"27" жовтня 2009 р. Справа № 02-2/8-472
Суддя Гирила І.М. , розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 29.09.2009 р. (вх. № 2133(н) від 234.10.2009 р.) Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, до відповідачів:
1) Дочірнього підприємства "Трезам" Державного підприємства УЕАПО в Тернопільській області, вул. Білецька,1, м. Тернопіль;
2) Товарної біржі "Тернопільська агропромислова біржа", вул. Кн. Острозького,14а/302, м. Тернопіль;
3) Бучацької МДПІ Монастириське відділення, вул. Шевченка,19, м. Монастириська, Тернопільська область;
4) ВАТ "Українська тютюнова компанія", вул. Шевченка,15, м. Монастириська, Тернопільська область, про зобов'язання відповідачів в межах їхніх повноважень та компетенції, передати майно: екскаватор ЕО-2621,1990р.в., шасі №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, набуте позивачем у власність відповідно до Договору №38 купівлі-продажу майна на аукціоні від 21.10.2008р., вважає їх недостатніми для порушення провадження у справі та повертає позовну заяву та додані до неї матеріали без розгляду, з огляду на наступне:
- не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», зокрема, п.33 ст. 6 передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів є надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах.
Відтак, кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід сплачувати до Державного бюджету України за наступними реквізитами: р/р 31214259700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, Одержувач -УДК у м. Тернополі (Лист Державної судової адміністрації України від 21.03.2007 р. 11-1685/07 “Про зарахування коштів для оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів до бюджету”).
Долучене заявником до позовних матеріалів платіжне доручення №410 від 29.09.09р. не може бути прийнятий судом як належний доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки свідчить про сплату даних витрат в дохід місцевого бюджету м. Тернопіль.
- не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі ;
Згідно п.14 р.3 «Зарахування державного мита до бюджету»Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15 (із наступними змінами та доповненнями), при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту «Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Тобто, на зворотній стороні платіжного доручення повинен міститись напис кредитної установи про те, що державне мито зараховано до державного бюджету повністю, скріплений підписами посадових осіб банку (керівника та головного бухгалтера).
Так, в якості доказу сплати державного мита до позовної заяви заявником долучено платіжне доручення №409 від 29.09.2009р. на суму 283,50 грн., який не міститись напису кредитної установи про те, що державне мито зараховано до державного бюджету повністю, скріпленого підписами посадових осіб банку (керівника та головного бухгалтера), а відтак не може вважатися належним доказом сплати державного мита у встановленому законом порядку.
Окрім того, суд вважає за доцільне звернути увагу заявника на порушення вимог ч.2 ст. 54 ГПК України. Зокрема, у випадку коли позов подано до кількох відповідачів, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Відповідно до ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню на підставі пунктів 4,10 статті 63 ГПК України.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” № 7/93 від 23.01.1993 р. сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій. Пунктом 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258) встановлено, що повернення коштів внесених для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 54, 56, 57, 63 п.п. 4, 10, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -
1. Повернути позовну заяву б/н, від 29.09.09р. (вх. №2133(н) від 23.10.09р.) та долучені до неї документи (в т.ч. платіжні доручення №409 від 29.09.09р. про сплату державного мита в сумі 283,50грн. та №410 від 29.09.09р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.), всього на 17-ти аркушах Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1, АДРЕСА_1, без розгляду.
Після усунення обставин, що спричинили повернення позовних матеріалів, заявник не позбавлений права повторно звернутися до господарського суду у загальному порядку.
Суддя