Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
10 лютого 2017 р. Справа № 820/617/17
Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юрспецком" до Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Юрспецком", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківський області переглянути результати конкурсу на право оренди нежитлового приміщення - кімната №4 на 1-му поверсі одноповерхової будівлі виробничо-господарського призначення, інв.№10310427006, літ. Б-1, реєстровий №ЗЮ - 1840, загальною площею 9,9 квадратних метра за адресою: Харківська область, Дергачівський район, 38-ий км. траси «Харків-Бєлгород», пункт пропуску «Гоптівка».
Дослідивши, подані позивачем матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикції адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
З урахуванням вище викладеного, слід зазначити, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.
За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли внаслідок прийняття Регіональним відділенням Фонду державного майна в України рішення про укладення договору оренди нерухомості, а сам: нежитлового приміщення - кімната №4 на 1-му поверсі одноповерхової будівлі виробничо-господарського призначення, інв. №10310427006, літ.Б-1, реєстрований №ЗЮ-1840, загальною площею 9,9 квадратних метра.
Отже, вказаний спір стосується владного управлінського рішення відповідача вчиненого в межах приватних правовідносин.
Відповідно п.1 ч.1 ст.12 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Крім того вказані правовідносини не підпадають під дію винятків передбачених даною статтею.
У постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-551а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юрспецком"до Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, оскільки вказана позовна заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись відповідним господарським судом.
Керуючись ст. ст. 109, 165, 186, 254 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Юрспецком" до Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного господарського суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Полях Н.А.