ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
31 січня 2017 р. Справа № 909/40/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд", АДРЕСА_1, 49125
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" вул. Залізнична, 22, м. Івано - Франківськ, 76000
про стягнення 690370,90грн. заборгованості за невиконання умов договорів поставки
за участю:
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність №01-17/ЮС від 30.12.2016) - начальник юридичної служби;
від позивача: не з'явився
04.01.2017 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд", м. Дніпро (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотивний завод" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 690370,90грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 03/14 від 14 січня 2014року
Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 446139,80грн. основного боргу, інфляційні нарахування у розмірі 58434,71грн., 3% річних у розмірі 15429,02грн. та пеню в розмірі 170367,37грн.
Провадження у справі № 909/40/17 порушено ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.01.2017року, розгляд справи призначено на 31.01.2017року.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав суду 23.01.2017року через загальний відділ діловодства заяву про розгляд справи без участі представника позивача (вх.946/17 від 23.01.2017року), у якій позовні вимоги підтримав, просив розгляд здійснити за відсутності представника позивача. Крім того, позивач подав суду докази сплати судового збору в повному обсязі ( платіжне доручення № 25 від 16.01.2017року)
Присутній у судовому засіданні представник відповідача відзив на позовну заяву не подав, зазначив, що позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу, щодо стягнення штрафних та передбачених ст.625 Цивільного кодексу України санкцій заперечує, просить суд в цій частині відмовити.
Крім того, у судовому засіданні подав заяву ( вх.1535/17 від 31.001.2017року) у якій просить суд застосувати до позовних вимог позивача в частині стягнення пені позовну давність.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи та беручи до уваги заяву позивача про розгляд справи без участі представника ТзОВ "Легіон Трейд", суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача господарський суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Трейд» (надалі за текстом «постачальник») та Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (надалі за текстом «покупець») були укладені Договір № 03/14 від 14.01.2014р., Договір № 66/15 від 16.11.2015р. та Договір № 01/16 від 05.01.2016р. (надалі за текстом Договір). Відповідно до умов п.1.1 даних Договорів постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію (металопрокат: нержавіюча, інструментальна сталь, чавун ливарний, чавун переробний) в асортименті та кількості відповідно до Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договорів.
Згідно умов вищезазначених договорів передбачено, що покупець зобов'язується здійснювати оплату через десять календарних днів після поставки продукції .
На виконання умов Договорів постачальник поставив покупцю продукцію на загальну суму 1 637 409,60 грн.. Цей факт підтверджують видаткові накладні № 358 від 26.11.2015р., № 362 від 30.11.2015р., № 389 від 14.12.2015р., № 1 від 05.01.2016р., № 210 від 11.07.2016р., № 227 від 20.07.2016р., № 243 від 27.07.2016р., № 302 від 23.09.2016р., № 306 від 27.09.2016р., № 317 від 07.10.2016р., № 339 від 04.11.2016р.
Прийом продукції здійснюється замовником при наявності товаросупроводжуючих документів, рахунку-фактури постачальника, сертифікату якості, паспортів, податкової накладної на відвантажену продукцію. ( п.6.1. договорів).
Будь-яких претензій у відношенню до кількості поставленої продукції та по її якості до позивача не було заявлено.
Покупець частково оплатив поставлену постачальником продукцію.
Позивач надіслав відповідачу претензію № 533 від 21.11.2016р. з вимогою сплатити заборгованість за продукцію у повному обсязі, проте, відповідач відповіді на претензію не надав, оплату відповідно до умов договору не провів.
Договір набирає чинності в день його підписання обома сторонами та діє до його повного виконання.
Таким чином, основний борг за Договорами поставки № 03/14 від 14.01.2014р., № 66/15 від 16.11.2015р. та № 01/16 від 05.01.2016р. становить 446 139,80 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов'язання шляхом поставки товару.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язання щодо оплати поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 446139,80 грн.
Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав. Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 446139,80грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За порушення умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 15429,02 грн. 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат в сумі 58434,71 грн.
Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з того, що відповідач допустив прострочення по оплаті поставленого товару згідно договорів з нього підлягає стягненню 15429,02грн. 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат в сумі 58434,71грн.
Щодо стягнення пені суду зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 170367,37грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 14) роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочинні розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані п.9.1 Договору № 03/14 від 14.01.2014р., Договору № 66/15 від 16.11.2015р. та Договору № 01/16 від 05.01.2016р., у якому зазначено, що за порушення термінів поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки.
У заяві ( вх.1535/17 від 31.001.2017року) відповідач заявив про сплив строку позовної давності для позовних вимог про стягнення неустойки.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 4 ст. 257 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Водночас пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
За ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
У п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Як вже зазначалось, за ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що строк оплати за зобов'язаннями, що виникли з договору, по накладній №358 від 26.11.2015року (платіжне доручення № 4357, платіжне доручення №4632) настав 07.12.2015року та 16.12.2015року відповідно. А тому слід вважати, що саме з 07.12.2015року та 16.12.2015року у позивача виникло право на вимогу оплатити заборгованість за договором.
Встановлене свідчить, що перебіг позовної давності і для нарахування пені розпочався також з 07.12.2015року та з 16.12.2015року відповідно, закінчився 07.12.2016року та 16.12.2016року .
Позивач звернувся з даним позовом лише 29.12.2016року (відтиск на штампі конверта), тобто за межами встановленого законом річного строку позовної давності, що застосовується до пені .
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення в частині вимоги щодо стягнення з відповідача пені, а саме до стягнення підлягає 152270,42грн. В частині стягнення 18 096,95грн пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачені, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведені вище обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме до стягнення підлягає 446139,80грн. основного боргу, 15429.02грн. 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат в сумі 58434,71грн., 152270,42грн. пені. В частині стягнення 18096,95грн пені слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 10 084,10грн.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530,629,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд", м.Дніпро до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотивний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 690370,90грн. задовольнити частково.
Стягнути Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотивний завод" м. Івано-Франківськ, вул.Залізнична,22 (код ЄДРПОУ 13655435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Трейд", АДРЕСА_2 ( код ЄДРПОУ 37070162) 446 139,80грн. ( чотириста сорок шість тисяч сто тридцять дев'ять грн.80коп.) основного боргу, 15 429,02грн. ( п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять грн.02коп.) 3% річних від простроченої суми, інфляційні втрати в сумі 58 434,71грн. ( п'ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять чотири грн. 71коп.), 152 270,42грн. ( сто п'ятдесят дві тисячі двісті сімдесят грн. 42коп.) пені та 10 084,10грн. ( десять тисяч вісімдесят чотири грн.10коп.) судового збору.
В частині стягнення 18096,95грн пені слід відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.02.17
СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.