09.02.2017 Справа № 904/12472/16
За позовом Фізичної особі-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро
до Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро
про стягнення 61441,55 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_2, довіреність №19119 від 26.12.2016;
від відповідача: не з'явився.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з програмного забезпечення у розмірі 42 600,00 грн, пені -10 61,15 грн, 3% річних - 862,00 грн та інфляційних втрат - 3 728,40 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з програмного забезпечення №0008 від 27.03.2015.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень ухвал суду з відмітками про їх отримання уповноваженими представниками відповідача 13.01.2017 та 23.01.2017.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -
27.03.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, виконавець) та Дочірнім підприємством "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач, користувач) було укладено договір про надання послуг з програмного забезпечення №0008 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати користувачу послуги з on-line доступу до електронного сервісу програмного забезпечення (комп'ютерної програми) "AVIRO" (далі - послуги) на умовах та в термін, що визначено цим договором, а користувач зобов'язується прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах цього договору; код 58.29.4 "Програмне забезпечення як оперативно доступне (у режимі on-line)" (п. 1.1 договору)
Згідно з п 2.1 договору ціна послуг для одного робочого місця на момент підписання даного договору складає 440,00 грн без ПДВ.
Цей договір набуває чинності в день його підписання та діє до моменту належного та повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1 договору).
У відповідності до п. 8.2 договору належним виконанням умов цього договору є: для користувача - проведення розрахунку за надані послуги; для виконавця - підписання акту про надання послуг; днем проведення розрахунку є день зарахування сплачених користувачем коштів на рахунок виконавця.
Виконавець надає on-line доступ користувачу до програмного забезпечення, яке знаходиться на сервері виконавця у відповідності до строків надання послуг, приведених у п. 3.2 даного Договору (п. 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що виконавець забезпечує надання послуг користувачу щомісяця, починаючи з 01 червня 2015 року та з моменту виконання користувачем умов по забезпеченню виконавця комп'ютерами для надання послуг згідно п. 3.3 цього договору і усіма необхідними інформаційними матеріалами та обладнанням згідно п. 3.5 цього договору; надання послуг може виконуватися виконавцем достроково за згодою користувача.
За умовами п. 3.8 договору надання послуг оформлюється шляхом підписання сторонами відповідних документів про надання послуг (акт про надання послуг).
Відповідно до п. 3.10 договору датою надання послуг користувачу є дата підписання виконавцем та користувачем акта про надання послуг з послуг виписаних виконавцем.
Якщо користувач не підписав акт надання послуг впродовж 10 робочих днів з моменту передачі йому цього документу виконавцем, то послуги вважаються прийнятими. За таких умов, підписаний в однобічному прядку акт про надання послуг, є єдиним і беззаперечним доказом надання послуг виконавцем та прийому послуг користувачем за цим договором у повному обсязі.
На виконання умов даного договору позивачем у період з червня 2015 року по грудень 2016 року відповідачу було надано послуги з програмного забезпечення на загальну суму 57 640,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг): №06-2015 від 30.06.2015, №07-2015 від 31.07.2015, №08-2015 від 31.08.2015, №09-2015 від 30.09.2015, №10-2015 від 31.10.2015, №11-2015 від 30.11.2015, № 12-2015 від 31.12.2015, №01-2016 від 29.01.2016, №02-2016 від 29.02.2016, №03-2016 від 31.03.2016, №04-2016 від 29.04.2016, 05-2016 від 30.05.2016, №06-2016 від 30.05.2016, №07-2016 від 31.07.2016, №08-2016 від 31.08.2016, №09-2016 від 30.09.2016, №10-2016 від 31.10.2016, №11-2016 від 30.11.2016, № 12-2016 від 29.12.2016, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 52-70).
Відповідно до пункту 2.2 договору користувач здійснює оплату за послуги після фактичного користування послугами впродовж перших 2-х місяців на підставі виставлених рахунків-фактур виконавцем; в подальшому передплата проводиться щомісяця в розмірі 100% не пізніше першого числа місяця, у якому надаються послуги.
Оплата грошових коштів користувачем здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі цього договору або рахунку виконавця (п. 2.3 договору).
Пунктом 2.7 договору передбачено, що користувач самостійно несе відповідальність за правильність і своєчасність оплати послуг; якщо виконавець не призупинив дію договору, послуга вважається наданою і користувач зобов'язаний її оплатити згідно умов договору.
Як вбачається, позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату: №06/008-15 від 01.06.2015 на суму 2 640,00 грн, №07/008-15 від 01.07.2015 на суму 2 640,00 грн, №08/008-15 від 01.08.2015 на суму 3 080,00 грн, №09/008-15 від 01.09.2015 на суму 3 080,00 грн, №10/008-15 від 01.10.2015 на суму 3 080,00 грн, №11/008-15 від 01.11.2015 на суму 3 080,00 грн, №12/008-15 від 01.12.2015 на суму 3 080,00 грн, №01/008-15 від 04.01.2016 на суму 3 080,00 грн, №02/008-15 від 01.02.2016 на суму 3 080,00 грн, №03/008-15 від 01.03.2016 на суму 3 080,00 грн, №04/008-15 від 01.04.2016 на суму 3 080,00 грн, №05/008-15 від 03.05.2016 на суму 3 080,00 грн, №06/008-15 від 01.06.2016 на суму 3 080,00 грн, №07/008-15 від 01.07.2016 на суму 3 080,00 грн, №08/008-15 від 01.08.2016 на суму 3 080,00 грн, №09/008-15 від 01.09.2016 на суму 3 080,00 грн, №10/008-15 від 01.10.2016 на суму 3 080,00 грн, №11/008-15 від 01.11.2016 на суму 3 080,00 грн, №12/008-15 від 01.12.2016 на суму 3 080,00 грн (а.с. 34-51). Про факт отримання зазначених рахунків відповідачем в дату їх виставлення позивачем свідчать відмітки представника відповідача - Візавицької К.В. на цих рахунках.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідач свої зобов'язання за договором з оплати вартості наданих послуг виконав лише частково в сумі 11440,00 грн згідно платіжних доручень: № 657 від 02.07.2015 на суму 2 640,00 грн, №658 від 02.07.2015 на суму 2 640,00 грн, №720 від 30.07.2015 на суму 2 640,00 грн, №806 від 10.09.2015 на суму 440,00 грн, №891 від 08.10.2015 на суму 440,00 грн та №892 від 08.10.2015 на суму 2640,00 грн (а.с. 27-29). У зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем за надані послуги в сумі 46 200,00 за період з жовтня 2015 по грудень 2016.
З огляду на умови договору та приписи ст. 530 ЦК України строк оплати наданих позивачем послуг у спірному періоді є таким, що настав.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем у сумі 46 200,00 грн відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню 46 200,00 грн заборгованості.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункту 5.2 договору сторони узгодили, що користувач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення; нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання сторонами встановлюється терміном в 24 місяці.
Отже, пеня згідно розрахунку становить 10 651,15 грн (за загальний період з 01.08.2015 по 26.12.2016).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, згідно розрахунку інфляційні нарахування становлять 3 728,40 грн (за зальний період з серпня 2015 по листопад 2016), а річні - 862,00 грн (за загальний період з 01.08.2015 по 26.12.2016).
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (49000, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 7, код ЄДРПОУ 38835139) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 46200,00 грн, 10 651,15 грн пені, 3728,40 грн інфляційних нарахувань, 862,00 грн 3% річних та 1378,00 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2017.
Суддя В.Д. Воронько