03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
7 лютого 2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , перевіривши на відповідність вимогам КПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки громадянина ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 1998-2016 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, 20 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмови у задоволенні клопотання прокурора у повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам КПК України, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою, виходячи з наступного.
Порядок оскарження ухвал слідчого судді передбачений ст. 310 КПК України, згідно з якою оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку, а ч. 6 ст. 304, ч. 3 ст. 307, ст. 309 КПК України передбачені види ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового слідства.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 304 КПК України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження, а також ч. 3 ст. 307 КПК України регламентовано, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Зазначені положення передбачені й ч. 2 ст. 309 КПК України.
Крім того, ч. 1 ст. 309 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:
1) відмову у наданні дозволу на затримання;
2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;
7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;
8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;
9) арешт майна або відмову у ньому;
10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;
11) відсторонення від посади або відмову у ньому;
12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування.
Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом України чітко визначений перелік ухвал слідчих суддів, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Ухвала слідчого судді про надання дозволу про проведення документальної позапланової перевірки не може бути предметом апеляційного перегляду, оскільки не входить до переліку, передбаченому ч. ч. 1, 2 ст. 309 КПК України, а згідно з ч. 3 цієї статті заперечення проти такого рішення можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Пунктом 8 ст. 129 Конституції України передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Проте, стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, але не перелік рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Такий перелік закріплений у Кримінальному процесуальному кодексі.
Як вбачається з Постанови Верховного суду м. Києва від 3 березня 2016 року, поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК, бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.
Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК, кореспондується із положеннями статті 24 КПК й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.
Офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
З наведених підстав не можна погодитись з доводами апелянта про те, що ухвала слідчого судді, на яку подана апеляційна скарга, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.
З огляду на викладене, враховуючи, що КПК України не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у апеляційного суду відсутні підстави для розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року, у зв'язку з чим суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою.
Керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 січня 2017 року про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства громадянина ОСОБА_2 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з усіма додатками повернути особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяці з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1