06.02.2017 р. Справа № 914/3751/14
За скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14”, м. Львів
на дії Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області
у справі № 914/3751/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14”, м. Львів
до відповідача: Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу Шахта “Червоноградська”, м. Червоноград Львівської області
про стягнення 148 201, 09 грн.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Марінченко Р. І.
Представники:
від скаржника (стягувача): ОСОБА_1 - директор;
від боржника (відповідача): ОСОБА_2 - представник;
від ДВС Червоноградського МУЮ Львівської області: не з'явився.
Розглядається скарга товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14” на дії Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області у справі № 914/3751/14, в якій товариство просить суд скасувати постанову від 23.02.2016 р. ВП № 49918525 про зупинення виконавчого провадження та зобов'язати орган виконання судових рішень вчинити дії.
Ухвалою від 29.11.2016 р. скаргу було прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні 12.12.2016 р. Крім того, у даній ухвалі суд ухвалив клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови про зупинення виконавчого провадження від 23.02.2016 р. ВП № 49918525 розглядати в судовому засіданні із заслуховуванням думки представників сторін.
Ухвалою від 21.12.2016 р. судом задоволено клопотання ТзОВ "ПМК - 14" про відновлення пропущеного строку на оскарження постанови про зупинення виконавчого провадження від 23.02.2016 р. ВП № 49918525.
Розгляд скарги відкладався з підстав наведених у відповідних ухвалах суду. За клопотанням скаржника було продовжено строк розгляду скарги.
Представник скаржника (стягувача) в судових засіданнях вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити з підстав викладених у скарзі, усних та письмових поясненнях.
Представник відповідача (боржника) в судових засіданнях просив відмовити у задоволенні скарги з підстав викладених у письмових запереченнях на скаргу та усних поясненнях.
Представник Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області в судові засідання не з'явився, на адресу суду скерував клопотання про розгляд скарги без участі уповноваженого представника та надав письмові пояснення, в яких просив суд відмовити у задоволенні скарги.
Розглянувши скаргу, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ПМК-14” звернулося до господарського суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області у справі № 914/3751/14, в якій товариство просить суд:
1. Визнати неправомірною діяльність начальника та заступника начальника ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області по винесенні постанови від 23.02.2016р. № 49918525 про зупинення виконавчого провадження.
2. Зобов'язати ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області скасувати постанову від 23.02.2016 р. ВП № 49918525 про зупинення виконавчого провадження.
3. Зобов'язати ВДВС Червоноградського міського управління юстиції Львівської області здійснити виконання наказу виданого 13 січня 2015 року № 914/3751/14, та забезпечити перерахування арештованих коштів боржника в розмірі 121 125,55 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять п'ять гривень 55 копійок) гривень на рахунках в ПАТ КБ «Правекс-Банк» на поточний рахунок ТОВ «ПМК-14».
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2014 року у справі № 914/3751/14 позов задоволено частково, стягнено з державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу Шахта “Червоноградська” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14” суму у розмірі 121 125, 55 грн., з них: 92 014, 49 грн. - основного боргу; 7 053, 62 грн. - пені; 4 361, 27 грн. - 3% річних; 15 324, 96 грн. - інфляційних втрат; 2 371, 21 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13.01.2015 року, на виконання вказаного рішення у справі № 914/3751/14, видано відповідний наказ, який направлено стягувачу.
22.01.2016 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження ВП № 49918525 з виконання наказу від 13.01.2015 р. у справі № 914/3751/14.
05.02.2016 р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції ОСОБА_4 було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на поточних рахунках № 26007700315465, № 26047700315469, № 26004700314339 в ПАТ КБ “Правекс-Банк” МФО 380838 та належать Шахті “Червоноградська”, в межах суми боргу - 121 125, 55 грн.
23.02.2016р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції ОСОБА_4 було винесено оскаржувану постанову про зупинення виконавчого провадження № 49918525 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/3751/14 виданого 13.01.2015р.
17.02.2016 р. ДП «Львіввугілля» в особі ВП Шахта «Червоноградська» (боржник) звернулося до Господарського суду Львівської області зі скаргою на постанову заступника начальника відділу ДВС Червоноградського міського управління юстиції Львівської області ОСОБА_4 від 05.02.2016 р. ВП № 49918525 про арешт коштів ДП «Львіввугілля» в особі ВП Шахта «Червоноградська» (боржника), які містяться на поточних рахунках № 26007700315465, № 26047700315469, № 26004700314339 в ПАТ «Правекс-Банк», в межах боргу 121 125,55 грн.
Ухвалою суду від 23.05.2016, яка залишена в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р., у задоволенні скарги ВП Шахта Червоноградська ДП «Львіввугілля» було відмовлено.
В процесі розгляду апеляційним судом вищезгаданої скарги, стягувач просив суд зобов'язати орган виконання здійснити виконання наказу суду та забезпечити перерахування арештованих коштів боржника на рахунок стягувача.
Враховуючи те, що предметом спору була постанова від 05.02.2016 про арешт коштів боржника, а не постанова про зупинення виконавчого провадження, апеляційний суд не взяв до уваги доводи стягувача про відсутність законних підстав для застосування мораторію на виконання судових рішень, і роз'яснив останньому право на звернення з окремою скаргою на дії органів ДВС.
До господарського суду надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю “ПМК-14” на дії Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області у справі № 914/3751/14, в якій товариство просить суд скасувати постанову від 23.02.2016 р. ВП № 49918525 про зупинення виконавчого провадження та зобов'язати орган виконання судових рішень вчинити дії.
Скарга обгрунтовується тим, що при винесенні постанови від 23.02.2016 р. ВП № 49918525 про зупинення виконавчого провадження, державний виконавець помилково керувався постановою КМУ від 12 травня 2015 р. № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році», якою затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, згідно з додатком 1, трактуючи її як рішення про приватизацію. Крім того, на думку скаржника, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови неправомірно посилається на п. 17 ч. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" протягом трьох років з моменту завершення приватизації», та на ст. 39 вказаного Закону, якою передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону.
Скаржник також зазначає, що відповідно до ст. З Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств", приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
В скарзі зазначається, що станом 01.11.2016 р. на сайтах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду держмайна немає інформації, щодо початку проведення передприватизаційної підготовки об'єктів.
Крім того, скаржник наголошує, що відсутність рішення Фонду державного майна України про приватизацію вугільних підприємств (6 шахт) та відсутність законних підстав для застосування мораторію, є правовою підставою для задоволення вимог скарги.
Боржник щодо скарги заперечує, оскільки вважає, що державним виконавцем правомірно зупинено виконавче провадження № 49918525 на підставі п. 15 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ДП «Львіввугілля» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» і на яку поширюють свою дію ст. 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» від 04.07.2013 р. № 406-VII та постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2013р. № 271 зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 р. № 588 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015p - 2017 р.». Боржник також зазначає, що Кабінет Міністрів України своєю постановою від 31.08.2016 р. № 588 продовжив строк приватизації на 2017 р. і відповідальність за приватизацію поклав на Фонд державного майна України.
Орган виконання судових рішень щодо скарги заперечує, оскільки вважає, що державним виконавцем було правомірно зупинено виконавче провадження № 49918525 з посиланням на п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Заслухавши пояснення представника скаржника та боржника, оцінивши матеріали скарги, суд вважає, що вимоги скарги слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Конституцією України передбачено, що засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та обов'язковість судового рішення.
Судове рішення за наслідками розгляду справи покликане внести юридичну визначеність у спірні правовідносини. Метою судового рішення прийнятого господарським судом є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Частиною 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Судом встановлено, що 22.01.2016 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження № 49918525 з виконання наказу від 13.01.2015 р. у справі № 914/3751/14.
05.02.2016 р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції ОСОБА_4 було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на поточних рахунках № 26007700315465, № 26047700315469, № 26004700314339 в ПАТ КБ “Правекс-Банк” МФО 380838 та належать Шахті “Червоноградська”, в межах суми боргу - 121 125, 55 грн.
23.02.2016р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції ОСОБА_4 було винесено оскаржувану постанову про зупинення виконавчого провадження № 49918525 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/3751/14 виданого 13.01.2015р.
17.02.2016 р. ДП «Львіввугілля» в особі ВП Шахта «Червоноградська» (боржник) звернулося до Господарського суду Львівської області зі скаргою на постанову заступника начальника відділу ДВС Червоноградського міського управління юстиції Львівської області ОСОБА_4 від 05.02.2016 р. ВП № 49918525 про арешт коштів ДП «Львіввугілля» в особі ВП Шахта «Червоноградська» (боржника), які містяться на поточних рахунках № 26007700315465, № 26047700315469, № 26004700314339 в ПАТ «Правекс-Банк», в межах боргу 121 125,55 грн.
Ухвалою суду від 23.05.2016, яка залишена в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р., у задоволенні скарги ВП Шахта Червоноградська ДП «Львіввугілля» було відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2016 р. клопотання ДП «Львіввугілля» в особі ВП Шахта «Червоноградська» про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. у справі № 914/3751/14 відхилено, касаційну скаргу повернуто особі, що її подала.
Відповідно до п.п. 2.5-1,2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із відповідними змінами та доповненнями), частиною першою статті 35 ГПК передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Визнання обставин учасниками судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним.
Пунктом 2.6. вказаної Постанови передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Таким чином, предметом дослідження у вищезгаданій скарзі була постанова заступника начальника відділу ДВС Червоноградського міського управління юстиції Львівської області ОСОБА_4 від 05.02.2016 р. ВП № 49918525 про арешт коштів ДП «Львіввугілля» в особі ВП Шахта «Червоноградська» (боржника), правова ж оцінка правомірності винесення постанови від 23.02.2016 р. ВП № 49918525 про зупинення виконавчого провадження судами не проводилася, а константувалася як постанова, що є чинною у зв'язку з відсутністю рішення про її скасування у встановленому ГПК України порядку.
Як встановлено судом, оскаржувана постанова про зупинення виконавчого провадження від 23.02.2016 р. № 49918525 була винесена на підставі п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" протягом трьох років з моменту завершення приватизації.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств", особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є, зокрема, встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу.
Статтею 13 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" встановлено, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 р. № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2016 роках» було затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2016 роках.
Пунктом 1 ст. 6 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" передбачено, що орган, уповноважений управляти державним майном (яким є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України), здійснює заходи з передприватизаційної підготовки вугледобувних підприємств та проводить реорганізацію підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості. Передприватизаційна підготовка здійснюється за рахунок коштів вугледобувних підприємств, що приватизуються відповідно до цього Закону. Передприватизаційна підготовка вугледобувних підприємств включає: проведення інвентаризації; упорядкування технічної та будівельної документації щодо об'єкта приватизації; виділення земельної ділянки, закріпленої за об'єктом приватизації, у натурі (на місцевості), оформлення землевпорядної документації; визначення заходів соціального захисту працівників.
Процедуру, що передує початку процесу приватизації визначено також в п. 4. постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 р. № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році», відповідно до якої уповноважений орган управління державним майном (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) у разі потреби зобов'язаний здійснити передприватизаційну підготовку об'єктів державної власності, які підлягають підготовці до продажу, та передати їх в установленому порядку Фондові державного майна України.
Скаржник неодноразово звертався із запитами до Фонду державного майна України з проханням надати інформацію щодо стану приватизаційного процесу шахт ДП «Львіввугілля».
Відповідно до листа Фонду державного майна України щодо надання інформації від 06.06.2016 р. № 10-21-10559, копію якого долучено до матеріалів справи, скаржника повідомлено, що станом на момент розгляду заяви ТОВ «ПМК-14», вугледобувні об'єкти приватизації (6 шахт ДП «Львіввугілля») перебувають в управлінні Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля). У листі також йдеться, що підготовку до продажу кожного із вугледобувних підприємств орган приватизації може розпочати лише після завершення Міненерговугілля передприватизаційної підготовки та передачею до органу приватизації пакету відповідних документів по кожному об'єкту. Рішення щодо приватизації об'єкта паливно-енергетичного комплексу приймається шляхом підготовки Фондом проекту розпорядження Кабінету Міністрів України про приватизацію вугледобувного підприємства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 р. № 525 «Деякі питання прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про приватизацію та затвердження умов продажу об'єктів групи Г та паливно-енергетичного комплексу». Враховуючи, що передприватизаційну підготовку Міненерговугілля не завершило, відповідне рішення про приватизацію об'єктів приватизації (6 шахт ДП «Львіввугілля») не приймалося.
Як вбачається з відповіді регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області від 22.11.2016 р. № ПУ-07-07560, надісланої на адресу скаржника (копія долучена до матеріалів справи), постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 588 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року № 271 "Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках". Згідно з Переліком об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2016- 2017 роках (додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 р. № 271 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. № 588) до вугледобувних об'єктів (шахт), що підлягають приватизації, включені три відокремлені підрозділи (шахти) ДП "Львіввугілля", які не є юридичними особами, а саме: відокремлений підрозділ "Шахта "Межирічанська", відокремлений підрозділ "Шахта "Великомостівська", відокремлений підрозділ "Шахта "Червоноградська" державного підприємства "Львіввугілля", яке перебуває в сфері управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
В свою чергу, згідно із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 588, зазначені три відокремлені підрозділи (шахти) ДП "Львіввугілля" є включені до переліку на приватизацію з приміткою, що вони підлягають приватизації - після створення на базі відокремленого підрозділу державного підприємства шляхом виділу.
У вищезгаданому листі зазначається, що підготовка до продажу зазначених вугледобувних об'єктів органами приватизації може розпочатися лише після здійснення та завершення наступних кроків:
- створення Міненерговугілля на базі відокремленого підрозділу (шахти), що не є юридичною особою (без права юридичної огоби), державного підприємства (юридичної особи) шляхом виділу з ДП "Львіввугілля";
- проведення після цього Міненерговугілля всіх етапів передприватизаційної підготовки об'єкту, проведення якої визначено статтею 6 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств";
- формування Міненерговугілля пакету документів по вугледобувному об'єкту, визначеному до приватизації, перелік яких визначений в додатку 1 до спільного наказу ФДМУ та Міненерговугілля від 07.10.2014 № 2399/701 "Про передачу документів щодо об'єктів приватизації вугільної галузі у процесі приватизації";
- передачі Міненерговугілля до Фонду державного майна України відповідних документів по підприємству за відповідним актом для підготовки Фондом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 525 "Деякі питання прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про приватизацію та затвердження умов продажу об'єктів групи Г та паливно-енергетичного комплексу", проекту розпорядження Кабінету Міністрів України щодо прийняття рішення про приватизацію конкретного вугледобувного підприємства;
- прийняття Кабінетом Міністрів України за відповідним розпорядженням рішення про приватизацію вугледобувного підприємства.
Таким чином, лише після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення (у вигляді окремого розпорядження) про приватизацію конкретного вугледобувного підприємства органи приватизації зможуть приступити до підготовки його до продажу в процесі приватизації.
Станом на момент подачі та розгляду скарги була відсутня інформація про початок проведення передприватизаційної підготовки об'єктів на сайтах Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Фонду держмайна України.
Враховуючи вищенаведене, як правильно зазначає у скарзі стягувач, при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження від 23.02.2016 р. ВП № 49918525, державний виконавець помилково керувався постановою КМУ від 12 травня 2015 р. № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році», якою лише затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, згідно з додатком 1, трактуючи її як рішення про приватизацію, оскільки як вбачається із зазначених вище листів Фонду державного майна України та регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області, рішення про приватизацію об'єктів приватизації (6 шахт ДП «Львіввугілля») не приймалося.
Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України, Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 р. № 16-рп/2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. Аналогічна правова позиція викладена і в рішенні Європейського суду прийнятому у справі «Сорінг проти Сполученого королівства», де зазначалося, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції (Право на справедливий суд).
Крім того, слід зазначити, що у рішенні від 17.05.2005 р. по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені обов'язки і права державних виконавців. При цьому, перелік прав державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження не є вичерпним.
У справі «Півень проти України», Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції.
З огляду на вищенаведене, суд вважає підставною вимогу скаржника про визнання неправомірними дій заступника начальника ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області з винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 23.02.2016р. № 49918525 та зобов'язання ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області скасувати постанову від 23.02.2016 р. ВП № 49918525 про зупинення виконавчого провадження.
Щодо вимоги скаржника про зобов'язання ВДВС Червоноградського міського управління юстиції Львівської області здійснити виконання наказу виданого 13 січня 2015 року № 914/3751/14 шляхом перерахування арештованих коштів боржника в розмірі 121 125, 55 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять п'ять гривень 55 копійок) гривень на рахунках в ПАТ КБ «Правекс-Банк» на поточний рахунок ТОВ «ПМК-14» (скаржника), суд зауважує наступне.
Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Враховуючи вищенаведене, суд не наділений повноваженнями зобов'язувати Відділ державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області вчинити конкретні виконавчі дії, за відсутності доказів ухилення від їх вчинення, зокрема зобов'язати здійснити виконання наказу, виданого 13 січня 2015 року у справі № 914/3751/14 шляхом перерахування арештованих на рахунках в ПАТ КБ «Правекс-Банк» коштів боржника в розмірі 121 125, 55 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять п'ять гривень 55 копійок) гривень на поточний рахунок ТОВ «ПМК-14».
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, -
1. Скаргу задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області з винесення постанови від 23.02.2016 р. про зупинення виконавчого провадження № 49918525.
3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області скасувати постанову від 23.02.2016 р. ВП № 49918525 про зупинення виконавчого провадження.
4. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Суддя Манюк П.Т.