Справа № 755/14757/16-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Гончарук В.П.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3471/2017 Доповідач - Ратнікова В.М.
09 лютого 2017 року суддя Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва Ратнікова В.М., розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з 29 вересня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 30 грудня 2016 року позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 09 грудня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення.
Згідно розписки на аркуші справи 52, представник позивача ОСОБА_2 отримала копію повного тексту рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року 27 грудня 2016 року.
За правилами статті 295 ЦПК України, в апеляційній скарзі зазначається, в чому полягає незаконність і необґрунтованість рішення, що неможливо зазначити без отримання повного тексту рішення та дослідження викладених в ньому мотивів суду першої інстанції.
Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).
За таких обставин, з метою забезпечення реалізації закріпленого в Конституції України принципу апеляційного оскарження судового рішення, так як повний текст оскаржуваного рішення суду отримано апелянтом 27 грудня 2016 року, вважаю за необхідне поновити позивачу ОСОБА_2 процесуальний строк на подачу апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року, оскільки він пропущений з поважних причин.
Апеляційна скарга подана особою, яка має право на апеляційне оскарження.
За формою і змістом апеляційна скарга відповідає вимогам ст.295 ЦПК України.
Керуючись ст.73, ст. 297 ЦПК України, -
Поновити позивачу ОСОБА_2 процесуальний строк на подачу апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року.
Відкрити апеляційне провадження в цивільній справі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Суддя: