"07" лютого 2017 р. Справа № 917/1109/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя
ОСОБА_1, суддя Шевель О. В.
за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2 (довіреність №70 від 15.12.2016),
відповідача - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№242П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2016 у справі № 917/1109/16
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава,
до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації, с. Решетилівка, Полтавська область,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фінансове управління Решетилівської районної державної адміністрації,
про стягнення 5413,10 грн,
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.11.2016 у справі №917/1109/16 (суддя Мацко О.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 2590,07 грн пені, 3% річних у сумі 183,82 грн; 706,14 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині - відмовлено.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Скарга обґрунтована тим, що відповідач є бюджетною установою, не має у своїй власності ні грошових коштів, ні майна, які міг би продати і виконати зобов'язання. У нього є єдине джерело виконання грошових зобов'язань - бюджетні кошти.
Як зазначає відповідач, в даному випадку він одразу, отримавши рахунки, приступив до виконання зобов'язання. А так як у договорі, укладеному між позивачем і відповідачем, не встановлена конкретна дата виконання зобов'язання, відповідач виконав його в мінімально можливий термін після отримання рахунків.
31.01.2017 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1038), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
03.02.2017 до суду від третьої особи електронною поштою надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1246), в якому третя особа підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити.
Однак, колегія суддів не приймає даний відзив до розгляду з огляду на те, що він не містить підпису особи прізвище та посада якої зазначені у даному відзиві, а саме начальника фінансового управління Решетилівської РДА ОСОБА_3
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи ухвалою суду від 16.01.2017.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.
В липні 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації 5 413,10 грн, з яких: 5059,22 грн пеня, 353,88 грн 3% річних.
Позов обґрунтовано тим, що 31.12.2015 Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498, що підтверджується заявою-приєднання № 13БРР до умов договору розподілу природного газу.
01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз”, оператором ГРМ, та Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації, споживачем, укладено договір розподілу природного газу №13БРР, згідно з яким оператор ГРМ зобов'язався надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам) до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494.
Відповідно до п.6.1. договору оплата вартості оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п.6.2. договору тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора про його встановлення.
Відповідно до п.6.3. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.6.4. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.
Оплата здійснюється виключного грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ.
Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.
Відповідно до п.6.6. договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п.8.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.12.1. договору договір набирає чинності з дати його підписання, а у частині розподілу природного газу з 01.01.2016, та укладається на строк до 31.12.2016.
В додатку № 3 заяви-приєднання до умов договору сторони узгодили договірні (планові) обсяги розподілу природного газу споживача на 2016 рік (а.с.104).
На виконання умов договору позивач розподілив 336,022 тис.куб.м. природного газу за період січень - квітень 2016 року, що підтверджується актами приймання - передачі, доданими до матеріалів справи.
На оплату вказаних послуг позивач виписав відповідачу рахунки-фактури: № У0000004206 від 31.01.2016 на суму 125296,72 грн, № У0000010944 від 29.02.2016 на суму 90913,54 грн, № У0000015219 від 31.03.2016 на суму 54812,71 грн, № У0000016879 від 20.04.2016 на суму 13976,18 грн. (а.с.19, 21, 23, 25).
Відповідач вказані послуги оплатив повністю, але з порушенням строків оплати, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи (а.с.29-37).
Зазначені обставини і стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№10802 від 01.09.2016) проти позову заперечував, посилаючись на те, що будучи добросовісним виконавцем своїх зобов'язань за договором розподілу природного газу, відповідач після надходження державних коштів того ж або наступного дня направляє платіжне доручення у відділення державного казначейства на оплату за постачання газу позивачеві, що підтверджує добросовісне та відповідальне ставлення відповідача до своїх договірних зобов'язань. Також звертає увагу суду на те, що дати рахунків у розрахунку заборгованості у позовній заяві не співпадає з датами надходження рахунків, наданими відповідачу.
08.11.2016 Господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вже зазначалось, умовами договору встановлено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.
На виконання умов договору позивач розподілив 336,022 тис.куб.м. природного газу за період січень - квітень 2016 року, що підтверджується актами приймання - передачі та рахунками-фактурами: № У0000004206 від 31.01.2016 на суму 125296,72 грн, № У0000010944 від 29.02.2016 на суму 90913,54 грн, № У0000015219 від 31.03.2016 на суму 54812,71 грн, № У0000016879 від 20.04.2016 на суму 13976,18 грн.
Відповідач вказані послуги оплатив повністю, але з порушенням строків оплати.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст.611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.8.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5059,22 грн за період з 01.02.2016 по 04.05.2016.
Крім того, позивач, просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 353,88 грн за період з 01.02.2016 по 04.05.2016.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до п.3.1. постанови Вищого господарського суду України №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Відповідач, заперечуючи проти позову, надав копії рахунків, отриманих ним від позивача за період лютий-квітень 2016 (а.с. 63-66), які відрізняються від рахунків, поданих позивачем в обґрунтування позовної заяви за заявлений позивачем період.
Колегія суддів зазначає, що на рахунках наданих відповідачем наявні відмітки Управління державної казначейської служби України у Решетилівському районі Полтавської області, які відповідають датам рахунків (крім рахунку за 20.04.2016, який до казначейства передано 21.04.2016.).
Позивачем до матеріалів справи не надано доказів направлення відповідачу саме тих рахунків-фактури, які додані ним до матеріалів справи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вірним є обраховування періоду прострочення виконання зобов'язання відповідачем саме з підтвердженого матеріалами справи моменту надання позивачем рахунків на оплату відповідно до п.6.4. договору (10.02.2016, 04.03.2016, 08.04.2016, 20.04.2016) по дату фактичного зарахування коштів на рахунок оператора ГРМ (як це передбачено абз.3 п.6.4 договору). При цьому, за зобов'язаннями квітня позивачем період прострочення визначено з 21.04.2016, що не виходить за межі періоду позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позову, відповідно до здійсненого судом перерахунку, у розмірі 2773,89 грн., з яких 2590,07 грн пеня та 183,82 грн 3% річних, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позов у розмірі 2773,89 грн.
Щодо посилання апелянта на те, що відповідач є бюджетною установою, у нього є єдине джерело фінансування - бюджетні кошти, тому вина відповідача в простроченні виконання зобов'язання відсутня, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За таких обставин, зазначені вище посилання відповідача є необґрунтованими.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2016 у справі № 917/1109/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2016 у справі № 917/1109/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 10.02.2017
Головуючий суддя Білоусова Я.О.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Шевель О. В.