АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №33/796/154/2017 Постанова винесена суддею Пойда С.М.
Категорія: ч 2 ст. 130 КУпАП
03 лютого 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, місце роботи не повідомив, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 36 грн. 54 коп. на користь держави. Вказано строк позбавлення права керування відраховувати з моменту примусового вилучення посвідчення водія або моменту його добровільної здачі.
Згідно постанови ОСОБА_3 19.03.2015 року о 01 год. 50 хв., керував автомобілем «Опель», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Малишка 3 в м. Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей занадто звужені, поведінка не відповідає обстановці), при цьому в присутності двох свідків відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння в медичній установі, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14.05.2015р.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_3 вказує, що судом першої інстанції при розгляді даної справи було допущено ряд порушень, не викликано в судове засідання особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, що позбавило його можливості відстоювати свої права; не вислуховувалися пояснення свідків та інспектора, який складав протокол, що свідчить про неповноту судового розгляду; в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Окрім того, апелянт вказує на те, що згідно протоколу ОСОБА_3 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння, проте зазначене, на думку апелянта, не утворює об'єктивної сторони правопорушення, оскільки відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП настає у випадку керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або під дією наркотичних засобів, а не з ознаками такого сп'яніння.
ОСОБА_3 звертає увагу суду і на норми ст. 266 - 2 КУпАП, та зазначає що після виявлення працівниками правоохоронного органу особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, ця особа не може далі здійснювати рух в автомобілі та працівники міліції зобов'язані забезпечити дорожній рух шляхом блокування авта, тобто при встановленні складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП до правопорушника необхідно застосувати і ст. 266-2 КУпАП, а не застосування даної статті вказує на протиріччя та неповноту доводів наведених в протоколі, та в свою чергу і в рішенні суду, адже при винесенні постанови даного факту не було вивчено та не надано йому оцінку в частині обґрунтованості суті адміністративного правопорушення.
Крім того, судом в ході розгляду даної адміністративної справи було порушено вимоги ст. 280 КУпАП, адже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не з'ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апелянт вважає, що постанова Дарницького районного суду м. Києва від 14.05.2015р. року взагалі не містить жодних обставин, які мали бути встановлені судом в ході розгляду адміністративної справи, і згідно із якими суд дійшов до висновку щодо наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що адміністративна справа була розглянута судом за відсутністю ОСОБА_3 при цьому в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення зазначеної особи про день та час судового розгляду. Як не містять матеріали справи й належних даних про направлення ОСОБА_3 копії оскаржуваної постанови. За таких обставин, суд першої інстанції припустився порушення прав ОСОБА_3, наданих йому ст. 268 КУпАП, позбавивши можливості як надати пояснення та здійснити інші дії на свій захист, передбачені вказаною статтею, зокрема, своєчасно реалізувати право на оскарження постанови.
Наведені вище обставини в їх сукупності стали підставою для поновлення ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження постанови суду від 14 травня 2015 року. Разом з тим вказані обставини не є безумовними підставами для скасування постанови суду, оскільки в повному обсязі права, передбачені ст. 268 КУпАП ОСОБА_3 були реалізовані в суді апеляційної інстанції, в тому числі шляхом надання пояснень, заявлення клопотань та ін.
Всупереч доводам апеляційної скарги, справа щодо ОСОБА_3 судом першої інстанції розглянута з дотриманням вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП.
Висновок судді місцевого суду про винність ОСОБА_3 у порушенні п. 2.5 ПДР України та як наслідок вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, за викладених у постанові обставин, є правильним.
Доказом вчинення ОСОБА_3 зазначеного адміністративного правопорушення є дані, зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою на те особою, пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Відповідно до п.п 1.2 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2009 року № 400/666, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи МВС України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
У протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 інспектор СО МДМ Дніпровського району м. Києва ОСОБА_7 зазначив наявність ознак наркотичного сп'яніння, передбаченої п.п. 1.4, 1.3 вказаної вище Інструкції, а саме: зіниці ока занадто звужені; поведінка, що не відповідає обстановці.
За наведених обставин, інспектор міліції мав підстави вважати, що ОСОБА_3 перебуває з ознаками наркотичного сп'яніння та запропонував останньому пройти огляд у встановленому законом порядку, а саме у відповідному закладі охорони здоров'я, чого не заперечував в суді апеляційної інстанції і сам ОСОБА_3
Проте, як вбачається з письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від проходження у відповідності до вимог названої вище Інструкції, огляду на стан сп'яніння у відповідному закладі охорони здоров'я ОСОБА_3 відмовився.
