01 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку 07 грудня 2016 року за адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_7 , а саме: АДРЕСА_1 , перелік якого зазначено в клопотанні слідчого.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані слідчим матеріали доводять наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження цього майна як речового доказу.
В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що слідчим суддею не було дотримано вимог ст.ст. 170, 173 КПК України, які зазначають, що арешт на майно допускається лише підозрюваного чи обвинуваченого. Враховуючи ті обставини, що такого процесуального статусу ОСОБА_7 не має, представник вважає, що підстави для застосування відносно неї даного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні.
Крім того, на думку апелянта, слідчим пропущено строк на звернення до суду з клопотанням про арешт майна.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та її представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив рішення слідчого судді залишити в силі, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, Слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016110000000069 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що у період часу 2016 року службові особи ряду підприємств та ФОП ОСОБА_7 , без відповідного відображення в реєстрах бухгалтерського та податкового обліку здійснюють закупівлю не облікованої деревини у невстановлених осіб, одержаної внаслідок незаконної вирубки лісів на територіях державних лісгоспів Київської та Житомирської областей, з якої в подальшому виробляють продукцію, яку по підробленим документам експортують за митну територію України, в результаті чого вчиняють привласнення державного майна у великих розмірах.
Також встановлено, що згідно сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, що подавалися цими підприємствами та ФОП ОСОБА_7 при оформленні експорту деревини та виробів із неї, лісокористувачами-продавцями вказано лісогосподарства, господарські відносини з якими не відображено в податковому обліку кожного із суб'єктів господарської діяльності, в тому числі і ФОП ОСОБА_7 , що дає підстави вважати про направлення на експорт деревини невідомого походження або виробів з такої деревини, в тому числі добутої під час незаконних безконтрольних вирубок лісів, придбання якої належним чином не відображено в бухгалтерському та податковому обліку.
07 грудня 2016 року, за адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_7 , а саме: АДРЕСА_1 , вилучено бухгалтерські документи даного ФОП, які постановою старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_8 від 23 грудня 2016 року визнано речовими доказами.
Звертаючись з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, слідчий зазначивши, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.
Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що вилучене в ході проведення обшуку 07 грудня 2016 року за адресою АДРЕСА_1 ,майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.
У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є безпідставними.
Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що слідчим було пропущено строк на звернення до суду з клопотанням про арешт майна, то вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку 07 грудня 2016 року за адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_7 , а саме: АДРЕСА_1 , перелік якого зазначено в клопотанні слідчого, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/447/2017 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_10
Доповідач ОСОБА_1