04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" лютого 2017 р. Справа№ 925/358/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.02.2017
розглядаючи апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 08.07.2016 (повне рішення складено 27.07.2016)
у справі №925/358/16 (суддя М.В. Дорошенко)
за позовом комунального підприємства "Теплокомуненерго"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 18 138,64 грн.,-
Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.07.2016 у справі №925/358/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь комунального підприємства "Теплокомуненерго" 7 256,36 грн. основного боргу, 177,76 грн. пені, 217,59 грн. інфляційних нарахувань, 18,19 грн. 3% річних та 582,69 грн. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить призначити судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 08.07.2016 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №925/358/16 за участю уповноважених представників сторін.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016, у зв'язку з припиненням повноважень судді Лобаня О.І. та судді Федорчука Р.В., для розгляду справи №925/358/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/358/16 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
26.09.2016, 17.10.2016 та 07.11.2016 Київським апеляційним господарським судом у судовому засіданні оголошено перерву.
14.11.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі №925/358/16 судово-правової експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 в задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про призначення у справі №925/358/16 судово-правової експертизи відмовлено, призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі №925/358/16 зупинено до отримання висновку експерта.
30.01.2017 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №20895-16 від 11.01.2017 про залишення ухвали від 16.11.2016 без виконання у зв'язку з відсутністю чітко визначеної процедури, а також обладнання і судово-експертних методик з вирішення питань щодо визначення/перевірки фактичних (не нормативних) обсягів (кількості) споживання, витрачення та втрат теплової енергії, в тому числі за минулі періоди. Матеріали справи №925/358/16 повернуто експертною установою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 колегією суддів у складі : Майданевич А.Г. (головуючий), Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.02.2017.
Представник відповідача та відповідач в судових засіданнях надавали свої пояснення та підтримували доводи, які викладені в апеляційній скарзі. Просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та заперечував проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за договором дарування від 16.11.2004 фізична особа-підприємець ОСОБА_2, як обдаровувана одержала у власність від дарувальниці ОСОБА_5 нежиле приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 62.2 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1. Магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" створений внаслідок переобладнання жилої квартири, розташованої на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 і відповідно є вбудованим у цей будинок приміщенням.
Система опалення приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідача була складовою частиною внутрішньобудинкової системи централізованого опалення вказаного багатоквартирного будинку, оскільки при проектуванні останнього закладалося його централізоване теплопостачання. Згідно з вимогами будівельних норм "СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиирование" щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі гідравлічно ув'язані між собою для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири та нежитлові приміщення в будинку.
10.10.2006 дочірнє підприємство "Теплокомуненерго" відкритого акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" як виробник, правонаступником якого являється комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище, і фізична особа-підприємець ОСОБА_2 як споживач уклали між собою договір про надання послуг з теплопостачання №210-Т (далі - договір №210-Т).
Відповідно до п. 1 договору №210-Т виробник зобов'язався постачати споживачеві для його магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" (загальною площею 62.2 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1) в опалювальний період теплову енергію в гарячій воді з централізованого опалення в передбачених договором обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати надану послугу за встановленими тарифами в передбачені договором строки.
Пунктами 6.2 та 6.3 договору №210-Т передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. До початку розрахункового періоду споживач сплачує виробнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.
Споживачам, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з врахуванням середньомісячної температури теплоносія від теплових джерел виробника та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5 договору №210-Т).
Пунктом 7.2.5 договору №210-Т сторони передбачили пеню за несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набирає чинності з 15.10.2006 та діє до 31.12.2006 (п. 12.1 договору №210-Т).
Відповідно до п. 12.3 договору №210-Т припинення дії останнього не звільняє споживача від обов'язку оплати спожитої теплової енергії.
