АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 756/11362/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/562/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
25 січня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Кирилюк Г.М.
при секретарі Крічфалуши С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами Ожга Євгенія Вікторовича - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель», ОСОБА_5 - представника ОСОБА_6 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель» про визнання майнової поруки припиненою.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Даніель» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Даніель», та ОСОБА_7 укладено договір про іпотечний кредит № 1077- 04-КН, з наступними змінами на підставі додаткової угоди № 1 від 21 жовтня 2008 року, додаткової угоди № 2 від 21 грудня 2009 року, додаткової угоди № 3 від 08 квітня 2010 року, додаткової угоди № 4 від 24 травня 2012 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 135 000,00 доларів США для придбання 1/2 частини п'ятикімнатної квартири АДРЕСА_1, а позичальник зобов'язався повернути кредит у термін до 09 серпня 2017 року, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних за період з 10 серпня 2007 року по 14 липня 2008 року, 16,5% річних за період з 15 липня 2008 року по 20 грудня 2009 року, 13,5 % річних за період з 21 грудня 2009 року по 09 серпня 2017 року, а також сплатити неустойку (пені, штрафи) у розмірах та випадках, передбачених договором. 10 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Даніель», та ОСОБА_6 укладено договір про іпотечний кредит № 1078 - 04-КН, з наступними змінами на підставі додаткової угоди № 1 від 21 грудня 2009 року, додаткової угоди № 2 від 09 квітня 2010 року, додаткової угоди № 3 від 24 травня 2012 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 135 000,00 доларів США для придбання 1/2 частини п'ятикімнатної квартири АДРЕСА_1, а позичальник зобов'язався повернути кредит у термін до 09 серпня 2017 року, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних за період з 10 серпня 2007 року по 14 липня 2008 року, 16,5% річних за період з 15 липня 2008 року по 20 грудня 2009 року, 13,5 % річних за період з 21 грудня 2009 року по 09 серпня 2017 року, а також сплатити неустойку (пені, штрафи) у розмірах та випадках, передбачених договором.
Того ж дня і між тими ж сторонами було укладено два договори іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали в іпотеку банку майно, що стане власністю в майбутньому після укладення договору іпотеки, а саме п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Унаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за іпотечними кредитами утворилась заборгованість, яка станом на 31 серпня 2015 року за позичальником ОСОБА_7 рахується в сумі 1 424 480,27 гривень, за позичальником ОСОБА_8 - 1 418 748,56 гривень,
Вважаючи, що позичальники належним чином не виконали зобов'язання за іпотечними кредитами, у зв'язку із чим виникла заборгованість, банк просив: у рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «КБ «Даніель» права власності на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Відповідачами було подано зустрічний позов до ПАТ «КБ «Даніель» про визнання майнової поруки припиненою, посилаючись на те, що іпотека є видом майнової поруки і по своїй природі є змішаним договором, оскільки містить як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору поруки (майнового поручительства). Правові терміни порука і поручительство згідно правового аналізу норм актів цивільного законодавства, що регулюють заставу та іпотеку дають підстави вважати, що застава і іпотека є видом майновим поручительства і тому до майнової поруки - іпотеки застосовуються положення статей 512, 523, 553-559 ЦК України. Строком виконання основного зобов'язання передбаченого основним договором кредиту в п.7.2. визначено, якщо виникла і триває подія невиконання зобов'язання банк має право достроково вимагати виконання позичальником зобов'язань за договором. Отже умовами договору було встановлено альтернативні строки виконання зобов'язань. Скориставшись своїм правом банк у серпні 2014 року направив позичальнику ОСОБА_6 письмову вимогу про погашення всієї суми заборгованості в тридцятиденний термін з дня отримання вимоги. Отже, строк виконання основного зобов'язання встановлений відповідно до договору настав у вересні 2014 року. Оскільки банк через 6 місяців після настання строку основного зобов'язання - виникнення права вимоги виконання основного зобов'язання - не звернувся до майнового поручителя з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно, договір майнової поруки відповідно до договору іпотеки є припиненим. Просили на підставі частини 4 статті 559 ЦК України припинити майнову поруку ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель» про визнання майнової поруки припиненою.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник позивача подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі представник позивача порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «Даніель» та ухвалення в цій частині нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем вирішується виключно в позасудовому порядку, оскільки виходячи з вимог статті 16 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. Судом першої інстанції також не враховано, що рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до і після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого пунктом 3 цього Закону.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідачів порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалення в цій частині нового рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель» про визнання майнової поруки припиненою задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не враховано, що іпотека є видом майнової поруки і по своїй правовій природі є змішаним договором, оскільки містить як ознаки договору застави так і необхідні ознаки договору поруки (майнового поручительства). Правові терміни порука і поручительство згідно правового аналізу норм актів цивільного законодавства що регулюють заставу та іпотеку дають підстави вважати, що застава і іпотека є майновим поручительством і тому до майнової поруки - іпотеки застосовуються положення ст. ст. 512,523,553-559 ЦК України. Оскільки банк звернувся з позовом до майнових поручителів в жовтні 2015 року, пропустивши встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду, тому майнова порука відповідно до договору іпотеки є припиненою.
У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги, поданої від імені відповідачів, заперечувала проти доводів скарги ПАТ КБ «Даніель». Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Даніель», та ОСОБА_7 укладено договір про іпотечний кредит № 1077- 04-КН, з наступними змінами на підставі додаткової угоди № 1 від 21 жовтня 2008 року, додаткової угоди № 2 від 21 грудня 2009 року, додаткової угоди № 3 від 08 квітня 2010 року, додаткової угоди № 4 від 24 травня 2012 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 135 000,00 доларів США для придбання 1/2 частини п'ятикімнатної квартири АДРЕСА_1, а позичальник зобов'язався повернути кредит у термін до 09 серпня 2017 року, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних за період з 10 серпня 2007 року по 14 липня 2008 року, 16,5% річних за період з 15 липня 2008 року по 20 грудня 2009 року, 13,5 % річних за період з 21 грудня 2009 року по 09 серпня 2017 року, а також сплатити неустойку (пені, штрафи) у розмірах та випадках, передбачених договором.
10 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Даніель», та ОСОБА_6 укладено договір про іпотечний кредит № 1078 - 04-КН, з наступними змінами на підставі додаткової угоди № 1 від 21 грудня 2009 року, додаткової угоди № 2 від 09 квітня 2010 року, додаткової угоди № 3 від 24 травня 2012 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 135 000,00 доларів США для придбання 1/2 частини п'ятикімнатної квартири АДРЕСА_1, а позичальник зобов'язався повернути кредит у термін до 09 серпня 2017 року, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних за період з 10 серпня 2007 року по 14 липня 2008 року, 16,5% річних за період з 15 липня 2008 року по 20 грудня 2009 року, 13,5 % річних за період з 21 грудня 2009 року по 09 серпня 2017 року, а також сплатити неустойку (пені, штрафи) у розмірах та випадках, передбачених договором.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань, того ж дня і між тими ж сторонами було укладено два договори іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали в іпотеку банку майно, що стане власністю в майбутньому після укладення договору іпотеки, а саме п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
10 серпня 2007 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 купили в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 20 том 1). Право власності зареєстровано в КП «КМБТІ та РПВ та ОНМ» 21 серпня 2007 року (а.с. 25 том 1).
За умовами розділу 6 договорів іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцями умов кредитних договорів. Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється на розсуд іпотекодержателя або рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотекодержателя (угода про задоволення вимог іпотекодержателя). За рішенням іпотекодержателя задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись у наступному порядку про задоволення вимог іпотекодержателя: у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавці передають у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. Підписанням договору іпотекодавці засвідчують, що вони надають іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя про перехід предмета іпотеки у власність. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про перехід предмета іпотеки у власність мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки та акта прийому-передачі права на предмет іпотеки від іпотекодавців до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність.
Таким чином, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Звертаючись до суду за захистом порушеного права, позивач обгрунтовував свої вимоги тим, що боржники порушили виконання зобов'язань за іпотечними кредитами, унаслідок чого виникла заборгованість на суму 2 843 228,83 грн.,, позивач просив у рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «КБ «Даніель» права власності на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Перевіряючи доводи сторін, надаючи оцінку пред'явлених ними доказів в обґрунтування своїх доводів (заперечень), колегія суддів, виходить з такого.
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, забезпечених іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).
Встановивши при розгляді справи, що питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем вирішується виключно в позасудовому порядку відповідно до Закону «Про іпотеку» та укладеними між сторонами іпотечними договорами шляхом прийняття рішення про перехід предмета іпотеки у власність, що є підставою для реєстрації права власності ПАТ «КБ «Даніель» на предмет іпотеки, а в судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише шляхом проведення прилюдний торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Даніель».
Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що, виходячи з вимог статті 16 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанції, їм надана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 про припинення договорів майнової поруки, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 за іпотечними договорами передали в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання, а тому є майновими поручителями. До майнового поручителя не можуть бути застосовані положення ч. 1 ст. 543, ст. 554 ЦК. Також до іпотечних правовідносин не застосовуються положення ч. 4 ст. 559 ЦК стосовно строку пред'явлення вимог до поручителя.
Доводи представника відповідачів про наявність підстав для застосування до майнової поруки - іпотеки положень ст. ст. 512,523,553-559 ЦК України не ґрунтуються на вимогах закону. Так, згідно зі ст. 546 ЦК порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов'язань. Поручитель і майновий поручитель є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як порука, а майновий поручитель є суб'єктом іншого виду забезпечення виконання зобов'язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосередного застосування відповідних норм цивільного закону. Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов'язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 гл. 49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення § 3 гл. 49 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційні скарги Ожга Євгенія Вікторовича - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель», ОСОБА_5 - представника ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: