ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.02.2017Справа №910/11414/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА"
до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 21 078,44 грн.
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Лях К.Ю. - за довіреністю №Ц/3-04/322-16 від 09.12.2016 року;
Приватне акціонерне товариство "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 21 078,44 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо збереження прийнятого до перевезення від позивача вантажу, відповідно до умов договору перевезення вантажу залізничним транспортом у формі залізничної накладної.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 21 078,44 грн. - суму збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, 1 378,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 р. (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі № 910/11414/16 та призначено її розгляду на 18.07.2016 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року (суддя Пригунова А.Б.) відкладено розгляд справи на 15.08.2016 року.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Латко І.О. від 05.08.2016 року №04-23/1542 "щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя суддею Пригуновою А.Б., призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11414/16, за наслідками якого справу розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2016 року суддею Якименко М.М. справу №910/11414/16 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 07.09.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 року, у зв'язку з нез'явленням представника позивача, відкладено розгляд справи на 27.09.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року у справі №910/11414/16 позов на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 у справі №910/11414/16 скасовано, а справу №910/11414/16 направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 року розгляд справи призначено на 18.01.2017 року.
У судове засідання 18.01.2017 року представники позивача не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року розгляд справи відкладено на 01.02.2017 року.
В судове засідання 01.02.2017 року представники позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.02.2017 року позовні вимоги не визнав.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 01.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
16.12.20165 року між Приватним акціонерним товариством "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (далі по тексту - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі по тексту - відповідач, перевізник, залізниця) укладено договір перевезення вантажу залізничним транспортом у формі залізничної накладної №50696947, за умовою яких перевізник (відповідач) взяв на себе зобов'язання по перевезенню у вагонах №59196071, №59190298, №59196136 вантажу (кокс доменний вагою 37 850,00 кг), вантажовідправник - ПАТ «Авдіївський Коксохімічний Завод», м. Авдіївка.
Вантажоотримувачем за залізничною накладною №50696947 є ПрАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА».
Вантаж на станції відправлення прийнятий залізницею до перевезення в кількості 2 456 950,00 кг.
19.12.2015 року на станції Маріуполь - Сорт. Донецької залізниці був складений комерційний акт №БН724597/1580 про недостачу вантажу в вагоні №59196071 в кількості 2 000,00 кг.
19.12.2015 року на станції Маріуполь - Сорт. Донецької залізниці був складений комерційний акт №БН724597/1581 про недостачу вантажу в вагоні №59190298 в кількості 2 500,00 кг.
19.12.2015 року на станції Маріуполь - Сорт. Донецької залізниці був складений комерційний акт №БН724597/1582 про недостачу вантажу в вагоні №59196139 в кількості 3 250,00 кг.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо збереження прийнятого до перевезення від позивача вантажу, в зв'язку з чим відповідачем позивачу завдано збитки у вигляді втрати вантажу вагою 7 750,00 кг. вартістю 21 078,44 грн. (з врахуванням природних втрат).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 6 квітня 1998 р. №457 (далі по тексту - Статут залізниць України), залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року), накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою Формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Згідно п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Факт втрати вантажу зафіксований в комерційних актах: №БН724597/1580 від 19.12.2015 року, №БН724597/1581 від 19.12.2015 року; №БН724597/1582 від 19.12.2015 року.
Згідно ст. 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року), комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів (затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року), вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.
Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.
Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 114 пунктом а) Статуту залізниць визначено, що залізниця відшкодовує недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
За розрахунками позивача вартість втраченого вантажу складає 21 078,44 грн.
Стаття 26 Закону України „Про залізничний транспорт" визначає, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. ( Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом №2705-ІV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, саме ним визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.
Суду звертає увагу, що позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо збереження вантажу, в зв'язку з чим відповідачем завдано позивачу збитки у вигляді втрати вантажу вагою 7 750,00 кг. вартістю 21 078,44 грн. (з врахуванням природних втрат).
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, Іллічівський район, вул. Левченка, 1; код ЄДРПОУ 00191129) 21 078 (двадцять одну тисячу сімдесят вісім) грн. 44 коп. - суму збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 08.02.2017 року.