Згідно з п. 12.4 договору №210-Т договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії, про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Місцевим господарським судом також встановлено, що у 2007 році відповідач за розробленим позивачем робочим проектом вузла обліку теплової енергії на приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" обладнав у цьому магазині горизонтальну систему опалення, підключену до внутрішньо будинкової системи опалення через засіб обліку. При цьому у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" залишилися транзитні стояки централізованого внутрішньобудинкового опалення. Проте, у період з 01.05.2013 по 29.02.2016 (зазначений в позові) відповідач обладнану у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" горизонтальну систему опалення, підключену до внутрішньо будинкової системи опалення через засіб обліку, не використовував, що підтверджується відповідними показниками цих засобів обліку. Водночас фактично теплопостачання (централізоване опалення) магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" у цей період відбувалося завдяки транзитним стоякам централізованого внутрішньо-будинкового опалення, що проходять через цей магазин.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.05.2011 у справі №06/601 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ДП "Теплокомуненерго" ВАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного прапора машинобудівний завод" - 1 852 грн. 91 коп. борг , 148 грн. 72 коп. інфляційні, 51 грн. 99 коп. річні, 148 грн. 46 коп. пеня, 100 грн. 98 коп. витрат по сплаті держмита, 233 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог у сумі 22 грн. 18 коп. пені відмовлено. В суді апеляційної інстанції, скаржником було подано відмову від апеляційної скарги, яку прийнято Київським апеляційним судом.
Крім того, рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.07.2013 у справі №925/928/13 за позовом дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" відкритого акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод", правонаступником якого наразі є комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5701 грн. 27 коп. заборгованості за договором №210-Т відхилено доводи відповідача про припинення дії договору №210-Т з 10.10.2012, оскільки встановлені цим рішенням суду обставини не підлягають доведенню при розгляді цієї справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2013 відповідач подав позивачу заяву № 181 від 09.08.2013 (яка міститься в матеріалах справи), якою просив розірвати укладений між сторонами договір на теплопостачання з 01.08.2013 у зв'язку з непорозумінням. В свою чергу, позивач не надав відповідачу згоди на розірвання договору №210-Т. В подальшому, відповідач не звертався до позивача з вересня 2013-2015 р.р. із заявами про припинення дії договору на наступні роки, що підтверджується відсутністю доказів в матеріалах даної справи та текстом апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дія договору №210-Т в силу п. 12.4 автоматично продовжувалася на 2014-2016 роки.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, зокрема, п.п. 6.6, 7.2.5 договору №210-Т позивачем було розраховано вартість фактично наданих послуг з теплопостачання (централізованого опалення) через транзитні стояки централізованого внутрішньо будинкового опалення, що проходять через магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» у період з 01.05.2013 по 29.02.2016. Так, за встановленими тарифами основна заборгованість склала - 7256 грн. 36 коп. Крім того, позивачем нараховано пеню у сумі 8326,30 грн., інфляційні нарахування у сумі 2337,31 грн. та 3% річних у сумі 218 грн. 67 коп.
На підставі чого, у квітні 2016 року Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 18 138 грн. 64 коп.
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до статей 11, 16, 177, 360 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; об'єктами цивільних прав є … результати робіт, послуги, … а також інші матеріальні і нематеріальні блага; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до статей 16, 19, 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги": порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства: комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт…; 2)міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад…; 3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили; відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до статей 202, 509, 526 Цивільного кодексу України: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, після одержання у власність приміщення №111 у відповідача, як власника, виник обов'язок брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна (житлового будинку). Обігрів житлового будинку у опалювальний період є спільним обов'язком його співвласників з утримання будинку з метою дотримання, зокрема, санітарних норм. Зміна складових (схеми) системи опалення двох квартир у межах усього будинку не може мати наслідком порушення балансу теплопостачання, теплозбереження (чи інших визначених первісним проектом на його будівництво технічних умов) із суміжними жилими приміщеннями інших власників (споживачів) цього будинку.
Відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758) з моменту внесення до нього змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 №169 визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води саме усього житлового будинку, а не окремих приміщень у ньому, як це було визначено первісно. Тому відключення приміщення №111, навіть якби воно і відбулося, було б незаконним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2015 у справі № 925/869/14.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.
Отже, внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, по яких здійснюється поставка теплоенергії до квартир та інших приміщень, належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною, та є єдиною внутрішньобудинковою системою.
Факт постачання теплової енергії у спірний період до будинку № АДРЕСА_1), у тому числі до спірних нежитлових приміщень площею 62,2 кв.м за допомогою внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, підтверджується: актами про наявність стояків опалення (зокрема, в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»), рішення органів місцевого самоврядування про початок опалювального сезону, актами відпуску теплової енергії, робочим проектом на вузол обліку теплової енергії.
