08.02.2017 року Справа № 904/11733/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.
при секретарі судового засідання Абадей М.О.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 01.12.2016р.;
від відповідача-1: представник не з'явився;
від відповідача-2: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми “ЮНА-СЕРВІС” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року по справі № 904/11733/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРІНК ДІСТРІБУШН
СІСТЕМ”, м. Дніпро
до відповідача-1: Виробничо-комерційної фірми “ЮНА-СЕРВІС” у вигляді
товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті",
м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016р. у справі № 904/11733/16 (суддя Мартинюк С.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ" про застосування заходів забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти в межах суми позову - 294 534,86 грн, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ виробничо-комерційної фірми "ЮНА-СЕРВІС" (перелік 14 рахунків наведений в ухвалі). В частині задоволення заяви про накладення арешту на майно та заборони відчуження майна Відповідача-1 відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Відповідач-1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Апелянт посилається на відсутність підстав для забезпечення позову, вказує, що проводить оплати товару та його повернення позивачу; сплатив кошти по відкритих виконавчих провадженнях, на які посилався суд; веде господарську діяльність та не здійснює жодних дій щодо ухилення від оплати боргу чи в подальшому виконання рішення суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. колегією суддів у складі головуючий суддя Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Іванов О.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 26.01.2017р.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.01.2017р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В. справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Широбокова Л.П. (доповідач), судді Дармін М.О., Іванов О.Г. та ухвалою суду від 27.01.2017р. вказаною колегією справа прийнята до свого провадження і призначена до розгляду на 08.02.2017р.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, надіслав до суду електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її вирішення, посилаючись на неможливість прибути в судове засідання в зв'язку з погодними умовами.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника апелянта, оскільки до матеріалів справи ним неодноразово надавалися додаткові пояснення з доказами на їх обґрунтування (№106 від 23.01.2017р., від 25.01.2017р., клопотання від 25.01.2017р.), в заявлених клопотаннях не йдеться про необхідність надання ще додаткових доказів, матеріали апеляційної скарги містять достатньо доказів для розгляду її по суті та відсутність представника скаржника не перешкоджає її розгляду.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду залишити без змін.
Відповідач-2 явку представника в судове засідання не забезпечив, свою позицію щодо апеляційної скарги не висловив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено оскарження в апеляційному порядку, зокрема, ухвали про припинення провадження у справі. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2016р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ" (надалі Позивач) про стягнення з Виробничо-комерційної фірми "ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі Відповідач-1) заборгованості по договору поставки - 229 886,83 грн, пені - 59 062,34 грн, 3% річних - 5 485,69 грн та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті" (надалі Відповідач-2) заборгованості в сумі 100 грн.
Ухвалою господарського суду від 19.12.2016 року порушено провадження у справі.
21.12.2016р. позивачем надано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти та майно виробничо-комерційної фірми "ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю,
- заборони відчуження майна, що належить виробничо-комерційній фірмі "ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю;
- накладення арешту на всі наявні банківські рахунки, що належать виробничо-комерційній фірмі "ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (всього перераховано 14 рахунків).
Заява обґрунтована значною сумою заборгованості, та тим, що грошові кошти відповідача-1 на момент винесення рішення можуть значно зменшитись за кількістю або зникнути, що унеможливить виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Також позивач зазначає, що за даними засобів масової інформації відповідачем втрачено до 7 магазинів, які вилучено в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Віртус" (через яке відповідач веде господарську діяльність), за виконання грошових зобов'язань якого відповідач виступає поручителем.
Підстави вжиття заходів щодо забезпечення позову та їх перелік визначені у ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, застосування яких передбачено, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як роз'яснено в п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року №16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має виходити з обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судова колегія зазначає, що достатнім обґрунтованням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
В заяві про вжиття заходів до забезпечення позову ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" зазначає про те, що строк прострочення відповідачем-1 грошового зобов'язання у великому розмірі становить вже тривалий час, що свідчить про складний фінансовий стан підприємства, тому існує імовірність того, що в процесі розгляду справи грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача-1, можуть зникнути або зменшитись за кількістю.
Позивач не вказав на наявність конкретних фактичних обставин, з якими пов'язується застосування арешту на грошові кошти відповідача або заборони відчуження його майна.
В силу ст. 33, ст. 34 ст. Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Додані позивачем до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову витяги з веб-сторінок мережі Інтернету не приймаються апеляційним господарським судом як допустимі докази у справі в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки носять інформативний характер, позивачем не доведена пов'язаність даної інформації з відповідачем-1 та вплив її на невиконання умов договору.
Посилання позивача на значну заборгованість та тривалий час її несплати спростовується наведеними ним же в позовній заяві даними щодо постачання товару на загальну суму 1280929,44 грн, з яких оплачено 1044539,29 грн.
Наданими в апеляційній інстанції доказами також спростовано твердження позивача та суду першої інстанції щодо неможливості в подальшому здійснити розрахунки за отриманий товар, оскільки відповідач-1 продовжує здійснювати розрахунки з позивачем як шляхом сплати грошових коштів так і шляхом повернення товару, що не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні.
З наведеного суд доходить висновку, що Позивач не довів належними доказами необхідність застосування заходів до забезпечення позову, а судом першої інстанції не було досліджено наявність фактичних обставин, з якими позивач пов'язував та обґрунтовував застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 та заборони відчуження його майна.
Також безпідставне твердження суду, що наявність незавершених виконавчих проваджень щодо відповідача-1 та обізнаність останнього про наявність заборгованості перед позивачем, є достатньою підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в межах суми позовних вимог.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції, як прийнята при неправильному застосуванні норм процесуального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по апеляційній скарзі підлягають віднесенню на Позивача.
Керуючись ст. ст. 44-49, 66-68, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми “ЮНА-СЕРВІС” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року по справі № 904/11733/16 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року по справі № 904/11733/16 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем" (49000, м. Дніпро, пр. Кірова,82-Г, код ЄДРПОУ 37150703) на користь Виробничо-комерційної фірми “ЮНА-СЕРВІС” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65076, м. Одеса, вул. Щорса, буд.2, код ЄДРПОУ 20974052) судовий збір за подання апеляційної скарги - 1378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім грн 00 коп), про що видати наказ.
Відповідно до ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складений 10.02.2017р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов