Справа № 2а-545/2009
03 вересня 2009 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді: Майбороди С.М.,
при секретарі: Головач О.М.,
з участю позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання нечинним рішення суб»єкта владних повноважень, зобов»язання прийняти рішення та вчинити дії ,-
встановив:
Позивачка звернулась до суду з позовом в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей, в якому просила визнати нечинним рішення суб»єкта владних повноважень - Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про відмовлення їй та її неповнолітнім дітям в наданні статусу сім»ї загиблого та зобов»язати управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації визнати за нею та її неповнолітніми дітьми статус сім»ї загиблого з видачею відповідних посвідчень, мотивуючи свої вимоги тим, що її чоловік ОСОБА_6 загинув при виконанні службових обов»язків, а тому на нього повинен поширюватись Закон України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», а саме ст. 10 вищезазначеного закону , зазначає, «що до членів сімей померлих внаслідок …. Виконання інших обов»язків військової служби …, належать зокрема дружина та діти померлих …», а тому вона та її діти мають право на отримання статусу сім»ї загиблого з видачею посвідчень члена сім»ї загиблого.
В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, наполягаючи на необхідності врахування положень п.1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Представник відповідача позовні вимоги не визнала та зазначила, що дія Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» не поширюється на даний випадок, оскільки вищезазначеним законом визначається правовий статус ветеранів війни, а саме учасників бойових дій, інвалідів війни, учасників війни. Чинність цього закону поширюється при певних умовах на членів сімей військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 та 7 цього Закону. До жодної із зазначених в статтях 6-7 вказаного закону категорій померлий ОСОБА_6 не міг належати, так як віднесення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби до цих категорій не передбачено.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.
Як вбачається з висновку спеціального розслідування по факту загибелі молодшого інспектора-техніка з обслуговування ІТЗО відділу охорони Чернігівської виправної колонії ( № 44) прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_7 від 09.07.2007 року, смерть останнього настала в період проходження служби при обставинах, пов»язаних з виконанням службових обов»язків ( а.с.10-13).
Як вбачається з матеріалів справи позивачка неодноразово зверталась до управління праці та соціального захисту населення з заявою щодо надання їй та її дітям статусу сім»ї загиблого, посилаючись на положення Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», а також зверталась до державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства праці та соціальної політики України, та їй роз»яснювалось про відсутність правових підстав для встановлення статусу згідно ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до рішення Новозаводського районного суду та апеляційного суду Чернігівської області на користь ОСОБА_1 стягнуто одноразову грошову допомогу, посилаючись на положення Закону України «Про міліцію» та Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» і в цих рішеннях відсутні посилання на Закон України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст.5,6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. Пенсійне забезпечення та соціальний захист працівників кримінально-виконавчої служби здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, державну службу, соціальний захист. Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, а тому посилання позивачки на даний закон є безпідставним.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», положення якої позивачка та її представник трактують довільно, чинність вищезазначеного закону поширюється на сімей військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Отже дані категорії осіб повинні бути визначені у статтях 6 та 7 вищезазначеного закону. Осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України до цієї категорії осіб не віднесено, а тому посилання позивачки та її представника на вищезазначені положення закону є безпідставними.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» посвідчення члена сім»ї загиблого, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» видаються відповідними органами праці та соціального захисту населення.
Оскільки на позивачку та її дітей дія Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» не поширюється управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації правомірно відмовило у видачі посвідчення , у зв»язку з чим позивачці неодноразово надавалась обґрунтована відповідь.
Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивачки щодо визнання нечинним рішення Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про відмову в наданні їй та її неповнолітнім дітям статусу сім»ї загиблого та зобов»язання визнати за нею та її неповнолітніми дітьми статусу членів сім»ї загиблого з видачею посвідчень.
Враховуючи те, що при зверненні до суду позовні заяви підлягають оплаті судовим збором, а при зверненні з позовною позивачка не оплатила судовий збір, тому з неї на користь держави слід стягнути судові витрати в розмірі 3 грн.40 коп.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 72, 86, 94, 158-164 КАС України, ст.ст.1,6,10,14,23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» від 23.06.2005 року, Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року, ст.ст. 6,7,10 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», -
постановив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання нечинним рішення суб»єкта владних повноважень, зобов»язання прийняти рішення та вчинити дії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3 грн. 40 коп. судових витрат.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.М.Майборода
Справа № 2а-545/2009
( вступна та резолютивна частини)
03 вересня 2009 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді: Майбороди С.М.,
при секретарі: Головач О.М.,
з участю позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання нечинним рішення суб»єкта владних повноважень, зобов»язання прийняти рішення та вчинити дії ,-
встановив:
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини. Відповідно до ст. 160 КАС України складення постанови в повному обсязі відкладається на 5 днів до 08 вересня 2009 року.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 72, 86, 94, 158-164 КАС України, ст.ст.1,6,10,14,23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» від 23.06.2005 року, Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року, ст.ст. 6,7,10 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», -
постановив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання нечинним рішення суб»єкта владних повноважень, зобов»язання прийняти рішення та вчинити дії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3 грн. 40 коп. судових витрат.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.М.Майборода