Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
"09" лютого 2017 р. Справа № 911/358/17
Суддя господарського суду Київської області Чонгова С.І., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенергоком» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс» про зобов'язання відповідач підписати з позивачем акт приймання-передачі нерухомого майна,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенергоком» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс» про зобов'язання відповідач підписати з позивачем акт приймання-передачі нерухомого майна.
Вказана позовна заява не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Порядок сплати судового збору та його розмір визначений нормами Законом України «Про судовий збір».
Згідно з приписами ст.ст. 1 - 3 Закону України «Про судовий збір», судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі - іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
У відповідності до ст. 9 вказаного закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України; суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підтвердження виконання обов'язку сплати судового збору заявником до позовної заяви додано незасвідчену ксерокопію квитанції №8950707 від 02.02.2017 на суму 1600,00грн.
Проте, як вбачається з інформації, яка міститься в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду», квитанція №8950707 від 02.02.2017 вже врахована в якості доказу сплати судового збору за подання позовної заяви у іншій справі (справа № 911/357/17). Тобто, фактично позивачем двічі використано квитанцію про сплату судового збору за подання двох різних позовів.
Крім того, документ, який підтверджує сплату судового збору є доказом вчинення певної дії - оплати позовної заяви судовим збором.
До доказів в господарському процесі пред'являються певні вимоги. Так, відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу чч.2,3 ст.36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За змістом п.3 ч.1 ст.57 ГПК України, сплата судового збору має підтверджуватись саме документом, а не його копією, отже, допустимим доказом вчинення дії, яка є передумовою подання позову до суду, - сплати судового збору - є саме оригінал відповідного платіжного документа (також див. абз. 2 п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
З огляду на викладене та враховуючи, що квитанція №8950707 від 02.02.2017 вже врахована при поданні іншого позову, а також те,Ю що подана квитанція не подана в оригіналі господарський суд дійшов висновку, що даний платіжний документ не може вважатись доказом сплати позивачем судового збору за подання даної позовної заяви, оскільки фактично сума судового збору за подання даного позову до державного бюджету не надходила.
Таким чином, позивачем не сплачено судовий збір за подання даного позову у встановленому порядку.
Згідно з приписами п. 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Вказане вище порушення є підставою для повернення поданої позовної заяви без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
На підставі викладеного, керуючись п. 4, ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,
повернути позовну заяву Товариству з обмеженою відповідальністю «Київенергоком» без розгляду.
Суддя С.І. Чонгова