Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "07" лютого 2017 р. Справа № 906/1299/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1414 від 12.12.16.)
від відповідача: ОСОБА_2 (доручення №178/07 від 06.02.17.)
розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"
до Управління праці та соціального захситу населення Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області
про стягнення 10743,85 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 10743,85грн. компенсації за надані у 2015 році телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.
У запереченні на позовну заяву №68/7 від 16.01.2017 відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки борг сплачено 27.12.16. При цьому, зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення є бюджетною організацією, видатки на відшкодування вартості наданих послуг здійснюються з місцевих бюджетів, які надходять з Державного бюджету України. Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік" не передбачено субвенцій на погашення послуг зв'язку, які надавалися пільговим категоріям населення.
Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 07.02.17., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 0,30 грн. та судовий збір.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.02.17.
Представник відповідача у судовому засіданні позов в частині стягнення 0,30 грн. визнав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Відповідно до приписів чинного законодавства України Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Житомирська філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) надає телекомунікаційні послуги споживачам.
Згідно ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.
Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У період з січня 2015 року по грудень 2015 року позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку означеній категорії пільговиків на загальну суму 62735,81грн, на підтвердження чого позивачем подано зведений розрахунок заборгованості за вказані місяці і помісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (а.с. 9-51). При цьому, заборгованість станом на 01.01.2016 перед ПАТ "Укртелеком" складала 10743,85грн, про що свідчить розрахунок боргу за період 01.01.2015-31.12.2015 (а.с. 9). За вказаний період зараховано як погашення заборгованості по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв'язку в сумі 59890,73грн. Тому, на момент звернення позивача до суду розмір компенсації витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям споживачів за січень-грудень 2015 року становив 10743,85грн.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.
Після подачі позову до суду 26.12.16, відповідач сплатив частину боргу в розмірі 10743,55грн. за платіжним дорученням №2336 від 27.12.16 (а.с.67).
Сторони у судовому засіданні підтвердили оплату частини боргу та наявну заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 0,30грн. (10743,85-10743,55).
Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Крім того, варто зазначити, що абз.2 п.12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.
Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 0,30грн.
Судом критично оцінюються посилання відповідача, в якості обґрунтування заперечень проти позовних вимог, на відсутність бюджетних коштів для компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, ст.1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади.
Отже, наведені вище обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих позивачем послуг .
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач позов визнав, доказів сплати заборгованості в сумі 0,30грн суду не надав.
При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в розмірі 0,30грн. В частині вимоги про стягнення 10743,55грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49,80, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області (12000, Житомирська область, смт. Пулини, вул. Шевченка,116; код 03192655) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м. Житомир, вул. Київська, 20; код 01184114):
- 0,30грн - заборгованості за надані послуги;
- 1378,00грн - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 10743,55грн. боргу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати: 1- в справу