Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
“ 07 ” лютого 2017 року Справа №927/1185/16
За ПОЗОВОМ: Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури
вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави в особі: Чернігівської міської ради
вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000
До ВІДПОВІДАЧА: Виконавчого комітету Чернігівської міської ради
вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000
ТРЕТЯ ОСОБА, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ТАН”
вул. Ушинського,20, м. Чернігів, 14014
Про визнання недійсним та скасування рішення в частині
Суддя І.В. Кушнір
Від Позивача: не з'явився.
Від Відповідача: ОСОБА_2 - головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №3-24/1585 від 28.12.2016.
Від Третьої особи: ОСОБА_3 - адвокат, довіреність №1121 від 16.06.2016.
У судовому засіданні 22.12.2016 прийняла участь прокурор Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_4, службове посвідчення № 037095 від 22.12.2015 року.
У судовому засіданні 17.01.2017 прийняла участь прокурор Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_5, службове посвідчення №037123 від 22.12.2015.
Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради подано позов до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання недійсним та скасування п.4 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.07.2013 №209 "Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок".
Ухвалою суду від 16.12.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.12.2016.
Даною ухвалою також залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТАН".
Ухвалами суду від 22.12.2016 та від 17.01.2017 розгляд справи було відкладено та призначено на 17.01.2017 та 07.02.2017 відповідно.
У судовому засіданні 17.01.2017 Прокурор підтримала позовні вимоги, які обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що прямо суперечить Положенню про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 25 грудня 2009 року, яким чітко визначено пайову участь в розмірі 10%, вимогам ч.5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також інтересам територіальної громади міста ОСОБА_6.
Представник Позивача у судові засідання 22.12.2016, 17.01.2017 не з'явився, хоча Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (ухвал суду від 16.12.2016, від 22.12.2016).
До початку судового засідання 17.01.2017 представником Позивача через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів та розгляд справи без участі представника Позивача.
Представник Відповідача у судовому засіданні 17.01.2017 надав відзив на позовну заяву, у якому викладені заперечення проти позову, зокрема, зазначено, що орган місцевого самоврядування відповідно до своїх самоврядних повноважень має право встановити розмір пайової участі замовника будівництва відповідного об'єкта будівництва для соціально-економічного розвитку підпорядкованої такому органу території, тощо. Відсутність у Положенні про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста 2009 року (на підставі якого був встановлений розмір пайової участі ТОВ "ТАН") норми, яка б безпосередньо вказувала на можливість органу місцевого самоврядування зменшувати розмір пайової участі не забороняє при цьому керуватися нормами Закону. Особливо враховуючи те, що Закон України "Про планування і забудову територій", на підставі якого було розроблене Положення, взагалі не встановлював необхідності затверджувати таке Положення на місцевому рівні, а норми самого Закону України "Про планування і забудову територій" були нормами прямої дії. Відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
При цьому, в обґрунтування заперечень, Відповідач також посилається на норми Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_6, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26 вересня 2014 року, зокрема, п.4.2. якого передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури міста в кожному випадку визначається Комісією протягом семи робочих днів з дня реєстрації Чернігівською міською радою клопотання замовника (інвестора) про укладання Договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками.
Також Відповідачем зазначено, що відповідно до 5.3. діючого сьогодні Положення про постійно діючу комісію з розгляду питань пайової участі (внеску) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_6 при Виконавчому комітеті Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради 27 жовтня 2014 року №310, до повноважень Комісії відноситься, окрім іншого, розгляд питань щодо зменшення розміру пайової участі (внеску) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_6 за поданими ними клопотаннями.
На думку Відповідача, наведені норми підтверджують відповідні повноваження органів місцевого самоврядування та саму законність прийнятих рішень.
Разом з тим, у судовому засіданні 17.01.2017 представник Відповідача заявив усне клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Представник Третьої особи надав письмове пояснення, відповідно до якого Третя особа вважає, що органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування, тому у Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури були відсутні правові підстави щодо подання даного позову в інтересах Чернігівської міської ради. Також, на думку Третьої особи обов'язок по сплаті пайового внеску визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", а його величина та порядок сплати здійснюються на підставі Договору, а не на підставі рішення Виконкому місцевої ради, таким чином визнання або невизнання недійсним п.4 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.07.2013 №209 жодним чином не вплине на величину пайового внеску і не є вирішальним у відновленні можливого порушеного права.
