номер провадження справи 24/119/16
01.02.2017 Справа № 908/3060/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Напіна” (юридична адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 1-г, поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 60, код ЄДРПОУ 32343187)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСТ-ВЕСТ” (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Радянська, буд. 34, поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 47, код ЄДРПОУ 31741150)
про стягнення 58 822, 54 грн.
Суддя Азізбекян Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 07.12.2016р. № 99;
від відповідача: не з'явився
17.11.2016р. до господарського суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Напіна” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСТ-ВЕСТ” 54 590, 37 грн., з яких: 50 495,40 грн. основний борг, 1 413,87 грн. інфляційних втрат, 236,57 грн. 3% річних та 2 444,53 грн. пені.
Ухвалою суду від 17.11.2016р. порушено провадження у справі № 908/3060/16, присвоєно справі номер провадження 24/119/16, розгляд справи призначено на 12.12.2016 р.
Розгляд справи відкладався на 10.01.2017р.
В судовому засіданні 10.01.2017 р. оголошувалася перерва на 16.01.2017 р.
В засіданні суду 16.01.2017р. сторонами надана заява про продовження строку вирішення спору на 15 днів. Заява подана відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, прийнята судом та задоволена.
Враховуючи заяву сторін, в порядку ст. ст. 69, 77 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено, розгляд справи відкладено. Засідання суду призначено на 01.02.2017р. о 15 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.
25.01.2017 р. від позивача у справі надійшли уточнені позовні вимоги, в яких останній просив суд задовольнити збільшені позовні вимоги, та стягнути з відповідача на його користь 58 822, 54 грн., з яких: 50 495,40 грн. - основний борг, 2 823,83 грн. - інфляційні втрати, 522, 94 грн. - 3% річних та 4 980, 37 грн. - пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду будівельних (ремонтних) робіт № 04-08/2016 від 04.08.2016 р.
На підставі ст. 22 ГПК України, збільшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.
В судовому засіданні 01.02.2017 р. представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог. Просив суд позов, з урахуванням цих уточнень, задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.
Суд, визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі документами.
За заявою присутнього представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
04 серпня 2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Напіна» (позивачем, підрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТ-ВЕСТ» (відповідачем, замовником) укладено договір підряду на виконання будівельних (ремонтних) робіт № 04-08/2016 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту асфальтобетонного покриття на базі відповідача по вул. Кузнєцова у м. Запоріжжі. Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно даного договору. Перелік та обсяг робіт, які виконуються за даним Договором, визначається в договірній ціні (відомість визначення договірної ціни наводиться в додатку до даного договору).
Згідно з п.п. 2.1. - 2.3. даного договору, вартість робіт визначається у відповідності з державними будівельними нормами ДБН Д.1.1-1- 2013. Сума договору складає 100990,80 грн., в т.ч. ПДВ 16831,80 грн. Підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт протягом трьох робочих днів з дня підписання договору та отримання авансу. Розрахунки між сторонами здійснюються в наступному порядку: Замовник оплачує Підряднику передоплату в розмірі 50%, що складає 50 495,40 грн., в т.ч. ПДВ - 8 415,90 грн. Остаточний розрахунок замовник здійснює протягом трьох робочих днів після підписання акту виконаних робіт.
Умовами розділу 3 договору визначений порядок завдання та приймання робіт, а саме: здача-приймання після виконання робіт здійснюється у відповідності з діючими будівельними нормами та правилами, оформлюється актом виконаних робіт. Строк виконання робіт 15 робочих днів з начала виконання робіт. Строк підписання акту виконаних робіт - 5 календарних дня з моменту подання акту. У випадку отримання мотивованої відмови у підписанні акту приймання-передачі виконаних робіт, сторони складають двосторонній акт, в якому обумовлюють перелік необхідних доопрацювань та строки їх виконання. У разі виникнення обставин, які не залежать від підрядника та перешкоджають виконанню робіт у встановленні строки, він може поставити перед замовником питання про їх перегляд.
Пунктом 5.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.
Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками товариств.
На виконання умов договору, 08.08.2016 р. замовник здійснив попередню оплату за в розмірі 50 495,40 грн., що підтверджується банківською випискою від 08.08.2016 р.
Позивач, вказує на те, що ним, як підрядником виконані роботи за договором в повному обсязі на загальну суму 100 990,80 грн., про що ним складено акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ - 2в б/н від 31.08.2016р. та довідку вартості виконаних будівельних робіт форми КБ - 3 від 31.08.2016р., які були надіслані замовнику для підписання 31.08.2016р. та отримані уповноваженим представником замовника 13.09.2016р., про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення. Проте, замовник не повернув в установлений строк - до 18.09.2016р. ані підписаний екземпляр акта приймання виконаних будівельних робіт, ані мотивованого заперечення проти його підписання, чим порушив умови пунктів 3.2.та 3.3. договору.
Враховуючи, що відповідач, в порушення п.п. 2.3.3. п. 3 договору, не виконав свої зобов'язання належним чином, а саме не сплатив остаточну вартість виконаних робіт за договором до 21.09.2016 р. у сумі 50 495,40 грн., позивач, надіслав відповідачу претензію (вих. №7-9 від 07.09.2016р.) та акт звіряння розрахунків станом на 31.08.2016р. з вимогою здійснити розрахунки за виконані роботи до 20.09.2016р. Позивачем не отримана ані відповідь на зазначену претензію, ані підписаний акт звіряння, ані грошові кошти.
Стягнення з відповідача на користь позивача 58 822, 54 грн., з яких: 50 495,40 грн. - основний борг, 2 823,83 грн. - інфляційні втрати, 522, 94 грн. - 3% річних та 4 980, 37 грн. - пені було предметом судового розгляду у цій справі.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини сторін були врегульовані договором підряду на виконання будівельних (ремонтних) робіт № 04-08/2016.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, 1. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. 2. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. 3. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 877 Цивільного кодексу України передбачено, 1. Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. 4. Якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва.
Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. (ч.4 ст. 879 Цивільного кодексу України).
Статтею 882 цього ж кодексу передбачено, що 4. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. 6. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Згідно ст. 883 Цивільного кодексу України, 1. Підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. 2. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. 3. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.
Статтею 886 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність замовника. 1. У разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
Як встановлено судом, на виконання п. 2.3.1 договору, 08.08.2016 р. замовник здійснив попередню оплату 50% - в розмірі 50 495,40 грн., що підтверджується банківською випискою від 08.08.2016 р.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що підрядником фактично виконані роботи за договором в повному обсязі на загальну суму 100 990,80 грн., про що ним було складено акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ - 2в б/н від 31.08.2016р. та довідку вартості виконаних будівельних робіт форми КБ - 3 від 31.08.2016р., які 31.08.2016 р. були надіслані замовнику для підписання. Зазначені документи отримані уповноваженим представником замовника 13.09.2016р., про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення.
Доказів підписання та повернення в установлений строк екземпляру акта приймання виконаних будівельних робіт, або мотивованого заперечення проти його підписання, згідно п.п. 3.2.та 3.3. договору, сторонами не надано. Доказів надання відповіді на претензію відповідачем також не надано. Не надано доказів не виконання робіт чи сплати остаточної суми за виконані роботи.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Факт виконання позивачем відповідачу робіт на загальну суму 100 990,80 грн., згідно договірних зобов'язань, підтверджується матеріалами справи. Відповідачем факт виконання позивачем робіт за умовами договору на узгоджену суму не спростований. Доказів не виконання робіт, або сплати спірної заборгованості суду не надано.
Посилання представника відповідача на те, що не всі роботи були виконані, у т.ч. не вивезене сміття, не доведені, не підтверджені документально та не спростовують фактичного виконання позивачем передбачених договором робіт. Відповідач мав право на мотивоване заперечення проти підписання акту приймання-передачі. Однак зазначеного ним не було виконане. До того ж, у разі, якщо відповідач вважає, що його права чи інтереси порушені неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань, останній не позбавлений права належного захисту своїх прав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 50 495 грн. 40 коп. основного боргу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,05% від суми, не перерахованої у встановлений договором строк оплати за кожний день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.
З урахуванням здійсненого судом перерахунку суми пені, беручи до уваги умови договору, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду, дати початку нарахування та зазначену позивачем дату закінчення нарахування суми пені, враховуючи встановлений саме договором розмір пені, що є меншим, ніж подвійна облікова ставка НБУ, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 3 181 грн. 21 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 1 799 грн. 16 коп. суми пені суд відмовляє.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням здійсненого судом перерахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, за допомогою ІПС «Законодавство», з урахуванням рекомендацій Вищого господарського суду України щодо нарахування річних та інфляційних та Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, беручи до уваги умови договору, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду, дати виникнення заборгованості та зазначену позивачем дату закінчення нарахування відповідних сум, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленій позивачем до стягнення сумі, а саме: 2 823 грн. 83 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року, а 3% річних в сумі 521 грн. 79 коп. за період з 22.09.2016 р. по 25.01.2017 р. В іншій частині (одна грн. 15 коп.) у позовних вимогах щодо стягнення 3% річних слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 50 495 грн. 40 коп. основного боргу, 2 823 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 521 грн. 79 коп. 3% річних та 3 181 грн. 21 коп. В іншій частині позову суд відмовляє, як у безпідставно заявленому.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСТ-ВЕСТ” (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Радянська, буд. 34, поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 47, код ЄДРПОУ 31741150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Напіна” (юридична адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул.. Базова, буд. 1-г, поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 60, код ЄДРПОУ 32343187) 50 495 (п'ятдесят тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 40 коп. основного боргу, 2 823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 521 (п'ятсот двадцять одна) грн. 79 коп. 3% річних, 3 181 (три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 21 коп. пені та 1 335 (одна тисяча триста тридцять п'ять) грн. 83 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено і підписано « 09» лютого 2017 року.
Суддя Т.А. Азізбекян