07 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 521/13374/16-а
Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Мурзенко М.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
за участю секретаря: Авраменка А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,-
03 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови №0471/50007/16 від 27 липня 2016 року про порушення митних правил.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року відмовлено у задоволені зазначеного позову ОСОБА_2
Не погоджуючись з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану постанову.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при розгляді справи було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, що призвело до неправильного вирішення справи та на підставі вказаного ставиться питання про скасування постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року та прийняття нової про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Постановою першого заступника начальника Одеської митниці Державної фіскальної служби України Кривонос С.Ю. в справі про порушення митних правил № 0471/50007/16 від 27 липня 2016 року ОСОБА_2 було притягнено до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, яке виразилось в тому, що позивач, будучи резидентом України, 01 квітня 2015 року при тимчасовому ввезенні на митну територію України автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», державний номер НОМЕР_1, болгарської реєстрації, який прямував із Болгарії, з метою ухилення від сплати митних платежів, заявив органу доходів та зборів України, що він є нерезидентом, сума митних платежів, що підлягала б сплаті при ввезенні вказаного автомобіля резидентом України складає 196 498,39 грн, відповідно до санкції ст. 485 МК України, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 589 495,08 грн, що підтверджується копією постанови про порушення митних правил /а.с.14-17/ та копією службової записки /а.с.20,59/.
Не погоджуючись з вищевказаними постановою та штрафом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при перетині митного кордону, позивачем умисно було подано при митному оформленні паспорт громадянина Болгарії з метою уникнення сплати митних платежів, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Митному Кодексу України.
Так, відповідно до ст.485 Митного кодексу України (далі МК України) заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Статтею 495 МК України передбачено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2016 року о 15:00 годині в пункті пропуску «Рені-Джюрджюлешти (авто)» митного посту «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС прибув легковий автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», державний номер НОМЕР_1, болгарської реєстрації, який прямував із Болгарії (м.Софія) до України (м.Ізмаїл) під керуванням позивача, позивач подав для проходження митного контролю паспорт гр. Болгарії № НОМЕР_3, виданий 19 квітня 2012 року органом МВР Плевен на своє ім'я, та митну декларацію, де зазначив, що є громадянином Болгарії (нерезидентом) й ввозить вказаний автомобіль в режимі тимчасового ввезення, однак при особистому огляді в позивача було виявлено паспорт громадянина України, після чого складено протокол про порушення митних правил.
Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про громадянство України» вбачається, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав.
Відповідно до п.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про громадянство України» громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.
Відповідно до ст. 19 вказаного Закону громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.
Таким чином, з огляду на викладене вбачається відсутність можливості громадянином України перебування у громадянстві кількох держав. Тобто, оскільки під час особистого огляду працівниками митниці у позивача було виявлено паспорт громадянина України, то на думку колегії суддів, з урахуванням вимог ст.4 Конституції України, позивач є громадянином України та повинен нести відповідальність відповідно до вимог законодавства даної держави як громадянин України.
Згідно з положеннями Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", п.5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22 листопада 1999 року № 201, документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом „Постійне проживання" або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та наявних в матеріалах справи документів, станом на 01 квітня 2016 року громадянин ОСОБА_2 був громадянином України та мав постійне місце проживання на території України, отже мав статус громадянина-резидента.
Згідно ст. 4 Митного кодексу України резидентами-фізичними особами вважаються: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до ч.3 ст.380 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-УІ тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікується за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що громадянин України ОСОБА_2, маючи статус громадянина-резидента, при ввезенні на митну територію України автомобіля НОМЕР_2, болгарської реєстрації, заявив митному органу України, що він є громадянином Болгарії та нерезидентом, чим вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Згідно зі службовою запискою м/п «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС від 16 червня 2016 року №2298/15-70-68 у разі ввезення зазначеного транспортного засобу «TOYOTA COROLLA», д/н НОМЕР_1, болгарської реєстрації, на митну територію України громадянином-резидентом підлягають сплаті митні платежі у розмірі 196 498,39 грн.
За вказаних обставин, в діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
Додатковим підтвердженням того, що позивач є громадянином-резидентом є наявна в матеріалах справи довідка Адресно-довідкового бюро ГУ ДМС України в Одеській області від 15 червня 2016 року, з якої вбачається, що позивач є громадянином України, зареєстрований та мешкає за адресою Одеська область, Болградський район, с.Залізничне, вул. Свердлова, 141. /а.с.57/
Крім того, позивач ОСОБА_2 не заперечує наявність у нього на даний час паспорта громадянина України.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що постанова Одеської митниці ДФС від 27 липня 2016 року в справі про порушення митних правил № №0471/50007/16 є законною та скасуванню не підлягає.
В результаті адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 589 495,08 грн. прийняте відповідачем правомірно.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В.Бойко
Суддя: Т.М.Танасогло
Суддя: О.В.Яковлєв