Разом з тим, у вищевказаному письмовому поясненні Третьою особою заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
До початку судового засідання 07.02.2017 представником Відповідача через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
У судове засідання 07.02.2017 з'явилися повноважні представники Відповідача та Третьої особи.
Прокурор та представник Позивача у судове засідання 07.02.2017 не з'явилися.
Як було зазначено вище, до початку судового засідання 17.01.2017 представником Позивача через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача.
Про поважність причин нез'явлення Прокурора у судове засідання 07.02.2017 суд не повідомлено.
Враховуючи, що про судове засідання, призначене на 07.02.2017, Прокурор був повідомлений належним чином, викладав свою позицію в попередніх судових засіданнях, заяв та клопотань суду не надав, а також враховуючи, що встановлений ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду спору закінчується 14.12.2017 і клопотання про його продовження учасниками судового процесу не заявлено, суд доходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами без участі Прокурора та представника Позивача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення Прокурора та представників Відповідача та Третьої особи, суд,
Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 15.03.2010 "Про будівництво" (п.п.1.8. п.1) затверджено та надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТАН" для будівництва електроцеху та складального цеху для складання обладнання харчової промисловості по вул. Ушинського, 20 на орендованій земельній ділянці з виділенням черговості: перша черга - будівництво електроцеху; друга черга - будівництво складального цеху.
Пунктом 4 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №209 від 15.07.2013 "Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок" відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено товариству з обмеженою відповідальністю "ТАН" розмір пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста для будівництва електроцеху та складального цеху для складання обладнання харчової промисловості по вул. Ушинського, 20 на орендованій земельній ділянці з виділенням черговості:
перша черга - будівництво електроцеху - 5% загальної кошторисної вартості будівництва;
друга черга - будівництво складального цеху - 5% загальної кошторисної вартості будівництва.
У матеріалах справи міститься копія листа ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТАН" №1099 від 10.07.2013 на ім'я міського голови міста ОСОБА_6 Соколова щодо встановлення у відповідності до п.5 та п.6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту 4% загальної кошторисної вартості будівництва, зважаючи на складну економічну ситуацію в країні та враховуючи, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТАН" створює нові робочі місця, дбає про благоустрій прилеглої території.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурором зазначено що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що прямо суперечить Положенню про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 25 грудня 2009 року, яким чітко визначено пайову участь в розмірі 10%, вимогам ч.5 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також інтересам територіальної громади міста ОСОБА_6.
Прокурором зазначено, що вичерпний перелік об'єктів, при будівництві яких замовники не залучаються до пайової участі, визначений ч.4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Також абз.1 ч.5 ст. 30 вказаного Закону визначено виключний перелік підстав зменшення розміру пайової участі, а саме: у разі будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки та її передачі у комунальну власність.
На думку Прокурора, наведені у листі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТАН" доводи не є підставами для зменшення або звільнення від пайової участі згідно вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Враховуючи, що вартість об'єкта будівництва склала 5119103,00 грн., Прокурор вважає, що розмір пайової участі мав становити 511910 грн. (10%), тобто місцевим бюджетом недоотримано 255955 грн.
З урахуванням викладеного, Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання недійсним та скасування п.4 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.07.2013 №209 "Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок".
Досліджуючи позовні вимоги та заперечення на них суд відмічає наступне.
Відповідно до ч.1, абз.1, п.1 абз.2 ч.6 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення:
« 1. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
6. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:
1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.»
З викладеного вбачається, що на момент прийняття спірного рішення саме органом місцевого самоврядування, а не цим Законом, визначався порядок розрахунку розміру та сам розмір пайової участі, а частина 6 ст.40 наведеного Закону лише встановлювала граничний розмір такого внеску.
Згідно з п.п.25,42 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:
«Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:
25) утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди;
42) затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.»
Відповідно до п.1.1. Положення про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням міської ради 25 грудня 2009 року (сорок п'ята сесія п'ятого скликання), вказане Положення розроблено з метою визначення порядку формування, накопичення і використання коштів цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів, забезпечення прозорості і оперативності у визначенні конкретного розміру пайової участі замовників та запобігання непорозумінь із замовниками будівництва.
Згідно з п.1.2. Положення пайовий внесок замовника на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури - кошти, що вносяться замовниками у відповідності до цього Положення (далі - пайовий внесок).
За умовами п.3.1. Положення розмір пайового внеску замовника становить:
- 10 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування - для нежитлових будівель, у житловому будинку вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень від вартості таких приміщень, і необхідних інженерних мереж та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення), а також телекомунікаційних, комп'ютерних та інших мереж, улаштування автономного джерела тепло-забезпечення на будь-якому об'єкті містобудування, у тому числі у квартирах багатоповерхових житлових будинків, малих архітектурних форм, тощо.
- 4 відсотка загальної вартості загальної вартості будівництва об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення з необхідними інженерними мережами та/або спорудами.
З викладеного вбачається, наступне.
По-перше, даним положенням, Чернігівська міська рада, у цілковитій відповідності до вищевказаних ч.1, абз.1, п.1 абз.2 ч.6 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.п.25, 42 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» самостійно визначила розмір пайового внеску.
По-друге, цей розмір чітко визначений саме у розмірі виключно 10 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування - для нежитлових будівель.
Ні зазначення, що розмір пайової участі становить саме до 10 відсотків або від, наприклад, 2 чи 3 до 10 відсотків, даний пункт Положення не містить, як не містить і порядку та підстав зменшення вищевказаного розміру.
Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:
«ОСОБА_5 ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.»
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що спірний пункт 4 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №209 від 15.07.2013 не відповідає вимогам ч.1, абз.1, п.1 абз.2 ч.6 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.п.25, 42 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.3.1. Положення про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням міської ради 25 грудня 2009 року (сорок п'ята сесія п'ятого скликання).
Відповідно до абз.1 ч.5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
Доказів застосовності даної статті до спірних правовідносин суду не представлено.
Посилання Відповідача на Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_6, затверджене рішенням Чернігівської міської ради від 26 вересня 2014 року, та Положення про постійно діючу комісію з розгляду питань пайової участі (внеску) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_6 при Виконавчому комітеті Чернігівської міської ради, затверджене рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради 27 жовтня 2014 року №310, судом не приймаються, оскільки даних Положень не існувало на момент прийняття спірного рішення 15.07.2013.
В свою чергу, законність будь-якого рішення оцінюється на відповідність нормам, діючим саме на момент прийняття такого рішення.
Разом з тим, суд відмічає наступне.
Згідно з п.3.4. Положення про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням міської ради 25 грудня 2009 року, розмір пайового внеску, форма і терміни його сплати визначаються умовами договору про пайову участь.
Відповідно до п.4.1. Положення договір про пайову участь укладається між виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та замовником не пізніше п'ятнадцяти робочих днів до одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області на виконання будівельних робіт.
Згідно з п.4.2. Положення істотними умовами договору про пайову участь є: розмір пайового внеску, терміни (графік) оплати пайового внеску, відповідальність сторін.
12 серпня 2013 року між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради (Виконком) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТАН" (Замовник) було укладено договір №40 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів (далі - Договір).
Згідно з п.1.1. Договору його предметом є пайова участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів, яка полягає у сплаті Замовником визначеної цим Договором суми коштів (пайового внеску) Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку до цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів у зв'язку зі здійсненням Замовником будівництва (реконструкції) об'єкта: будівництво електроцеху та складального цеху для складання обладнання харчової промисловості на орендованій земельній ділянці з виділенням черговості: перша черга - будівництво електроцеху, друга черга - будівництво складського цеху, за адресою: м. Чернігів, вул. Ушинського, 20.
Відповідно до п.2.1. Договору розмір пайового внеску визначається відповідно до розрахунку величини пайового внеску (участі) Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів. Розрахунок є невід'ємною частиною Договору та складає 5% (рішення ВК ЧМР №209 від 15 липня 2013 року) від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції, будівельно-монтажних робіт) об'єкту згідно доданого кошторису на суму: 255955,15 грн.
Згідно з умовами Договору Замовник зобов'язується: надати попередній кошторис будівництва, розрахований в цінах на момент укладення цього договору. Остаточний розрахунок внеску проводиться відповідно до відкоригованого кошторису, розрахованому в цінах на момент введення об'єкта в експлуатацію (п.3.3. Договору). Сплатити пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів, розмір якого визначений в пункті 2.1. цього Договору, відповідно до графіка сплати пайового внеску, що є невід'ємною частиною договору (п.3.4. Договору).
Відповідно до п.п.5.1., 5.2. Договору він набирає чинності після підписання його Сторонами та діє до моменту виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Пайовий внесок в сумі 255955,15 грн. був сплачений ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТАН", що підтверджується платіжним дорученням №2435 від 12.08.2013, копія якого міститься в матеріалах справи.
Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері правовідносин щодо будівництва, і відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.
Отже, спірний пункт 4 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №209 від 15.07.2013, яким встановлено ТОВ "ТАН" розмір пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання шляхом укладення 12 серпня 2013 року між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та ТОВ "ТАН" вищевказаного договору №40 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів.
Разом з тим, зазначений Договір не є предметом позову Прокурора.
Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання недійсним вищевказаного рішення Виконкому, яким вирішено питання про розмір пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста для ТОВ "ТАН", тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки дане рішення вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його визнання недійсним та скасування не породжує наслідків для Виконкому та ТОВ «Тан», оскільки правовідносини щодо розміру та порядку сплати пайового внеску між ними врегульовані вищевказаним договором №40 від 12 серпня 2013 року.
Дані висновки суду повністю відповідають висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду України по справі №916/876/13 3-514гс16.doc від 06 липня 2016 року.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі вищенаведеного, суду доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Представниками Відповідача та Третьої особи подані заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.
Згідно ст.256 Цивільного кодексу України:
“Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.”
Відповідно до ч.ч.1,3 п.2.1., ч.ч.1,2 п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29 травня 2013 року:
« 2.1. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.
2.2. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.»
На підставі викладеного, суд не розглядає заяви про застосування строків позовної давності:
· Відповідача - оскільки в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості;
· Третьої особи - оскільки, крім необґрунтованості позову, остання не є повноважною особою подавати такі заяви саме як Третя особа.
З приводу доводів представника Третьої особи, що органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування, суд відмічає наступне.
Позовна заява датована 07.12.2016, до Господарського суду Чернігівської області фактично надійшла 14.12.2016.
Згідно з абз.4 ч.1, ч.2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подання позову:
“Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.”
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній на момент подання позову:
“Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.”
Згідно з ч.ч.3,4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру”, в редакції, чинній на момент подання позову:
“3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.”
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України “Про прокуратуру”, в редакції, чинній на момент подання позову:
“Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.”
Як зазначено Прокурором, підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень її інтересів при встановленні розміру пайової участі (внеску) у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що в свою чергу призводить до недоотримання місцевим бюджетом цільових коштів та недофінансування розвитку важливих для мешканців міста об'єктів та сфер життя.
Водночас Чернігівською міською радою, як органом місцевого самоврядування, який відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представляє відповідну територіальну громаду, до цього часу не вжито жодних заходів з метою наповнення бюджету та усунення порушень вимог Положення про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради 25.12.2009, ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також поновлення інтересів територіальної громади міста ОСОБА_6.
Про наявність підстав для представництва в суді інтересів Прокурором Позивача повідомлено.
Таким чином, Прокурором обґрунтовано в позові підстави для звернення з даним позовом саме в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради.
Крім того, суд враховує наступне.
Згідно зі ст.7 Конституції України:
“В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.”
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”:
“Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.”
Таким чином, захист інтересів територіальних громад і нормального функціонування місцевого самоврядування є прямим обов'язком саме держави.
На підставі викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи представника Третьої особи, що органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування.
Оскільки саме Чернігівська міська рада є повноважним органом встановлювати розмір пайових внесків, саме дана рада є належним Позивачем по справі.
Позовна заява підписана заступником керівника Ніжинської місцевої прокуратури в межах повноважень, визначених ч.1 ст.24 Закону України “Про прокуратуру” в редакції, чинній на момент подання позову.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.49 Господарського процесуального кодексу:
"Судовий збір покладається:
· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."
Враховуючи повну відмову у позові, судовий збір покладається на Прокуратуру Чернігівської області, яка фактично сплатила судовий збір за подання даного позову.
Керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 10 лютого 2017 року.
Суддя І.В. Кушнір