79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" січня 2017 р. Справа № 914/2582/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів Плотніцького Б.Д.
Скрипчук О.С.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 м. Львів
на ухвалу господарського суду Львівської області від 08.12.2016р. про припинення провадження
у справі №914/2582/16
за позовом: ОСОБА_2 м. Львів
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю cпільного українсько-німецького підприємства "Скомекс" с. Перетоки, Сокальський район, Львівська область
про стягнення 435 500, 00грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.12.2016 р. (суддя Ділай У.І.) припинено провадження у справі № 914/2582/16.
Ухвала суду мотивована тим, що спір у даній справі не належить до категорії корпоративних, а відтак враховуючи суб'єктний склад сторін, даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду, а справу направити для розгляду в місцевий господарський суд. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали не взято до уваги, що в даному випадку корпоративні відносини між ОСОБА_3 та ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс» виникли не лише внаслідок прийняття рішення загальних зборів учасників від 09.11.2013 р., а першочергово внаслідок придбання позивачем частки у статному капіталі відповідача відповідно до договору купівлі-продажу від 09.11.2013 р.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
А тому, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі представників за наявними в справі документами, враховуючи положення ст.75 ГПК України.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, згідно договору купівлі-продажу від 09.11.2013 р., ОСОБА_4, яка є власником частки у статутному капіталі ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс», передає у власність покупця корпоративні права в розмірі 25% статутного капіталу товариства, а ОСОБА_2 приймає у власність і зобов'язується сплатити за неї грошову суму визначену в розділі 3 цього договору.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ СУНП «Скомекс», оформленого протоколом від 09.11.2013р., було збільшено розмір статутного капіталу товариства до 5 000 000,00 грн., в якому розмір частки позивача становив 1 250 000,00 грн., затверджено нову редакцію статуту ТОВ СУНП «Скомекс».
На підставі зазначеного рішення загальних зборів учасників та нової редакції статуту товариства, ОСОБА_2 були здійснені внески грошових коштів до статутного капіталу ТОВ СУНП «Скомекс» на загальну суму 435 000,00 грн.
Крім цього, вищезазначеним рішенням було також внесено зміни до складу учасників товариства, відповідно до яких, ОСОБА_2 введено до складу учасників ТОВ СУНП «Скомекс». Тобто, на підставі цих рішень загальних зборів позивач набув статус учасника товариства.
Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Львівської області від 01.06.2016р. у справі № 914/754/16, рішення загальних зборів учасників ТОВ СУНП «Скомекс», оформленого протоколом від 09.11.2013р., визнано недійсними.
Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у даній справі є повернення ОСОБА_2 внесених нею до статутного капіталу товариства грошових коштів у розмірі 435500,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно набутих ТОВ СУНП «Скомекс».
При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Згідно ст.ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 Господарського кодексу, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (позиція Верховного Суду України, викладена у постанові пленуму від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).
Необхідно зазначити, що право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ.
Право участі у ТОВ або ТДВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.
Право безпосередньої участі у ТОВ або ТДВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.
Закон не пов'язує момент виникнення права участі у ТОВ або ТДВ з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ або ТДВ. Водночас згідно з положеннями статті 89 ЦК України, відомості про зміни у складі учасників ТОВ або ТДВ підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі визначено статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин».
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що рішенням господарського суду Львівської області від 01.06.2016р. у справі № 914/754/16, рішення загальних зборів учасників ТОВ СУНП «Скомекс», оформленого протоколом від 09.11.2013р., визнано недійсними, а відповідно вони вважаються недійсними з моменту їх прийняття, суд апеляційної інтенції погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач не набув статусу учасника ТОВ СУНП «Скомекс».
А отже, оскільки спір у даній справі не є спором між учасником та товариством, у тому числі учасником, який вибув, пов'язаний із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності ТОВ СУНП «Скомекс», позивач не набув статусу учасника товариства, що надавало б йому право звернутись до господарського суду як учаснику корпоративних відносин з відповідним позовом.
А відтак, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що враховуючи суб'єктний склад сторін, даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України. А тому, провадження необхідно припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, згідно якої, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала суду прийнята із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 08.12.2016 р. у справі
№ 914/2582/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Матущак О.І.
Судді Плотніцький Б.Д.
Скрипчук О.С.