Допитати за клопотанням захисника в суді апеляційної інстанції вказаних свідків не виявилось можливим, адже, не дивлячись на належні повідомлення свідка ОСОБА_5, останній до суду не з'явився, причини неявки не повідомив. Викликати та допитати в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 також не виявилось можливим, оскільки, відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_8, вбачається, що за адресою, вказаною в матеріалах справи, ОСОБА_6, починаючи з червня 2015 року не проживає. Виклик в судове засідання працівника міліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення також виявився неможливим, адже, згідно повідомлення начальника Дніпровського УП НП України в м. Києві, капітан міліції ОСОБА_9 станом на 19.03.2015 року проходив службу в УДАІ ГУМВС України в м. Києві, проте, станом на 06.12.2016 року (день надання відповіді) вказаний підрозділ ліквідовано, та місце перебування ОСОБА_9 не відомо.
З пояснень же самого ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції вбачається, що 19 березня 20156 року приблизно о 01 год. 50 хв. він керував автомобілем Опель, повертаючись з чергування як член громадського формування «Дарницька громадська варта», і поспішав додому, адже перед чергуванням ще був на роботі і втомився. На вул. Малишка його автомобіль зупинив наряд міліції, а інший наряд перекрив рух машини своїм авто. Попросили вийти з автомобіля та пред'явити документи. Зробивши це, працівники тоді ще міліції, зазначили про те, що ніби - то ОСОБА_3 перебуває з ознаками наркотичного сп'яніння, і запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у відповідному закладу охорони здоров'я. На це ОСОБА_3 спочатку погодився та залишивши власний автомобіль на місці зупинки, на автомобілі працівників поліції поїхали до відповідного закладу охорони здоров'я на пр -т. Визволителів, 6 в м. Києві. Вказаний заклад був відкритим, проте, лікаря на місці не було і тому працівники міліції разом з ОСОБА_3 чекали на лікаря хвилин 20 та стояли в черзі, оскільки людей було багато. Проте, ОСОБА_3 сказав працівникам міліції, що чекати більше не буде, не буде проходити огляд, і попросив його відвезти на місце зупинки. І саме після цього ОСОБА_3 вважає, що був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Вищевикладене свідчить про порушення ОСОБА_3 п. 2.5 ПДР України, адже він фактично відмовився на вимогу працівника міліції від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння. А відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння, всупереч доводам апеляційної скарги, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений 19.03.2015 року о 02 год. 03 хв. саме на проспекті Визволителів, 6, що повністю підтверджує пояснення ОСОБА_3 та доводить його винуватість.
Відсутність у матеріалах справи доказів про відсторонення ОСОБА_3 від керування транспортним засобом не є безумовною підставою, для скасування постанови суду та закриття провадження у справі, як про те ставив питання в апеляційній скарзі ОСОБА_3
Проте, дії ОСОБА_3 на день розгляду справи апеляційною інстанцією не можуть залишатись кваліфікованими за ч. 2 ст. 130 КУпАП., виходячи з наступного.
Диспозицією ч. 2 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь - якого з порушень, передбачених частиною 1 цієї статті. На час розгляду справи судом першої інстанції в матеріалах справи наявний був витяг з бази Адмінпротоколів, відповідно до якого станом на 19.03.2015 року ОСОБА_3 двічі притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проте, з наданих під час апеляційного розгляду справи копії постанов суддів Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2016 р. та від 07 грудня 2016 року вбачається, що апеляційні скарги ОСОБА_3 були задоволені, й дві постанови Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року щодо ОСОБА_3 ( щодо подій 25.01.2015 р. та 28.01.2015 р.) були скасовані з закриттям провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
А відтак, наявний в матеріалах справи витяг з бази Адмінпротоколів на даний час не може слугувати підставою для кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Тому суддя апеляційного суду на підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП, встановивши неправильне застосування норм матеріального права, не обмежуючись доводами апеляційної скарги, вважає, що постанову судді районного суду щодо ОСОБА_3 необхідно змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. А відтак, виникла необхідність і у приведенні адміністративного стягнення, накладеного на ОСОБА_3 у відповідність до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Хоч у постанові суддя районного суду і вказав на те, що при обранні виду стягнення враховуються дані про особу ОСОБА_3, проте, фактично такі дані про особу враховані не були, адже ОСОБА_3 не брав участі при розгляді справи судом першої інстанції. З наданих в ході апеляційного розгляду справи даних вбачається, що ОСОБА_3 є особою, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась ( враховуючи факт скасування постанов), являється інвалідом 3 групи, про що свідчить копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0652099, а тому апеляційний суд вважає, що для досягнення мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП, необхідним і достатнім у даному випадку буде стягнення у виді штрафу в розмірі, що був передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП станом на 19.03.2015 року (день вчинення правопорушення).
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КупАП, - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП та пом'якшити ОСОБА_3 накладене стягнення з позбавлення права керувати транспортними засобами на штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
В решті постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року залишити без зміни.
Постанова Апеляційного суду м. Києва набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Л.І. Кепкал