"20" жовтня 2009 р. Справа № 17/84-1773
Господарський суд Тернопільської області
Судді Андрусик Н.О.
Розглянув справу
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Залужжя Збаразького району Тернопільської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лікеро-горілчаний завод Калганоф", м. Збараж Тернопільської області
Представник від:
позивача: ОСОБА_2, уповноважена, довіреність серії ВМК №776117 від 06.10.09р.;
відповідача: Юзьвак І.Я., уповноважений, довіреність без номеру від 08.09.09р.
Представникам сторін, котрі з'явилися в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю письмового клопотання сторони.
Позивач - Суб"єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Залужжя Збаразького району Тернопільської області звернувся до господарського суду Тернопільської області 18.09.2009р. (згідно штампу пошти на конверті) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лікеро-горілчаний завод Калганоф", м. Збараж Тернопільської області, про стягнення 65437,99 грн. заборгованості за поставлений згідно накладних та умов договору поставки від 18.11.08р. товар (скляна тара).
Позов обґрунтовується копіями накладних №1 від 14.11.08р.; №2 від 14.11.08р.; №3 від 17.11.08р.; №4 від 17.11.08р.; №5 від 18.11.08р.; №6 від 18.11.08р.; №7 від 19.11.08р.; №8 від 19.11.08р.; №9 від 20.11.08р.; №10 від 20.11.08р.; №11 від 22.11.08р.; №12 від 22.11.08р.; №13 від 24.11.08р.; №14 від 03.12.08р.; №15 від 24.11.08р.; №16 від 25.11.08р.; №17 від 26.11.08р.; №18 від 08.12.08р.; № 19 від 09.12.08р.; копією договору поставки від 18.11.08р.; копією виписки по особовому рахунку позивача; копією претензії № 1 від 22.01.09р.; розрахунком розміру позовних вимог; копією видаткової накладної №К-00000083 від 06.08.09р.; іншими матеріалами.
Судове засідання, призначене на 06.10.2009р. відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 20.10.09р. у зв'язку з заявленим відповідачем клопотанням.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні 20.10.09р. та згідно відзиву на позов №4/4 від 19.10.09р. позовні вимоги заперечив в частині стягнення 779,01 грн. - 3% річних, стверджуючи, що оскільки позивачем нараховано пеню, то підстави для стягнення та нарахування 3% річних відсутні. В решті позовні вимоги відповідачем визнаються.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як випливає з матеріалів справи, Суб"єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно усної домовленості, по накладних №1 від 14.11.08р. (на суму 4158,00 грн.), №2 від 14.11.08р. (на суму 4158,00 грн.), №3 від 17.11.08р. (на суму 4158,00 грн.) та №4 від 17.11.08р. (на суму 4158,00 грн.) передано, а відповідачем у справі прийнято у власність товар -пляшки горілчані на загальну суму 16632,00 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписом повноважного представника в графі накладних про отримання та не заперечується відповідачем у справі.
Таким чином, між сторонами по справі виникло господарське зобов'язання.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Окрім того, 18 листопада 2008 року між Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лікеро-горілчаний завод Калганоф", як Покупцем, укладено договір поставки (далі Договір), згідно умов якого Постачальник (позивач у справі) передав у власність Покупця, а Покупець (відповідач) прийняв та зобов'язався оплачувати скляні пляшки (товар) в кількості, асортименті, номенклатурі, за ціною, визначених сторонами у Специфікації, що є додатком до Договору.
Згідно п. 2.2. Договору, товар постачається на склад Покупця за рахунок та силами Постачальника.
Як стверджує підприємець і це не заперечується відповідачем у справі, на виконання умов укладеного Договору, позивач згідно накладних №5 від 18.11.08р.; №6 від 18.11.08р.; №7 від 19.11.08р.; №8 від 19.11.08р.; №9 від 20.11.08р.; №10 від 20.11.08р.; №11 від 22.11.08р.; №12 від 22.11.08р.; №13 від 24.11.08р.; №14 від 03.12.08р.; №15 від 24.11.08р.; №16 від 25.11.08р.; №17 від 26.11.08р.; №18 від 08.12.08р.; № 19 від 09.12.08р., передав, а відповідач в свою чергу прийняв, зазначений у накладних товар (пляшки горілчані, місткістю 0,5л) на загальну суму 55138,30 грн. Факт отримання товару також підтверджується підписом представника відповідача у графі «Прийняв»на зазначених накладних та підтверджено представником відповідача згідно наданих ним пояснень в судовому засіданні 20.10.2009р.
Розділами 2, 4 Договору сторонами визначено порядок проведення розрахунків за поставлений товар. Так, згідно пункту 2.3. Договору, Покупець зобов'язався своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його протягом 14 банківських днів з моменту передання товару Постачальником. Оплата товару Покупцем здійснюється за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.1. Договору).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Позивач стверджує, що ним свої зобов'язання по Договору та згідно усної домовленості виконано в повній мірі, однак, відповідач порушив зобов'язання, не провівши оплати за отриманий товар в повному розмірі, внаслідок чого, станом на 16.09.2009р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача за товар згідно накладних №1 від 14.11.08р., №2 від 14.11.08р., №3 від 17.11.08р. та №4 від 17.11.08р. становить 16632,00 грн., а згідно Договору від 18.11.2008р. -37353,30 грн.; всього -53985,30 грн. (з урахуванням часткової сплати боргу в розмірі 14977 грн., що підтверджується банківськими виписками Тернопільської філії публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»від 19.01.09р. та від 12.03.09р. та з урахуванням повернення товару на суму 2808,00 грн. згідно видаткової накладної №К-00000083 від 06.08.09р.).
Отже, матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу та договору поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).
Згідно із частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що товар на загальну суму 55138,30 грн. був переданий відповідачу у власність згідно умов договору, не повернутий ним, однак у встановлений договором строк, вартість купленого товару в повній мірі не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як визначено у ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що строк оплати товару, відпущеного згідно накладних не був встановлений сторонами, тому на адресу відповідача було надіслано претензію №1 від 22.01.09р. (вручена 03.02.09р.) з вимогою в семиденний термін оплатити вартість отриманого згідно накладних №№1-19 товару в розмірі 66000,00 грн. Однак вимога залишена Товариством без відповіді та повного задоволення.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати купленого товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки визнаються відповідачем згідно поданого відзиву на позов №4/4 від 19.10.09р., а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 53985,30 грн. основного боргу, з яких: 37353,30 грн. боргу, що виник згідно умов договору поставки та 16632 грн. боргу -згідно усної домовленості.
Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем за Договором від 18.11.08р. забезпечено згідно п. 5.4. договору, пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені, котрий здійснено по кожній накладній окремо (за Договором поставки від 18.11.08р.), з урахуванням строку нарахування, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України (183 дні) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, що становить 4679,93 грн. , суд вважає їх такими, що відповідають вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та п. 5.4. договору, не заперечуються відповідачем, відтак, задовольняються судом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 1017,14 грн. (779,01 грн. згідно договору та 238,13 грн. згідно накладних) та інфляційних нарахувань в розмірі 5755,62 грн. (4874,12 грн. згідно договору та 881,5 грн. згідно накладних), що здійснені за кожною накладною окремо (виходячи з строку настання оплати товару по 01.08.09р.), суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з листопада 2008р. по липень 2009 року включно та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.
Даючи правову оцінку запереченням відповідача щодо неможливості одночасного нарахування та стягнення пені і 3% річних, господарський суд зазначає наступне.
Статтею 546 ЦК України визначено способи забезпечення виконання зобов'язання, такі як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.
Неустойкою (штрафом, пенею) в силу вимог ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 2 ст. 552 ЦК України).
Стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань в розумінні ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності сторони за порушення господарського зобов'язання, тоді як пеня є способом забезпечення виконання зобов'язання, що має іншу правову природу, характер нарахування, у зв'язку з чим заперечення відповідача в цій частині відхиляються як необґрунтовані.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи підлягають до задоволення в заявленому розмірі 65437,99 грн., з яких: 53985,30 грн. основного боргу, 4679,93 грн. пені, 1017,14 грн. -3% річних та 5755,62 грн. інфляційних нарахувань.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються судом на відповідача у справі.
У судовому засіданні 20.10.2009 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 205, 509, 526, 530, 546, 549-552, 625, 629, 655, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 -47, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лікеро-горілчаний завод Калганоф", м. Збараж Тернопільської області, вул. Шолом-Алейхема, 1, ідентифікаційний код 35068869 - 53985,30 грн. основного боргу, 5755,62 грн. інфляційних нарахувань, 1017,14 грн. -3% річних, 4679,93 грн. пені та 890,38 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Залужжя Збаразького району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття ( підписання ) „22” жовтня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя