Справа № 2а-534/2009
30 вересня 2009 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді: Майбороди С.М.
при секретарі: Головач О.М.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласної інспекції по охороні пам»яток історії і культури, Управління держкомзему в ОСОБА_4 районі про зобов»язання прийняти рішення, яким вважати земельну ділянку як таку, що не має обмежень у використанні та приватизації як землі історико-культурного призначення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов»язати ОСОБА_4 районний відділ земельних ресурсів прийняти рішення скасувати довідку від 25.10.2006 року щодо надання земельній ділянці 0,2765 га статусу земель історико - культурного призначення, а також внести зміни в земельно - облікові документи таким чином, щоб земельна ділянка 0,2765 га вважалась як така, яка не має обмежень у використанні та приватизації, як землі історико-культурного призначення, зобов»язати ОСОБА_4 обласну інспекцію по охороні пам»яток історії та культури прийняти рішення скасувати висновок від 02.11.2006 року щодо надання земельній ділянці 0,2765 га статусу земель історико-культурного призначення і обмежень у використанні та приватизації, а також внести зміни в документацію таким чином, щоб земельна ділянка 0,2765 га вважалась така, яка не має обмежень у використанні та приватизації як землі історико-культурного призначення. Свої вимоги мотивував тим, що сесія Улянівської сільської ради Чернігівського району рішенням від 30.07.2007 року надала йому дозвіл на виготовлення проекту відведення щодо надання у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки. Зазначена земельна ділянка в облінспекції та райземвідділі значиться як землі історико - культурного призначення, що позбавляє позивача можливості приватизувати земельну ділянку.
Під час судового засідання позивач позовні вимоги уточнив та просив зобов"язати ОСОБА_4 обласну інспекцію по охороні пам"яток історії та культури та Управління Держкомзему в ОСОБА_4 районі прийняти рішення, яким вважати земельну ділянку 0,2765 га, зазначену у висновку ОСОБА_4 обласної інспекції по охороні пам"яток історії та культури № 1376 від 02.11.2006 року та в рішенні Улянівської сільської ради від 30 липня 2007 року, як таку, яка не має обмежень у використанні та приватизації як землі історико-культурного призначення. Крім обставин, які зазначені в позовній заяві додатково пояснив, що паспорт та карти, які надані відповідачем є нелегітимними, а тому не можуть бути доказами по справі, облрада не мала права надавати статусу пам»ятки, на паспорті стоїть печатка, що не відповідає відповідному року.
Представник відповідача ОСОБА_4 обласної інспекції по охороні пам»яток історії і культури в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначивши, що поселення «Улянівка-1» було виявлено у 1974 році, взяте на облік у відповідності до законодавства, що діяло на той момент - рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 обласної ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551 та відповідно до п.3 Прикінцевих положень ЗУ «Про охорону культурної спадщини», пам»ятки археології, що набули такого статусу відповідно до закону УРСР «Про охорону і використання пам»яток історії та культури» від 13 липня 1978 року, визнаються пам»ятками відповідно до цього Закону. Пояснила, що поселення «Улянівка-1 « багатошарове, тобто містить горизонти доби бронзи, раннього заліза і раньослов»янського часу, повне дослідження на поселенні «Улянівка-1» горизонту київської культури не тотожне поняттю повного дослідження всієї території пам»ятки. Відповідно до повноважень інспекції остання має право визначати межі територій пам»яток та встановлювати режими охорони останніх. Просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог виходячи з необґрунтованості та враховуючи детальну інформацію щодо правомірності дій інспекції.
Представник управління держкомзему в ОСОБА_4 районі позовні вимоги не визнала та пояснила, що відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 обласної ради народних депутатів від 17 листопада 1980 року № 551 земельна ділянка розміром 0,2765 га взята на облік як земля історико - культурного призначення і на той момент діяв закону УРСР «Про охорону і використання пам»яток історії та культури» від 13 липня 1978 року. За даними статзвітності дана земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, її взято на облік, паспортизовано та занесено до державного реєстру, довідка, яка видавалась позивачу не є актом індивідуальної дії, а відображення статистичних даних.
Залучений до участі у справі представник третьої особи Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області заперечував проти задоволення позовних вимоги та пояснив, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту, а отже дії Улянівської сільської ради щодо надання даної земельної ділянки позивачу є незаконними, а тому на даний час ОСОБА_4 міжрайонною природоохоронною прокуратурою проводиться перевірка щодо законності даного рішення . Зазначив, що дана земельна ділянка належить до земель державної власності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 обласної ради народних депутатів № 551 від 17 листопада 1980 року «Про взяття під державну охорону пам»яток археології, історії та культури» взято під державну охорону пам'ятки археології, історії та культури, розташовані на території області, згідно з додатками № 1-3. Дане рішення на час розгляду справи є чинними. Відповідно до списку пам»яток археології, історії та культури Чернігівської області місцевого значення як додатку № 3 до рішення № 551 від 17 листопада 1980 року під номером 612 значиться селище Улянівка -1 ( ОСОБА_5) ( а.с. 90 -96).
Селище Улянівка -1 ( ОСОБА_5) є паспортизоване та як зазначено в паспорті відкрите весною 1974 року. ( а.с.97-99). Суд не може прийняти до уваги доводи позивача щодо невідповідності печатки на паспорті, оскільки такі обставини встановлюються відповідним висновком експерта. В підтвердження посилання на ознаки шахрайства позивачем не надано відповідного документу, яким встановлено винність осіб у вчиненні незаконних дій.
Як вбачається з відповіді Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області факт належності земельної ділянки до земель історико - культурного призначення підтверджується висновком ОСОБА_4 обласної інспекції по охороні пам»яток історії та культури від 02.11.2006 року № 1376, листом ОСОБА_4 обласної інспекції по охороні пам»яток історії та культури від 03.08.2007 року № 1795 та витягом з державного земельного кадастру ( довідка по формі 6-зем) від 25.10.2006 року ( а.с.16).
Як вбачається з копії висновку до технічної документації від 27.11.2006 року ОСОБА_4 районний відділ земельних ресурсів погодив надання земельної ділянки в оренду строком на 49 років на умовах використання землі за цільовим призначенням ОСОБА_1, загальною площею 0,2765 га ріллі для городництва на території Улянівської сільської ради. ( а.с. 35).
25.10.2006 року ОСОБА_1 була видна довідка про віднесення землі розміром 0,2765 га до земель історико - культурного призначення. ( а.с.39). 02.11.2006 року ОСОБА_4 обласною інспекцією по охороні пам»яток історії та культури ОСОБА_1 видано висновок, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,2765 розташована за землях історико-культурного призначення та інспекція погоджує відведення земельної ділянки в оренду за умови проведення земляних робіт ( крім оранки до гл.0,2 м) .
Як вбачається з відповіді інституту археології, в якому пояснюється, що в інформації про розкопки оптимістично було заявлено, що пам»ятка досліджена повністю. У статті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мова йшла про повне дослідження ранньослов»янського горизонту поселення «Улянівка-1 « ( ОСОБА_8), яке займало меншу територію, ніж поселення і могильник більш ранніх горизонтів, які на той час залишалися недослідженими ( а.с. 174-175).
З наданої копії відповіді державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області від 28.09.2009 року вбачається, що підготовлено клопотання на ім»я голови Улянівської сільської ради з вимогою привести до норм чинного законодавства рішення сільської ради ( а.с.196-199).
Лист від 24.01.2008 року № 125/01-08-59 суд не може взяти до уваги, оскільки в ньому зазначено, що поселення Київського типу біля с.Улянівка досліджене повністю, але не вказано яке саме поселення та в якій частині було досліджено ( а.с.17).
Судом не можуть бути прийняті до уваги витяги з окремих наукових статей, оскільки вони носять публіцистичний характер.
Посилання позивача щодо не легітимності наданих відповідачами документів суд не може прийняти до уваги, оскільки відсутній висновок уповноваженого на те органу щодо надання даним документам статусу не легітимності.
Посилання позивача на ст.ст. 20,21 Інструкції, затвердженої наказом міністерства СРСР від 13.05.1986 року № 203 стосується пам»яток, які виявлені як нові, але спірна земельна ділянка, як земля історико-культурного призначення виявлена в 1974 році і застосування даних положень інструкції до даної земельної ділянки є недоречним. На час винесення рішення № 551 діяв закону УРСР « Про охорону і використання пам»яток історії та культури» від 13 липня 1978 року.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень ЗУ «Про охорону культурної спадщини» пам»ятки археології, що набули такого статусу відповідно до закону УРСР « Про охорону і використання пам»яток історії та культури» від 13 липня 1978 року визнаються пам»ятками відповідно до цього закону. Як вбачається зі ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» інспекція має право визначати межі території пам»яток та встановлювати режими охорони останніх. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», усі пам»ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов»язані з ними рухомі предмети і землі, на яких вони розміщені, є державною власністю. В межах наданих повноважень інспекцію з охорони пам»яток історії та культури були встановлені охоронні обмеження та надано дозвіл на використання земельної ділянки площею 0,2765 га позивачу для сільськогосподарських потреб з глибиною оранки, яка не може перевищувати 0,2 м.
У відповідності до ст. 37 Закону України, будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об»єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об»єктів за рахунок коштів замовника зазначених робіт.
Як вбачається зі ст. 15 Закону України вилучення пам»ятки з реєстру здійснюється лише у разі якщо пам»ятку зруйновано, пам»ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об»єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню, якщо пам»ятка втратила предмет охорони.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відсутні правові підстави для зобов»язання Управління держкомзему у ОСОБА_4 районі та ОСОБА_4 обласної інспекції по охороні пам»яток історії та культури прийняти рішення, яким вважати земельну ділянку 0,2765 га, зазначену у висновку ОСОБА_4 обласної інспекції по охороні пам"яток історії та культури № 1376 від 02.11.2006 року та в рішенні Улянівської сільської ради від 30 липня 2007 року, як таку, яка не має обмежень у використанні та приватизації як землі історико-культурного призначення, а отже в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити .
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 158-164 КАС України, суд, -
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласної інспекції по охороні пам»яток історії і культури, Управління держкомзему в ОСОБА_4 районі про зобов»язання прийняти рішення, яким вважати земельну ділянку як таку, що не має обмежень у використанні та приватизації як землі історико-культурного призначення - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.М.Майборода
Справа № 2а-543/2009
( вступна та резолютивна частини)
30 вересня 2009 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді: Майбороди С.М.
при секретарі: Головач О.М.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласної інспекції по охороні пам»яток історії і культури, Управління держкомзему в ОСОБА_4 районі про зобов»язання прийняти рішення, яким вважати земельну ділянку як таку, що не має обмежень у використанні та приватизації як землі історико-культурного призначення, -
встановив:
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини. Відповідно до ст. 160 КАС України складення постанови в повному обсязі відкладається на 5 днів до 05 жовтня 2009 року.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 158-164 КАС України, суд, -
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласної інспекції по охороні пам»яток історії і культури, Управління держкомзему в ОСОБА_4 районі про зобов»язання прийняти рішення, яким вважати земельну ділянку як таку, що не має обмежень у використанні та приватизації як землі історико-культурного призначення - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.М.Майборода