Крім того, листами Мінрегіону від 05.06.2012 № 8/10-1535-12 та від 24.06.2016 № 8/9-2075-16 було роз'яснено, що квартири, які обладнані під магазини у багатоквартирних житлових будинках і не від'єднані у встановленому законом Порядку від централізованого опалення, то власники таких магазинів зобов'язані оплачувати вартість спожитої теплової енергії, яка віддається існуючими стояками будинкової системи опалення.
Крім того, робочий проект, розроблений ДП «Теплокуменерго»" у 2007 році на замовлення відповідача та технічні умови не передбачали відключення від мереж централізованого опалення нежитлового приміщення №111, як на цьому наполягає відповідач.
Замовлення і виконання відповідачем цього проекту, погодження його позивачем, визначення розміру "розрахунок втрат теплової енергії через ізольовані труби на ділянці від межі розподілу балансової належності мереж до лічильника, розрахунок втрат теплової енергії які не обліковуються вузлом обліку теплової енергії, тощо" і є діями осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, з яких виникли цивільні права та обов'язки, тобто є правочином і є зобов'язанням. Об'єктом цих цивільних прав і обов'язків є (зокрема в даному спорі) житлово-комунальна послуга, яку позивач зобов'язаний, незалежно від волі і прав відповідача, безперебійно надавати на весь будинок в цілому у опалювальний період відповідно до рішень виконавчих органів відповідних місцевих рад.
З огляду на вчинені дії між сторонами виникло правовідношення, в якому одна сторона (позивач) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (відповідача) певну дію (надати послугу), а кредитор (позивач) має право вимагати від боржника (відповідача) виконання його обов'язку. Таким обов'язком відповідача є сплата коштів за отриману послугу.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Такі правові позиції містяться у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13. Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Математичний розрахунок фактично наданих відповідачу послуг з теплопостачання через транзитні стояки централізованого внутрішньо будинкового опалення ставить суму у розмірі 7256,36 грн. основного боргу за період з 01.05.2013 по 29.02.2016. Розрахунок здійснений позивачем на підставі п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року №1198, виходячи із показників визначених робочим проектом та установлених рішеннями органів місцевого самоврядування та виконавчої влади тарифів та опалювальних періодів (рішення Монастирищенської міської ради №207 від 24.09.2014, №151 від 26.09.2013), є вірним і не спростованим доказами чи власним розрахунком відповідачем.
Правовою підставою для стягнення заявленої суми боргу є п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене можливо дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13.
Отже, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції, 3% річних та пені.
Враховуючи наведені норми та умови договору №210-Т, зокрема п. 7.2.5, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком та розрахунком суду першої інстанції, щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь комунального підприємства "Теплокомуненерго" 177 грн. 76 коп. пені, 217 грн. 59 коп. інфляційних нарахувань, 18 грн. 19 коп. три проценти річних.
Стосовно посилання в апеляційній скарзі на повторне стягнення заборгованості витрат пов'язаних з обслуговуванням трубопроводів в сумі 241,60 грн. колегією суддів відхиляється, як помилкове, про що сторони підтвердили в судовому засіданні від 09.02.2017 та вказали на те, що зазначена сума була сплачена по іншим договорам, укладеними між сторонами.
Щодо посилання апелянта про наявність в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" альтернативного індивідуального теплопостачання у вигляді кондиціонера, колегія суддів зазначає наступне.
Наказом Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства/країни від 22.11.2005 № 4 було затверджено "Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання". В редакції Порядку від 22.11.2005 передбачалася можливість відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення. Однією із умов для такого було, зокрема, надання проекту індивідуального (автономного) теплопостачання.
Разом з тим, змінами, які набрали чинності 09.12.2007, можливість відключення приміщення у житловому будинку від мереж централізованого опалення було замінено на можливість відключення саме окремих житлових будинків від мереж ілізованого опалення. Таким чином, з 09.12.2007 відповідач не міг встановити індивідуальне теплопостачання в квартирі, яка переобладнана під магазин у багатоквартирному житловому будинку.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість у сумі - 7256 грн. 36 коп., пеня - 177 грн. 76 коп., інфляційні нарахування - 217 грн. 59 коп. та три проценти річних - 18 грн. 19 коп.
Відповідно до ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 08.07.2016 у справі №925/358/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Черкаської області від 08.07.2016 у справі №925/358/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 08.07.2016 у справі №925/358/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 08.07.2016 у справі №925/358/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/358/16 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко