06 лютого 2017 року м. Львів 463/5538/16-а
2-а/463/63/17
Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Леньо С. І.
з участю секретаря Станько Р.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення Управління ПФ України в Личаківському районі м. Львова № 4151 від 21.11.2016р. щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі її заяви та довідки Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 2605-вих.322 від 28.03.2016р. про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії державного службовця, про що також зазначено в його листах від 21.11.2016р. вих. № 9938/03-17 та від 15.06.2016р. вих. 48/Б-11 та про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі згаданої вище довідки, виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку, зобов'язання доплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.12.2015р. без застосування обмежень максимального розміру пенсії та на вказаних умовах здійснювати її подальшу виплату.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі її заяви від 02.06.2003р. їй призначено пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» 1993р. з розрахунку 90 % від заробітної плати. Постановою КМУ від 09.12.2015р. № 1013 підвищено посадові оклади державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування. У зв'язку з таким підвищенням, 21.11.2016р. звернулась до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, до якої долучила довідку від 28.03.2016р. про заробітну плату. Рішенням від 21.11.2016р. відповідач відмовив у проведенні перерахунку, що вважає незаконним, оскільки нормативно правові-акти, вказані в рішенні як підстава відмови не поширюються на дані правовідносини. На момент призначення пенсії чинне законодавство передбачало право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати. Натомість, чинне на даний час законодавство, на яке послався відповідач в своєму рішенні регулює питання пенсійного забезпечення осіб, пенсії яким призначені після набрання чинності цими законами, а не відносно осіб, яким пенсія призначена в минулому. Вважає, що діями відповідача її обмежено в обсязі досягнутих гарантій, і тому, просить визнати такі дії неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок.
В судовому засіданні представник позивача згідно договору про надання правової допомоги від 14.12.2016р. адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Дав пояснення, аналогічні вищенаведеним та просить позов задовольнити.
Представник відповідача згідно належної довіреності від 03.01.2016р. ОСОБА_2 проти обґрунтованості позову заперечив, оскільки законодавство, яке передбачало право пенсіонера на перерахунок у разі підвищення розміру заробітної плати в подальшому зазнало змін, відповідно до яких, з 15.12.2015р. діючим законодавством не визначено суб'єктного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів ПФ України щодо перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку із збільшенням посадових окладів. Крім того, норма Закону України «Про державну службу» 1993р., на яку покликається позивач на час звернення до суду є не чинною, а законом від 02.03.2015р. № 213 скасовано з 01.06.2015р. всі види спеціальних пенсій, в тому числі пенсій, призначених за правилами Закону України «Про державну службу». Тому, в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та приймаючи постанову у відповідності до вимог ст. 161 КАС України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі заяви позивача від 02.06.2003р. останній призначена пенсія за віком на умовах Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р. № 2493-ІІІ, розраховану відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ.
Рішенням від 21.11.2016р. № 4151 (а.с.12), відповідач відмовив в проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки № 2605-вих-522 від 28.03.2016р. (а.с.23) з тих підстав, що на даний час чинний введений в дію п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213, згідно з яким з 01.06.2015р. скасовано спеціальні пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про державну службу», які відповідно, також не перераховуються.
Вирішуючи даний спір в правовому полі та на підставі законодавчих актів, які регулюють правовідносини між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в редакції, чинній на час виходу позивача на пенсію, Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, за рахунок внесків до Пенсійного фонду України, що сплачуються відповідно до закону.
Положення ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 1993р. № 3723-ХІІ теж в редакції, чинній на момент виходу позивача на пенсію, передбачали, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено з 01.12.2015р. посадові оклади державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування.
Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій розуміння сутності соціальних гарантій, їхній зміст та обсяг не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
За змістом висновків Конституційного Суду України, право позивача на перерахунок пенсії, яке існувало на момент призначення пенсії не може бути обмежене прийняттям нових законів.
Правовідносини пенсійного забезпечення включають в себе не лише призначення, але й перерахунок пенсії і таким чином, посилання представника відповідача на норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки, як вбачається зі змісту цієї норми, вона застосовується відносно осіб, які звернулись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії після 01.06.2015р., а не з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії.
Згідно вимог ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Обравши вид спеціальної пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу» 1993р., позивачу тим самим гарантувалось право на перерахунок такої пенсії у зв'язку із збільшенням розмірів заробітної плати. Те, що на даний час законодавство не передбачає перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця у зв'язку із збільшенням розмірів заробітної плати не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки таким чином відбувається звуження досягнутих гарантій, що за висновками Конституційного Суд України є недопустиме.
Відтак, позов в частині визнання оскаржуваного рішення протиправним, його скасування та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії без будь-яких обмежень слід визнати обґрунтованим та задовольнити, оскільки відповідно до п. 2 Розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
В свою чергу, вимогу про зобов'язання здійснювати подальшу виплату пенсії на вказаних умовах слід визнати безпідставною, оскільки в адміністративному судочинстві підлягають захисту порушені права та інтереси, а не право, яке можливо буде порушеним в майбутньому.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 551,20 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1), слід присудити з Державного бюджету України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 17-19,71,105,128,160-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова № 4151 від 21.11.2016 року щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_3 на підставі її заяви та довідки Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 2605-вих.322 від 28.03.2016 року про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії державного службовця.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 згідно поданої нею заяви з урахуванням довідки Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 2605-вих.322 від 28.03.2016 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку, доплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.12.2015 року без застосування будь-яких обмежень максимального розміру пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати в розмірі 551,20 грн. здійснені позивачем ОСОБА_3 присудити з Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.186 КАС України.
Суддя: Леньо С. І.