"19" жовтня 2009 р. Справа № 12/43-1645
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 78445
до спільного українсько-польського підприємства "МІФ" ЛТД, вул. Л. Українки, 11, смт. Дружба, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48130
За участю представників сторін від:
позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність №1959 від 16.10.2009р.);
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, с. Заріччя, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з спільного українсько-польського підприємства "МІФ" ЛТД, смт. Дружба, Теребовлянського району, Тернопільської області, 33636грн.31коп., з них 23345грн.00коп. -боргу згідно договору №8 від 10 травня 2007 року, 8843грн.92коп. -пені, 1447грн.39 коп. -3% річних.
Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином (за адресою, зазначеною ним в укладеному між сторонами договорі №9 від 10.05.2007р. та підтвердженою у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.10.2009р., а саме: вул. Л. Українки, 11, смт. Дружба, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48130), проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Між сторонами у справі 10 травня 2007 року укладено договір №8 (далі - Договір), згідно п. 1. якого Продавець (позивач по справі) зобов'язався передати у власність Покупця (відповідача по справі) пиломатеріали в кількості 500м.куб, далі - товар, по ціні 500,00грн. за 1 м.куб., а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунок за товар здійснюється шляхом 100% попередньої оплати.
Пунктом 8.1. Договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і дії до остаточного розрахунку між сторонами по даному договору.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору по накладній №18/1 від 18.07.2007р., копія якої знаходиться в матеріалах справи, через відповідальну особу, уповноважену покупцем, згідно довіреності серії ЯЛГ №723587 від 17.07.2007р., прийняти цінності від продавця, поставив відповідачу товар (пиломатеріали) на суму 23345грн.00коп. без його (товару) попередньої оплати.
Оскільки сторони не обумовили строк оплати відповідачем отриманого товару згідно договору без здійснення попередньої оплати, то згідно ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати оплати відпущеного товару у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.
Позивач стверджує, що незважаючи на вимогу (претензією про сплату заборгованості в сумі 23345грн.00коп., згідно накладної №18/1 від 18.07.2007р., яка отримана відповідачем 31.03.2009р. (про що свідчить відмітка на належним чином засвідченій копії даної претензії, що знаходиться в матеріалах справи) оплатити вартість отриманого товару, заборгованість відповідача на день пред'явлення позову становить 23345грн.00коп.
Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, або про повну сплату боргу за поставлений товар згідно договору по накладній №18/1 від 18.07.2007р. не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 23345грн.00коп.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 8843грн.92коп., то приймаючи до уваги, що згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі у вигляді неустойки (пені)) вчиняється в письмовій формі, а умовами договору сторони не передбачили застосування неустойки за порушення виконання зобов'язань щодо оплати товару Покупцем, тому відповідно позов в цій частині заявлений безпідставно і задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, що за період з 08.04.2009р. (строк сплати за товар поставлений по накладній №18/1 від 18.07.2007р. до 07.04.2009р. включно) по 12.08.2009р. (дати, по яку позивач у позовній заяві нараховував 3% річних) становить 243грн.68коп.
Позовні вимоги в частині стягнення 1203грн.71коп. 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки такі нараховані без врахування ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.33.34 ГПК України позов підлягає задоволенню в частині стягнення 23345грн.00коп. боргу за поставлений товар та 243грн.68коп. - 3% річних як обґрунтовано заявлений.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з спільного українсько-польського підприємства "МІФ" ЛТД, вул. Л. Українки, 11, смт. Дружба, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48130 (ідентифікаційний код 21153340) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 78445 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 23345грн.00коп. боргу за поставлений товар, 243грн.68коп. -3% річних, 235грн.87коп. витрат по сплаті державного мита, 165грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4.В решті позову -відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „21” жовтня 2009р. через місцевий господарський суд.
Суддя