Справа № 753/509/16-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Савлук Т.В.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/1547/2017
09 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Невідомої Т.О.
- Борисової О.В.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталії Вікторівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталія Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи. Посилалася на те, що суд помилково застосував до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду України по справі № 6-16цс15, оскільки правовідносини у цих цивільних справах є відмінними за своєю правовою природою. Поза увагою суду залишилося те, що, проставляючи свій підпис на заяві позичальника від 10 листопада 2012 року, ОСОБА_5 надала свою згоду на те, що ця заява, разом з пам'яткою клієнта, Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять між нею та банком договір продавання банківських послуг. Вважає, що таким чином між сторонами було укладено договір приєднання, а тому висновок суду про те, що факт існування між сторонами договірних відносин не є доведеним суперечить наявним в матеріалах справи доказам. Судом не було враховано, що відповідач ОСОБА_5 користувалася наданим їй кредитними коштами та протягом певного періоду сплачувала платежі в рахунок погашення боргу, тобто, визнавала та добровільно виконувала свої зобов'язання за укладеним з позивачем договором по надання банківських послуг. В ході судового розгляду не було надано належної оцінки поданим Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» доказам на підтвердження наявності у ОСОБА_5 заборгованості перед банком, зокрема, заяві позичальника та розрахунку заборгованості за кредитом, чим порушено принцип змагальності сторін.
В судове засідання представник позивача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» не з»явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, 13.01.2017 року подав заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника позивача.
Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 листопада 2012 року ОСОБА_5 звернулася до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» з заявою - анкетою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
В заяві зазначила, що виявляє бажання оформити на своє ім'я зарплатний пакет. Також вказала, що бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою Кредитка «Універсальна» становить 30 000,00 грн..
Як вбачається з наданих Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» довідок, 10 листопада 2012 року ОСОБА_5 було отримано кредитну картку НОМЕР_2, строком дії до серпня 2016 року, та встановленим кредитним лімітом в розмірі 300,00 грн.. 04 січня 2013 року ОСОБА_5 було видано картку № НОМЕР_3, строком дії до листопада 2016 року.
В подальшому, кредитний ліміт за кредитною НОМЕР_4 збільшувався кредитором Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк». Максимальна сума збільшення кредитного ліміту становила 2 000,00 грн.
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по клієнту банку ОСОБА_5 і виписки по її кредитним картковим рахункам встановлено, що остання, використовуючи кредитну картку, належним чином свої зобов'язання по поверненню використаних кредитних коштів не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 31 жовтня 2015 року має заборгованість в розмірі 15 067,28 грн., з яких: 2069,69 грн. - заборгованість за кредитом, 9203,91 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2600,00 грн. - заборгованість за пенею і комісією, 500,00 грн. - фіксована складова штрафу, 693,68 грн. - процентна складова штрафу.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в розмірі 15 067,28 грн., Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват банк» посилалося на те, що відповідач передбачені Умовами і правилами надання банківських послуг обов'язки по поверненню кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків не виконує, платежів в рахунок погашення заборгованості не здійснює, у зв'язку з чим, за нею рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі, яка підлягає стягненню в судому порядку.
Відмовляючи Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приват банк» в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт укладення з відповідачем договору, в розумінні ст. 626 ЦК України, так як відсутні докази досягнення ними згоди з усіх істотних умов, оскільки до позову не долучено примірника підписаних ОСОБА_5 Умов і правил надання банківських послуг та пам'ятки клієнта. Крім того, матеріали справи також не містять доказів видачі відповідачу кредитної картки «Універсальна» та відомостей про строк її дії, а тому факт користування ОСОБА_5 кредитними коштами та існування у неї заборгованості є недоведеним.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодить не може, оскільки він не відповідає наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з бланку заяви - анкети від 10 листопада 2012 року, у ній зазначається, що дана заява, разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між особою і банком договір про надання банківських послуг.
Клієнт підтверджує, що з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку він ознайомився в момент підписання заяви та згоден з ними, зобов'язується їх виконувати.
Також йому надано під розписку пам'ятку клієнта, яка містить, у тому числі, тарифи і основні Умови обслуговування і кредитування за кредитною карткою.
Позичальник повідомлений, що Умови і Правила надання банківських послуг оприлюднені на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», та зобов'язується регулярно ознайомлюватися з їх змінами.
Відповідач ОСОБА_5 з викладеними у заяві умовами погодилася без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви нею проставлено свій особистий підпис.
Як вбачається з Умов і правил надання банківських послуг Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват банк», які діяли станом на дату підписання заяви відповідачем - 10 листопада 2012 року, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приват банк» публічно пропонує необмеженому числу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови і правила надання банківських послуг.
Пунктом 2.1.1 розділу «Умови використання кредитних карт» Умов і правил надання банківських послуг в редакції, яка була чинна станом на 10 листопада 2012 року, передбачалося, що дані умови використання кредитних карт, Пам'ятка клієнта/довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (тарифи), а також заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, встановлюють правила випуску, використання та обслуговування кредитних карт. Банк випускає клієнту карту на підставі Заяви, належним чином заповненої та підписаної клієнтом. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку.
Згідно пункту 2.1.2.1 Умов, для надання послуг банк видає клієнту карту, вид якої визначається в Пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки.
При цьому, в Умовах та правилах надання банківських послуг викладено детальний опис всіх умов, які є істотними для договорів про надання банківських послуг, зокрема і договорів кредитування.
Таким чином, згода відповідача на те, що Умови та правила надання банківських послуг є частиною укладеного між ним і банком кредитного договору, свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України, а підписання ОСОБА_5 анкети - заяви підтверджує укладення між нею і банком договору.
Підписуючи анкету - заяву відповідач виявила бажання оформити на своє ім'я зарплатний пакет, до якого включено оформлення кредитної картки «Універсальна», таким чином, остання набула статусу клієнта банку - споживача банківських послуг, та отримала можливість користуватися відкритими їй банком картковими рахунками.
Згідно наявних у справі довідок Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за договором про надання банківських послуг від 10 листопада 2012 року клієнту було оформлено і видано дві кратки. В день укладення договору ОСОБА_5 було оформлено кредитну картку «Універсальна» НОМЕР_2, на яку встановлено первісний кредитний ліміт в межах 1500,00 грн., а з 11 листопада 2012 року - в межах 2000,00 грн.. 04 лютого 2013 року ОСОБА_5 було оформлено додаткову картку № НОМЕР_3.
Вказана обставина підтверджується довідками, виданими Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та випискою по рахункам відповідача за картками НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.
Надані довідки підписані уповноваженою особою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та завірені мокрою печаткою банку.
Виписка по рахункам також завірена мокрою печаткою та підписом співробітника банку.
Одночасно, ОСОБА_5 зазначені обставини жодним чином не спростовані.
Переконливих та достатніх доказів на спростування факту отримання від банку кредитних карток, користування наданим кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач суду не надала.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав не приймати до уваги подані позивачем Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» документи в якості належного підтвердження факту отримання ОСОБА_5 кредитних карток з відкритим кредитним лімітом, користування ними, та існування між нею та банком договірних відносин.
Суд першої інстанції наявним у справі документам, поданим позивачем Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», належної оцінки не надав, зміст підписаної ОСОБА_5 заяви - анкети, в якій остання зазначила про бажання оформити на своє ім'я зарплатний пакет, який включає платіжну картку кредитка «Універсальна», та приєдналася до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не дослідив та дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами не існувало договірних взаємовідносин позичальника та кредитора.
При цьому, помилковим є посилання суду першої інстанції в обґрунтування своїх висновків на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, так як у справі, що була предметом розгляду Верховним Судом України, висловлено позицію про зміну умов надання кредиту фізичним особам в частині щодо збільшення позовної давності, де положення ч. 1 ст. 259 ЦК України вимагають письмової згоди, в той час як у даній справі питання стосується визнання Умов і правил надання банківських послуг складовою частиною кредитного договору, зі змістом якої відповідач ознайомився і погодився, підписавши анкету - заяву.
Так як в момент підписання анкети - заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг ОСОБА_5 надала свою згоду на те, що між нею і Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» укладається кредитний договір, враховуючи, що відповідач отримала від банку кредитну картку, користувалася відкритим на ній кредитним лімітом, тобто, фактично приступила до здійснення своїх договірних зобов'язань, у ОСОБА_5 виникли права та обов'язки позичальника.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.1.2.4 розділу «Умови використання кредитних карт» Умов і правил надання банківських послуг в редакції станом на 10 листопада 2012 року передбачено, що підписання договору свідчить про пряму та безумовну згоду клієнта на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідно до пункту 2.1.12.6 Умов, за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів в році.
Згідно пунктів 2.1.5.5 та 2.1.5.6 розділу «Умови використання кредитних карт», позичальник бере на себе зобов'язання погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, по перевищенню платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, що передбачені договором. У випадку невиконання зобов'язань по договору, на вимогу банку виконувати обов'язок по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафта), оплати винагороди банку.
Пункти 2.1.12.3, 2.1.1 2.4 Умов визначають, що погашенням кредиту є поповнення карткового рахунку, яке здійснюється шляхом внесення коштів в готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на рахунок клієнта, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору. Строки та порядок погашення кредиту (по кредитним картам з встановленим обов'язковим мінімальним платежем, а також овердрафту, який виникає по таким картам, наводиться в Пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування, яка являється невід'ємною частиною договору. Строк повернення овердрафта в повному обсязі встановлений протягом тридцяти днів з моменту його виникнення. Строк погашення процентів по овердрафту - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 2.1.7.6 Умов визначено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку судовий штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає погашенню в першу чергу.
Згідно пункту 2.1.12.6.1, у випадку виникнення прострочених зобов'язань, клієнт сплачує Банку пеню, яка нараховується в день нарахування відсотків по кредиту.
Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по картковим рахункам ОСОБА_5, остання, після отримання кредитної картки «Універсальна», передбачені Умовами і правилами надання банківських послуг зобов'язання по погашенню використаного кредитного ліміту, нарахованих процентів, інших передбачених платежів, не виконувала належним чином, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2015 року за нею рахується заборгованість у розмірі 15 067,28 грн., з яких: 2069,69 грн. - заборгованість за кредитом, 9203,91 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2600,00 грн. - заборгованість за пенею і комісією, 500,00 грн. - фіксована складова штрафу, 693,68 грн. - процентна складова штрафу.
Належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, відповідачем суду надано не було.
За таких обставин, факт існування у відповідача ОСОБА_5 заборгованості за договором про надання банківських послуг від 10 листопада 2012 року у вищевказаному розмірі є доведеним.
Одночасно,за правилом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача ОСОБА_5 було подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності у справі.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статей 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
З позовною заявою про стягнення вказаних сум позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду 11 січня 2016 року.
Таким чином, вимоги про стягнення сум заборгованості по тілу кредиту і відсоткам, які були нараховані ОСОБА_5 поза межами трирічного строку з моменту пред'явлення даного позову до суду, а саме до 11 січня 2013 року, є такими, що виходять за межі позовної давності.
Крім того, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу), нарахованих поза межами річного строку з моменту пред'явлення даного позову до суду, а саме до 11 січня 2015 року, також виходять за межі позовної давності.
Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_5, останній нарахована заборгованість за період з 10 листопада 2012 року по 31 жовтня 2015 року в розмірі 13 873,60 грн., яка включає в себе заборгованість по тілу кредиту розмірі 2069,69 грн., заборгованість за процентами в розмірі 9203,91 грн., нараховану комісію в розмірі 2600,00 грн..
За боржником також рахується штраф в розмірі 500,00 грн. (фіксована складова) та 693,68 грн. (процентна складова = 5% від суми заборгованості в розмірі 13 873,60 грн.), які, у відповідності до положень 2.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг, були нараховані в момент пред'явлення позову на окремий рахунок.
Виходячи із зазначених в розрахунку заборгованості сум, станом на 11 січня 2013 року за позичальником рахувалася заборгованість по тілу кредиту в розмірі 1845,60 грн. та за процентами в розмірі 91,20 грн..
Вказані суми входять до сукупного розміру заборгованості, проте, позовні вимоги про їх стягнення пред'явлені поза межами трирічного строку позовної давності, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.
З розрахунку заборгованості також вбачається, що за весь період прострочення ОСОБА_5 нараховано 2600,00 грн. як заборгованість по пені та комісії.
В даному розрахунку прямо вказується, що грошова сума в розмірі 2600,00 грн. є комісією.
Разом з тим, з детальної виписки по рахункам ОСОБА_5 вбачається, що кошти в сукупному розмірі 2600,00 грн. є не комісійними платежами, а штрафними санкціями, які нараховувалися позичальнику щомісячно за порушення виконання зобов'язань. Тобто, до позовних вимог про стягнення цих сум підлягають застосуванню положення законодавства щодо спеціального строку позовної давності.
З огляду на таке, за правилами ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1600,00 грн., які були нараховані відповідачу за період до 11 січня 2015 року, пред'явлені поза межами позовної давності, а тому не підлягають задоволенню.
В частині пред'явлених вимог щодо стягнення штрафу в фіксованому розмірі -500,00 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 693,68 грн., що являє собою 5% від пред'явленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 13 873,60 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту підпункту 2.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг, штраф у фіксованому розмірі 500,00 грн. та процентному розмірі - 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій, є судовим штрафом, тобто таким, що нараховується при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, на визначену при пред'явленні позову до суду суму заборгованості.
Таким чином, штраф в фіксованому розмірі 500,00 грн. та в процентному розмірі 693,68 грн., обчислений від суми боргу в розмірі 13 873,60 грн., був нарахований ОСОБА_5 при зверненні до суду з даним позовом, а тому позовна давність по стягненню цих сум не пропущена.
За таких обставин, враховуючи наявну в матеріалах справи заяву відповідача ОСОБА_5 про застосування позовної давності, виходячи зі змісту положень ст. 267 ЦК України, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1845,60 грн., процентів в розмірі 91,20 грн., які були нараховані ОСОБА_5 у період з 10 листопада 2012 року по 11 січня 2013 року, та штрафних санкцій в розмірі 1600,00 грн., нарахованих за період з 10 листопада 2012 року по 11 січня 2015 року, заявлені поза межами визначеного законодавством строку позовної давності, а тому не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталії Вікторівни щодо безпідставності відмови суду першої інстанції у стягненні заборгованості з відповідача ОСОБА_5 є частково обґрунтованими, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_5 заборгованості в розмірі 11 530,48 грн., з яких: 224,09 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 9112,71 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1000,00 грн. - заборгованість за пенею, 500,00 грн. - фіксована складова штрафу, 693,68 грн. - процентна складова штрафу.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про відмову у позові скасовано, позовні вимоги задоволено частково, вирішенню також підлягає питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 даної статті передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При поданні до суду даного позову Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» було сплачено судовий збір в розмірі 1378,00 грн., а при поданні апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року судовий збір в розмірі 1515,80 грн., а всього 2893,80 грн..
З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності відшкодування судового збору в залежності від розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» в відшкодування сплаченого судового збору підлягає стягненню 2214,34 грн..
Керуючись ст.ст. 202, 203, 205, 207, 251, 256, 257, 258, 267, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 634, 638 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 530,48 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 224,09 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 9112,71 грн., заборгованість за пенею - 1000,00 грн., фіксована складова штрафу - 500,00 грн., процентна складова штрафу - 693,68 грн..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування витрат по сплаті судового збору 2214,34 грн..
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: