АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 756/8206/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/579/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
30 січня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Рейнарт І.М.
при секретарі Крічфалуши С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У червні 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили визнати за ними право власності на 1/6 частину за кожною автомобіля марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 09.08.2013 року зареєстрований на ім'я ОСОБА_8 та автомобіля марки Toyota RAV 4, державний номерний знак НОМЕР_2, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_7.
06 липня 2016 року представник позивачів звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на автомобіль Toyota RAV 4, державний номерний знак НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_4, заборонити їй управляти даним автомобілем, вчиняти відносно нього дії, пов'язані з його відчуженням та передачею права користування іншим особам.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на автомобіль Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_4.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, мотивуючи тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції в ухвалі про забезпечення позову не навів підстав за яких автомобіль, який належить їй на праві власності може бути успадкований позивачами. Не вбачається також із змісту ухвали підстави для залучення її в якості відповідача.
У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_9 заперечував проти доводів апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_7, а також ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву позивачів про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений вид забезпечення позову як накладення арешту на автомобіль Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3 є співмірним із заявленими позовними вимогами та гарантує захист прав та виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивача.
З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна.
Відповідно до вимог статті 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів вбачається, що спір виник між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, в тому числі на транспортний засіб марки Toyota RAV 4, державний номерний знак НОМЕР_2.
У поданому клопотанні про забезпечення позову представник позивача просив накласти арешт на Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_4.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на автомобіль Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3, суд першої інстанції не дав оцінку наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, оскільки індивідуальні ознаки майна, що є предметом спору та на який накладено арешт не збігаються.
Крім того, у порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПКУкраїни суд першої інстанції наклав арешт на майно особи ОСОБА_4, тоді як відповідачем у справі є ОСОБА_7 Вчинення судом першої інстанції процесуальної дії про залучення ОСОБА_4 до участі у справі як співвідповідача матеріали справи не містять.
Таким чином, судом першої інстанції не досліджено усіх передбачених нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову.
За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року скасувати і передати питання на розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: