33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"26" жовтня 2009 р. Справа № 14/151
за позовом Приватного підприємства "Полісан"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс і К"
про стягнення заборгованості в сумі 94 699 грн. 54 коп.
Суддя Марач В.В.
Представники:
Від позивача : не з'явився
Від відповідача : не з'явився
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена
СУТЬ СПОРУ : Приватне підприємство "Полісан" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс і К". Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 75 003, 44 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 9 074, 39 грн. штрафних санкцій, 1 624, 31 грн. 3 % річних та 9 000, 40 грн. інфляційних збитків.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що між ним та відповідачем було укладено Дистриб'юторську угоду № 31 від 02.01.2007 року, відповідно до якої постачальник надає дистриб'ютору права на продаж лакофарбової продукції виробництва ПП "Полісан". Позивач поставив відповідачу лакофарбову продукцію на загальну суму 182 160, 65 грн., однак відповідач за поставлену продукцію розрахувалося лише частково, сплативши лише 107 157, 21 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов суду не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 5177830, наявне у матеріалах справи.
Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
За таких обставин, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку, що спір може бути розглянуто за відсутності відповідача та відзиву з його боку, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Між Приватним підприємством "Полісан" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс і К" (Дистриб'ютор) була укладена Дистриб'юторська угода № 31 від 02.01.2007 року, відповідно до якої постачальник надає дистриб'ютору права на продаж лакофарбової продукції виробництва ПП "Полісан". Дана угода, відповідно до пункту 14.1. діяла до 31 грудня 2007 року, однак її дія була продовжена сторонами Додатковою угодою № 1 до 31 грудня 2008 року.
На виконання умов угоди позивач поставив відповідачу лакофарбову продукцію на загальну суму 182 160, 65 грн., однак відповідач за поставлену продукцію розрахувалося лише частково, сплативши позивачу лише 107 157, 21 грн.
Відповідно до п. 2.1.8. угоди дистриб'ютор зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дня поставки у повному обсязі сплатити постачальнику вартість поставленої продукції. В порушення вказаної умови відповідач за поставлену продукцію розрахувалося лише частково, сплативши лише 107 157, 21 грн. Станом на 05.06.2009 року за відповідачем існувала заборгованість перед позивачем у сумі 75 003, 44 грн.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до умов угоди у випадку прострочення розрахунку дистриб'ютор сплачує пеню у розмірі 0,5 % від простроченої суми, але не більше максимального розміру пені, встановленого законодавством. Пеня нарахована позивачем відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача мало місце, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс і К" пені за період з 09.10.2008 року по 09.04.2009 року в сумі 9 074, 39 грн., 3 % річних за період з 09.10.2008 року по 05.06.2009 року в сумі 1 621, 31 грн. та інфляційних за період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року в сумі 9 000, 40 грн. підлягають до задоволення.
Таким чином, на основі вищенаведеного, вимоги позивача грунтуються на договорі та законі, є правомірними, а відтак підлягають задоволенню.
На відповідача покладаються судові витрати на підставі частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс і К" (м. Рівне, вул. Курчатова, 18/А, р/р 26005010167980 в філії КБ "Фінанси та кредит" м. Рівне, МФО 333603, код ЄДРПОУ 31641163) на користь Приватного підприємства "Полісан" (40030, м. Суми, вул. Охтирська, 18, р/р 26005001000283 в СФ ВАТ Банк "БІГ Енергія" м. Суми, МФО 337803, код ЄДРПОУ 32318370) 75 003 грн. 44 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 9 074 грн. 39 коп. пені, 1 621 грн. 31 коп. 3 % річних, 9 000 грн. 40 коп. інфляційних, 946 грн. 99 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя
підписано "26" жовтня 2009 р.