АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
19 грудня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Журавель О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року, -
встановив:
Цією постановою ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 88-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисячу сімсот) гривень без конфіскації предметів торгівлі.
Згідно постанови суду, та протоколу про адміністративне правопорушення від 12.01.2016 № 000950, ОСОБА_3 12 січня 2016 року приблизно об 11 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Леніна, 39 здійснював реалізацію водних біоресурсів без відповідних документів, в кількості: товстолоб - 150 кг по ціні 35 грн. за 1 кг; карась - 101 кг по ціні 30 грн. за 1 кг ; короп - 120 кг по ціні 50 грн. за 1 кг.
Не погодившись з рішенням судді Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції в частині накладеного стягнення є надто суворою, а тому просить накласти на нього більш м'яке адміністративне стягнення у вигляді сплати штрафу в мінімальному розмірі передбаченому санкцією ч.1 ст. 88-1 КУпАП, що становить 30 неоподаткованих доходів громадян.
Разом з тим, апелянт наголосив, що призначене судом першої інстанції адміністративне стягнення для нього є надто великим, оскільки на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, офіційної роботи він не має, а тому змушений був заробляти на життя випадковими заробітками.
Крім цього, ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі, просить поновити пропущений ним строк на апеляційне оскарження в обґрунтування чого зазначає, що його не було повідомлено про день та час судового засідання, а копію оскаржуваної постанови отримав лише 15.04.2016 року.
Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбачені ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе його поновити, оскільки пропущений він був з поважних причин.
У апеляційне засідання ОСОБА_3 не з'явився, хоча неодноразово на його адресу направлялися повідомлення рекомендованим листом про день та час розгляду справи, однак листи поверталися за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні. Власну ініціативу ОСОБА_3 щодо дізнання дати та часу апеляційного засідання не проявив а тому, суд вважає можливим розглянути справу без його участі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за наведених у постанові обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в матеріалах справи даними, а саме протоколом про адміністративне правопорушення та ним не оспорюються.
Водночас, згідно вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Проте судом першої інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 зазначених вимог закону в повній мірі враховано не було.
Накладаючи на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за наявності в санкції ч. 1 ст. 88-1 КУпАП альтернативного більш м'якого розміру штрафу від 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, суд в постанові не зазначив, чи має вчинене правопорушення ознаки повторного, не перевірив та не врахував належним чином даних про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, офіційної роботи він не має, а тому сплата призначеного судом стягнення ставитиме його у вкрай скрутне становище. Крім того, таке правопорушення ОСОБА_3 було вчинено вперше.
Отже, дані, що ОСОБА_3 раніше притягувався до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутні. Обставин, які обтяжують відповідальність по справі не встановлено.
З огляду на вищенаведене, приходжу до висновку про необхідність змінити постанову суду першої інстанції в частині накладеного на ОСОБА_3 адміністративного стягнення на мінімальний штраф в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, оскільки стягнення штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за розіром є таким, що не відповідає особі порушника, внаслідок суворості.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 540 (п'ятсот сорок) гривень 00 копійок в дохід держави.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва О.О. Журавель
Справа № 33/796/720/2016
Категорія: ч. 1 ст. 88-1 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Леонтюк Л.К.