Справа № 22-ц/796/1986/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Сирбул О.Ф.
№2/753/1920/2016 Доповідач-Чобіток А.О.
02 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, -
У листопаді 2015 року позивач пред»явила вказаний позов до відповідачів та зазначала, що 30.05.2015 року близько 11 год.00 хв. на а/д Київ-Ковель в м. Буча сталася ДТП, з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «ВАЗ 21093» д.н.з.НОМЕР_1, належним йому на праві власності, здійснив наїзд на її автомобіль «Volvo»д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4. Внаслідок ДТП при вказаних обставинах було пошкоджено її автомобіль, в зв»язку з чим вона 16.06.2015 року звернулась до ПрАТ «СК «Україна»» з заявою про страховий випадок, а в подальшому про виплату страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована цією страховою компанією відповідно до ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Посилаючись на те, що автомобілем відповідача їй завдано шкоду, вартість якої визначено звітом № 9170 від 23.06.2015 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого їй як власнику автомобіля у розмірі 79 605,501 грн. , просила стягнути з ПрАТ «СК «Україна» страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн., витрати понесені за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1000 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1980 грн. та судовий збір у розмірі 529,80 грн.,а з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 29605,01 грн. та судовий збір у розмірі 296,05 грн..
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року позов задоволено . Вирішено стягнути з ПрАТ «СК «Україна» страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн., витрати понесені за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1000 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1980 грн. та судовий збір у розмірі 529,80 грн., а з ОСОБА_2 29605,01 грн. майнової шкоди та судовий збір у розмірі 296,05 грн..
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2,посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього матеріальної шкоди, просить скасувати його в цій частині та ухвалити нове, яким у задоволенні позову до нього відмовити. Зазначає, що судом не надана оцінка встановленим обставинам справи та не звернуто увагу на докази,які свідчать про неспроможність звіту №9170 від 23.06.2015 року на підставі,якого було розраховано розмір матеріальної шкоди.
Вислухавши доповідь судді,пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_2,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено,що 30.05. 2015 року близько 11 год.00 хв. на а/д Київ-Ковель в м.Буча сталася ДТП, учасниками якого є ОСОБА_2,який керував належним йому на праві власності автомобілем марки «ВАЗ21093» д.н.з.НОМЕР_1 та ОСОБА_4,який керував автомобіль «Volvo» д.н.з. НОМЕР_2 ,належним на праві власності позивачу ОСОБА_3.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 25.06.2015 року винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП визнано ОСОБА_2 та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Внаслідок ДТП при вказаних обставинах було пошкоджено автомобіль«Volvo» д.н.з. НОМЕР_2,власником якого є позивач.
Відповідно до полісу № АІ/5571948 від 30.03.2015 року обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2була застрахована в ПрАТ « Страхова компанія Україна»,відповідно до умов якого ліміт відповідальності страховика за шкоду,завдану майну потерпілого становить 50 000 грн.,розмір франшизи - нуль.
16.06.2015 року позивач повідомила страховика про настання страхового випадку і 26.06.2015 року подала заяву про виплату страхового відшкодування,надавши звіт №9170 від 23.06.2015 року про оцінку пошкодженого автомобіля «Volvo» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок вказаної ДТП,яким визначено матеріальний збиток,завданий власнику зазначеного автомобіля ,у розмірі 79605,01 грн.
Посилаючись на те, що ПрАТ «Страхова компанія «Україна» в порушення ст.29 ЗУ ««Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодувала їй витрати,пов»язані з відновлювальним ремонтом її автомобіля,позивач просила стягнути зі страховика 50 000 грн. страхового відшкодування, витрати понесені за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1000 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1980 грн. та судовий збір у розмірі 529,80 грн.,а з ОСОБА_2,як з особи,яка завдала їй шкоду 29605,01 грн.,що складає різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( 79 605,01 грн. - 50 000 грн. = 29 605,01 грн.),як це передбачено ст.1194 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 50000 грн.,пеню в розмірі 1980 грн.,витрати , пов»язані з оцінкою пошкодженого автомобіля та судовий збір у розмірі 529,80 грн.,а з ОСОБА_2 29605,01 грн. майнової шкоди та судовий збір у розмірі 296,05 грн.,суд першої інстанції встановив та виходив з того, що відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Україна» повинно нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну ОСОБА_2 позивачу в межах ліміту відповідальності, передбаченої полісом № АІ/5571948 від 30.03.2015 року обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,а також у вигляді оплати позивачу пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ,а відповідач ОСОБА_2, як особа, що безпосередньо завдала шкоду позивачу повинен нести цивільну відповідальність відповідно до вимог ст.1194 ЦК України.
Колегія суддів вважає такий висновок суду відповідним обставинам справи та вимогам закону,який регулює правовідносини,що виникли між сторонами.
Доводи апеляційної скарги відповідача вказаний висновок не спростовують.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилаючись в апеляційній скарзі на неспроможність звіту №9170 від 23.06.2015 року та недоведеність в зв»язку з цим спричинення матеріальної шкоди позивачу саме у такому розмірі,який зазначений в цьому звіті,відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо завищення позивачем розміру матеріальної шкоди не надав.
Та обставина,що у довідці ВДАІ по обслуговуванню м.Ірпінь та м.Буча при УДАІ ГУМВС України в Київській обл. від 30.05.2015 року ( а.с.8) у переліку пошкоджень автомобіля позивача відсутні пошкодження,які зазначені у протоколі огляду цього автомобіля,складеного експертом ОСОБА_6,а саме: пошкодження заднього бампера верхньої та нижньої його частин, спойлера заднього бампера, не свідчить про штучне збільшення пошкоджень автомобіля ,що потягнуло на думку відповідача безпідставне завищення розміру матеріальної шкоди,оскільки в указаній довідці констатується основні поверхові пошкодження частин транспортного засобу без детального їх дослідження,які в подальшому здійснюються фахівцями в межах їх повноважень.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно відсутності в матеріалах справи доказів про звернення позивача до страховика з вимогою щодо проведення оцінки матеріального збитку ,завданого внаслідок пошкодження її автомобіля,оскільки закон не покладає таких обов»язків на потерпілого.
Статтею 34 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені дії страховика після отриманняінформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до п. 34.1. цієї статті Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події,що містить ознаки страхового випадку,розпочати її розслідування,у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей,необхіднихдля своєчасного здійснення страхового відшкодування, а згідно з п. 34.2. протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41цьогоЗакону,-МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника,аварійного комісара або експерта)на місце настання страхового випадку та/ або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Як зазначено в п. 34.3.якщо представник страховика ( у випадках,передбачених статтею 41 цього Закону,- МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
З матеріалів справи вбачається,що відповідно до вказаних вимог ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 16.06.2015 року позивач повідомила страховика про настання страхового випадку і оскільки останній не виконав своїх зобов»язань щодо направлення свого представника на місце настання страхового випадку та/ або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, позивач правомірно скористалася своїм правом самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди про що повідомила відповідачів (а.с.25,26).
Та обставина, що відповідач ОСОБА_2 за своїм місцем проживання та реєстрації не отримав вказане повідомлення позивача, а в подальшому змінив лише місце проживання свідчить про його намагання уникнути відповідальності за спричинену шкоду позивачу.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст. 304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -