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 18 ст. 6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно до п. 3 статті 63 Закон України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету», встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг м. Києва є Департамент соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг з 01.07.2016 по 31.10.2016 відповідачем не були відшкодовані.
За таких обставин, Публічне акціонерне товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 5 561 052,81 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Пунктами 1,6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про жертви нацистських переслідувань»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про охорону дитинства».
За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:
- у ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у ч. 6 ст. 6 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.;
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Статтями 89 та ст.102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України N 256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (надалі - Порядок).
Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
При цьому, господарський суд зазначає, що у м. Києві таким головним розпорядником є Департамент соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» № 256 від 04.03.2002 визначено, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконуються обов'язки, щодо надання пільговим категоріям громадян м. Києва телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. На виконання вимог Законів України позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.07.2016 по 31.10.2016 на загальну суму 5 561 052,81 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем не подавалась до районних управлінь інформація з розрахунками щодо наданих пільгових послуг у відповідності до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Постановою Кабінету Міністрів України N 117 від 29 січня 2003 було запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Відповідно до п. 3 Положення, управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи);
- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги;
- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
- вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;
- надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Згідно з ч. 1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
У відповідності до п. 11 Положення уповноважений орган щомісяця:
1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;
2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:
- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";
- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";
3) до 15 числа подає:
- фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";
- Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до п. 10 Положення, щомісяця надавались до 25 числа розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
Так, позивачем надіслано розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам та форму « 2-пільги» за липень 2016 року, що підтверджується Листом № 821250/58-340 від 09.08.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Дарницької районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-342 від 09.08.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-341 від 09.08.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Деснянської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-339 від 09.08.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Голосіївської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-344 від 09.08.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Оболонської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-345 від 09.08.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-346 від 09.08.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-347 від 09.08.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Святошинської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-348 від 09.08.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації м. Києва та Листом № 821250/58-349 від 09.08.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва.
Позивачем також надіслано розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам та форму « 2-пільги» за серпень 2016 року, що підтверджується Листом № 821250/58-449 від 12.09.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Дарницької районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-448 від 12.09.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-450 від 12.09.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Деснянської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-457 від 12.09.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Голосіївської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-451 від 12.09.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Оболонської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-452 від 12.09.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-453 від 12.09.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-454 від 12.09.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Святошинської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-455 від 12.09.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації м. Києва та Листом № 821250/58-456 від 12.09.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва.
У жовтні, позивачем надіслано розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам та форму « 2-пільги» за вересень 2016 року, що підтверджується Листом № 821250/58-486 від 07.10.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Дарницької районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-487 від 07.10.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-488 від 07.10.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Деснянської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-492 від 07.10.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Голосіївської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-489 від 07.10.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Оболонської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-490 від 07.10.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-491 від 07.10.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-494 від 07.10.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Святошинської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-493 від 07.10.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації м. Києва та Листом № 821250/58-495 від 07.10.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва.
Також, у листопаді 2016 року позивачем надіслано розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам та форму « 2-пільги» за жовтень 2016 року, що підтверджується Листом № 821250/58-562 від 14.11.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Дарницької районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-563 від 14.11.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-564 від 14.11.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Деснянської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-561 від 14.11.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Голосіївської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-565 від 14.11.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Оболонської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-566 від 14.11.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Печерської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-567 від 14.11.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-568 від 14.11.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Святошинської районної державної адміністрації м. Києва, Листом № 821250/58-569 від 14.11.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації м. Києва та Листом № 821250/58-570 від 14.11.2016, адресованим Управлінню праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва.
Отримання зазначених листів відповідними органами, підтверджується відмітками відповідних адресатів про отримання зазначених листів.
Однак, оскільки на виконання п. 11 Положення, відповідачем не надавались на підписання позивачу акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга", позивач самостійно надавав для підписання зазначені акти відповідачу, що підтверджується листом № 821250/58-440 від 12.09.2016, листом № 821250/58-485 від 06.10.2016, листом № 821250/58-560 від 11.11.2016 та листом № 821250/58-705 від 08.12.2016, які залишені відповідачем без відповіді.
Отримання зазначених листів підтверджується відмітками відповідача про їх отримання безпосередньо на вказаних листах.
Таким чином, оскільки відповідачем не було повернуто акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга" за липень, серпень, вересень, жовтень 2016 року, як і не було надано вмотивованої відмови від підписання вищезазначених Актів, протилежного сторонами суду не доведено, в зв'язку з чим, суд приймає зазначені акти як належні докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем.
У своєму відзиві відповідач також заперечуючи проти позову, зазначає про відсутність бюджетного фінансування.
Однак, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.
За таких обставин, Департамент соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що «...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку , компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» (03165, м. Київ, проспект Комарова, будинок 7; ідентифікаційний код: 37441694) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської філії ПАТ «Укртелеком» (01033, м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 40; ідентифікаційний код: 01189910) заборгованість в розмірі 5 561 052 (п'ять мільйонів п'ятсот шістдесят одна тисяча п'ятдесят дві) грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 83 415 (вісімдесят три тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 79 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 13.02.2017.
Суддя О.А. Грєхова