Справа № 22-ц/796/1990/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Сенько М.Ф.
796/14906/2016 Доповідач-ЧобітокА.О.
02 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, -
У червні 2015 року позивачі пред»явили вказаний позов до відповідача та зазначали, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 була отримана в період шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3.В квартирі проживали та були зареєстровані вони, а також їх сини ОСОБА_6 і ОСОБА_5 і кожному відповідно до свідоцтва про право власності на житло належало по ј частки квартири. Після смерті сина ОСОБА_6 подружжя отримали по 1/8 частки в порядку спадкування за законом і таким чином кожний став мати по 3/8 частки квартири. 30.04.2013 року їх шлюб було розірвано.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 проживає у цивільному шлюбі з іншою жінкою, ОСОБА_8 , у АДРЕСА_2, його частка у спірній квартирі є незначною та не може бути виділена в натурі, спільне проживання з відповідачем неможливе, позивачі на підставі ст.365 ЦК України просили припинити його частку у спірній квартирі та визнати за кожним із них право власності в рівних частках на 3/8 частини квартири, належної відповідачу,стягнувши з них на його користь грошову компенсацію вартості 3/8 частки квартири.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року позов задоволено. Вирішено припинити право власності ОСОБА_3 на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 ,визнати за кожним з позивачів право власності на 3\16 частки квартири, стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 298 625,00 грн. компенсацію за 3/8 частки квартири.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що суд не дотримався вимог матеріального закону, яким передбачено, що право власності на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною і саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників і не врахував, що у відповідача немає іншого житла і проживає він зі своєю дружиною та донькою у службовій квартирі. Судом не враховано судове рішення, яким встановлений порядок користування спірною квартирою між сторонами.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з"явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, що видане 31.01.1994 року Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва та свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко JI.M. 23.04.2012 року за реєстровими №№4-541, 4-543, квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить; ОСОБА_3 - 3/8 часток; ОСОБА_4 - 3/8 часток; ОСОБА_5 - 1/4 частка.
За технічним паспортом квартира має загальну площу 46,1 кв.м. і складається з двох житлових кімнат площею 10,5 кв.м. та 17,2 кв.м. і допоміжних приміщень: кухня, коридор, санвузол, кладова, квартира має вихід на лоджію.
З 12.10.1980 року по 30.04.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі.
29.04.2014 року відповідач ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з громадянкою ОСОБА_8, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилась донька.
З 2014 року відповідач постійно проживає у м. Біла Церква з новою сім»єю у службовій квартирі своєї дружини, участі в утриманні спірної квартири не приймає, що не оспорюється останнім .
Зазначаючи про те, що відповідач понад два роки в квартирі не проживає, участі в її утриманні не приймає, його частка в праві власності на квартиру незначна, виділити цю частку в натурі неможливо, користуватись квартирою спільно сторони не можуть, через напружений характер взаємин, позивачі просили позов задовольнити.
При цьому позивачами 08.07.2015 року внесено на депозитний рахунок суду вартість належної частки відповідачу у розмірі 282 350,51 грн..
Заперечуючи проти позову колишньої дружини та сина , відповідач зазначав, що факт того, що він проживає з донькою та дружиною у її службовій квартирі, не свідчить про наявність у нього житла на праві власності, а запропонована позивачами вартість його частки, не зможе забезпечити йому можливість придбати квартиру не тільки у м. Києві, а й у м. Біла Церква .
За клопотанням відповідача судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, за висновком якої за № 18280/15-43 від 09.06.2016 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 30.05.2016 року складає 796 334 грн.00 коп., виділити в натурі 3/8 частки квартири, вартість якої складає 298 625,00 грн., неможливо.
25.08.2016 року позивачами на депозит суду внесено різницю між сплаченими 08.07.2015 року коштами та сумою, визначеною експертизою у розмірі 16 274,49 грн..
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що спільне володіння та користування майном сторонами є неможливим, і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім»ї, врахувавши при цьому правову позицію Верховного Суду України з вказаного питання.
Колегія суддів вважає таке рішення суду законним та обґрунтованим, відповідним встановленим обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.
У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Таким чином, законодавцем передбачено можливість припинення права власності особи на частку у спільному майні .
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи надані позивачами докази щодо неможливості спільного володіння та користування спірною квартирою ( заява ОСОБА_4 до Святошинського РВ МВС м. Києва від 15.12.2014 року щодо неправомірних дій ОСОБА_3, висновок Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 17.07.2014 року по зверненню ОСОБА_4 з приводу конфліктів із ОСОБА_3, довідка Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 27.06.2015 року про те, що ОСОБА_4 зверталась із заявою про нанесення їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень) , колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами дійсно виникли неприязні стосунки, що не оспорюється останніми.
Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами існує тривалий конфлікт , що унеможливлює володіння та користування спільним майном, яке є неподільним, що підтверджується Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09.06.2016 року, внаслідок чого спільне його володіння та користування відповідачем та позивачами, неможливе.
При цьому колегія суддів вважає, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки з 2014 року він постійно проживає у м. Біла Церква з новою сім»єю, доказів про те, що йому перешкоджали у користуванні спірним майном ним не надано, а з набранням законної сили рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 отримає компенсацію належної йому частки, яка становить майже 300.000,00 грн..
Будь-яких доказів того, що вказаної суми буде недостатньо для придбання житла, як про це зазначає відповідач, останнім не надано та на наявність таких не вказано.
Слід зазначити, що фактично відповідач не заперечує проти припинення його частки у спільній власності, однак не задоволений її вартістю, проте доказів того, що вартість є більшою ніж та, що визначена експертизою, призначеною судом за його клопотанням , не надав.
Наявність судового рішення про встановлення порядку користування спірною квартирою при вирішенні даної справи правового значення не має, оскільки на розмір часток , належних сторонам не впливає.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308 , 313-315 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: