Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" січня 2017 р.Справа № 922/4276/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання Єгоровій О.І.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м. Харків
про стягнення коштів
за участю :
Позивач - ОСОБА_1 .
Представник відповідача - Пересада А.П. довіреність №305-3 від 04.01.2017;
Позивач, фізична особа ОСОБА_1 , звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, про стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні в розмірі 49 570,64 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/4276/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 січня 2017 року.
26 січня 2016 року позивач надала до суду уточнену заяву (вх. № 2562), в якій просила стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на її користь суму середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні в розмірі 49 240,80 грн.
Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви, підтримувала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Розглянувши надану позивачем заяву, суд зазначає, що вона стосується лише зменшення розміру позовних вимог, а відтак, враховуючи, що згідно приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Представник відповідача в судовому засіданні, а також у відзиві на позовну заяву (вх. № 2653 від 26.01.2017 року), проти позову заперечувала, посилаючись на форс-мажорні обставини, які були встановлені Висновком Торгово-промислової палати України від 25.11.2016 року № 7909 та свідчать про відсутність вини відповідача, з огляду на приписи ст. 617 ЦК України, а відтак, відповідальність передбачена ст. 117 КЗпП України не застосовується.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та додатково додані сторонами докази, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати.
ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Харківським державним авіаційним виробничим підприємством та була звільнена за власним бажанням, у зв'язку з невиплатою заробітної плати, відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується даними трудової книжки.
Відповідно до довідки № 145/2768 від 19 вересня 2016 року, виданої Харківським державним авіаційним виробничим підприємством, заборгованість підприємства по кінцевому розрахунку перед ОСОБА_1 склала 46 488,07 грн..
Згідно приписів частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробіте за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (ч. 1 ст. 1 КЗпП України).
Розглянувши відзив Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на позовну заяву, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що приписи статті 617 Цивільного кодексу України поширюються виключно на відносини, що виникають у разі невиконання чи неналежного виконання сторонами грошових зобов'язань. Так, грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.
Разом з тим, за змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Так, обов'язок відповідача по своєчасній виплаті заробітної плати закріплений в ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці".
Отже, наявність у відповідача Висновку Торгово-промислової палати України від 25.11.2016 року № 7909, який стосується неможливості виконання останнім зобов'язань за Договором № 002-145/2014 від 03.02.2014 року, укладеним між Харківським державним авіаційним виробничим підприємством та Республіканською державною установою "Військова частина 3656 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Республіки Казахстан" та підтверджує обставини непереборної сили (форс-мажору), не впливає на зміст прав і обов'язків сторін у цій справі, які регулює законодавство про працю, що об'єктивно усуває можливість розгляду питання про наявність підстав для звільнення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від відповідальності за його порушення, в аспекті застосування положень статті 617 Цивільного кодексу України.
Окремо суд звертає увагу, що стаття 117 КЗпП України структурно віднесена до розділу VII "Оплата праці" зазначеного КЗпП України. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.11.2012 р. у справі № 6-139цс12), у зв'язку з чим питання стягнення середнього заробітку за час затримки може розглядатися в господарському суді, що передбачено ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, у тому числі щодо стягнення середнього заробітку за затримку.
Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до довідки № 145/3416 від 05.01.2016 року, наданої відповідачем до відзиву на позовну заяву, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 195,40 грн..
Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку за період з 19.11.2015 року (день звільнення) по 30.11.2016 року, що за розрахунками суду складає 252 робочих дні.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за 252 робочих дні становить 49 240,80 грн. (195,40 грн. х 252 робочих дні).
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку задовольнити в розмірі 49 240,80 грн. (без утримання податків й інших обов'язкових платежів).
Керуючись ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1378,00 грн., від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход державного бюджету, оскільки з його вини спір доведено до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 12, 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код ЄДРПОУ 14308894) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за весь час затримки кінцевого розрахунку при звільненні в розмірі 49 240,80 грн. (без утримання податків й інших обов'язкових платежів).
3. Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код ЄДРПОУ 14308894) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1 378,00 грн. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.01.2017 р.
Суддя С.В. Міньковський
справа № 922/4276/16