АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22-ц/756/12736/2017 Головуючий в 1 інстанції - Луценко О.М.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/951/2017 Доповідач - Заришняк Г.М.
02 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Гарматюк О.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ПАТ «ОТП Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2. про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову Товариство вказувало, що у жовтні 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит в розмірі 100 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 4,49% річних та процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Кредитні кошти видавалися банком 04.10.2007р., що підтверджується шляхом перерахування кредиту з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у Банку.
В порядку забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 04 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки, у відповідності до якого остання зобов'язалася нести солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Посилаючись на те, що відповідачі неналежним чином виконують взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на вересень 2015 року виникла заборгованість у загальній сумі 87 095,07 доларів США, позивач просив стягнути у солідарному порядку з відповідачів суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 позов задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ML-008/374/2007 від 04.10.2007 року у сумі 87 095, 07 доларів США та витрати, пов'язані з опублікуванням оголошення в засобах масової інформації в розмірі 420 грн.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на його користь сплачений судовий збір.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачі підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, пр. час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Частинами 1,2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 04 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», який є правонаступником ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-008/374/2007, за умовами якого Банк надав відповідачу в кредит кошти у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 4,99% річних та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, зі виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору) на строк до 04.10.2030 року. Повернення кредиту здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.
В порядку забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредиту між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №SR-008/374/2007 від 04 жовтня 2007 року, за яким поручитель зобов'язується солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед Банком за кредитним договором від 04 жовтня2007 року № ML-008/374/2007.
Судом встановлено, що в порушення своїх зобов'язань, відповідач ОСОБА_1 кредитних коштів не повернув у повному обсязі та не проводив оплату відсотків за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість.
ПАТ «ОТП Банк» направлялись на адресу позичальника досудові вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором, проте такі вимоги банку останнім виконані не були.
Станом на 14 вересня 2015 року загальний розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №ML-008/374/2007 від 04 жовтня 2007 року становить 87 095,07 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 72 463,68 доларів США, заборгованість за процентами - 14 631,39 доларів США.
Даний розмір заборгованості є правильним і сумнівів у колегії сумнівів не викликає, оскільки відповідачем ОСОБА_1 не спростований.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 не в повному обсязі виконувались зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2, і у відповідності з вимогами ч.3 ст.303 ЦПК України вважає можливим вийти за межі апеляційної скарги, оскільки по справі встановлено неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування рішення суду в цій частині.
Поняття поруки закріплено у ст.553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Пунктом 24 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, укладеного між сторонами, порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань позичальника по вищевказаному кредитному договору.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6- 1077цс15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів, відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальником строку виконання зобов'язання згідно з такими умовами або у зв'язку із застосуванням банком права на вимогу про повернення кредиту достроково, порушення встановленого банком строку дострокового повернення позичальником кредиту.
Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й міг пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Відповідно до умов кредитного договору №ML-008/374/2007 від 04 жовтня 2007 року, погашення кредиту має здійснюватись певними платежами та у період, визначений сторонами умовами договору.
Пунктом 1.9. кредитного договору передбачено дострокове виконання боргових зобов'язань за ініціативою Банку.
Так, згідно п.1.9.1 договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та чи інших зобов'язань за цим договором чи іншими укладеними з Банком договорами. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
На підставі розрахунку, наданого Банком, прострочення у боржника по сплаті чергових платежів виникло з лютого 2014 року, і з цього часу припинилися будь-які погашення кредитної заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2014 року на адресу відповідачів Банком була направлена досудова вимога №22-2/845757, в якій Банк вимагав дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі на протязі 30 календарних днів з дати відправлення Банком цієї вимоги, тобто до 23.06.2014 року. Вказана досудова вимога банком у відповідності до п. 1.9.2 кредитного договору відкликана не була.
Разом з тим, протягом шести місяців від дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту, позивач з вимогою до поручителя не звертався, а лише 22.09.2015 р. ПАТ «ОТП Банк» подав до суду дану позовну заяву, здавши її на пошту.
Таким чином, пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, позивач змінив строк виконання основного зобов'язання й міг пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Оскільки позивачем пропущено вказаний строк на звернення до суду з позовом до поручителя, тому порука відповідачки у відповідності з вимогами ст.559 ЦК України є припиненою, й підстав для солідарного стягнення з поручителя ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором немає.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» в цій частині.
Рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів витрат, пов'язаних з опублікуванням оголошення в засобах масової інформації, та судового збору також підлягає скасуванню з постановленням нового рішення в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 420 грн., сплачені позивачем на підставі платіжного доручення №2901370567 від 15 лютого 2016 року, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1
Керуючись 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №ML008/374/2007 від 04 жовтня 2007 року, витрат, пов'язаних з опублікуванням оголошення в засобах масової інформації, а також в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судового збору скасувати та постановити нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» витрати, пов'язані з опублікуванням оголошення в засобах масової інформації в сумі 420 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: