Справа №761/27193/13-ц
07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікової В.М.
секретар: Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, садового товариства «Бучанка», третя особа: ОСОБА_5, про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/1215/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, заявленого до ОСОБА_4, садового товариства «Бучанка», третя особа: ОСОБА_5, про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись із такими ухвалами суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просили ухвали суду першої інстанції скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважають, що у суду є всі правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову. ОСОБА_4, може відчужити садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що може зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення їхнього позову.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали з наведених в ній підстав.
В судове засідання особисто ОСОБА_1, ОСОБА_4, представник Садового товариства «Бучанка», ОСОБА_5 не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, ОСОБА_1 забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, ОСОБА_4, садове товариство «Бучанка» просили розглядати справу без їх участі, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи в жовтні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, садового товариства «Бучанка», третя особа: ОСОБА_5, про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, в якому просили визнати інформацію про позивачів, поширену 22 лютого 2013 року в усній формі ОСОБА_4, недостовірною та такою, що ганьбить їх честь і гідність та завдала їм душевні страждання. Також, просили стягнути з ОСОБА_4, садового товариства «Бучанка» на їх користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 24 000,00 грн.
В червні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 порушили перед судом питання про забезпечення їх позову шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с.34-37).
Також, в серпні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 повторно звернулись до суду з завою про забезпечення їх позову шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с.50-53).
Ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року у задоволенні клопотань ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.
Постановляючи ухвали про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявниками не надано доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а також доказів того, що заявлений захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними виходячи з наступного.
Так, відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Відповідно до роз'яснень, які викладені у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається зі змісту заяв про забезпечення позову, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просили забезпечити позов шляхом накладення арешту на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 або шляхом заборони відчуження вказаного будинку(а.с.34-37, 50-53).
Разом з тим, відповідно до змісту мотивувальних частин оскаржуваних ухвал, суд першої інстанції, розглядаючи заяви про забезпечення позову, досліджував наявність підстав для забезпечення позову лише шляхом накладення арешту на садовий будинок, АДРЕСА_1
Оскаржувані ухвали не містять висновків суду щодо застосування такого виду забезпечення позову як заборона відчуження вказаного будинку, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити дану обставину.
Крім того, оскаржувані ухвали суду також не містять висновків суду щодо даних про особу відповідача, на які посилались заявники, порушуючи питання про забезпечення позову.
Таким чином, судом першої інстанції порушено порядок, встановлений для вирішення даного питання, що відповідно до вимог ч.3 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і передання питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року скасувати.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року скасувати.
Питання забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Д.Р. Гаращенко
В.М. Ратнікова