Копія
Справа № 822/2730/16
06 лютого 2017 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіПольового О.Л.
при секретаріБачок О.В.
за участі:представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альфа сервіс 2013" про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альфа сервіс 2013" про стягнення податкового боргу. На підтвердження позовних вимог зазначає, що у відповідача існує податковий борг в сумі 5545,09 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Суд встановив, що відповідач не сплатив у повному обсязі узгоджені податкові зобов'язання по податку на прибуток, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи податковий борг відповідача становить 5545,09 грн., який виник на підставі декларації №9091024591 від 11.03.2014 року, уточнюючої декларації № 9091212770 від 29.04.2014 року.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 19.08.2015 року відповідач знаходиться в стані припинення за рішенням засновників.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 97 ПК України встановлено порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.
У цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.
Відповідно до п.97.2 ст.97 ПК України, у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.
Загальні підстави, порядок ліквідації юридичної особи та порядок задоволення вимог кредиторів визначений нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Згідно п.1 ч.1 ст.110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також у випадках, передбачених установчими документами.
Статтею 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.112 ЦК України, у раз ліквідації платоспроможної юридичної особи, у третю чергу, зокрема, задовольняються вимоги кредиторів щодо податків, зборів (обов'язкових платежів).
Згідно із ч.ч.4,5 ст.112 ЦК України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду із позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволенні через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або у разі ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації.
Таким чином, саме після погашення вимог кредиторів першої та другої черги за рахунок коштів, одержаних ліквідаційною комісією від продажу майна платника податків, можуть бути задоволені вимоги позивача про відшкодування заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів.
Норми ст.97 ПК України є спеціальними нормами, які встановлюють особливості погашення податкового боргу у разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.
Стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст.112 ЦК України, що в свою чергу порушує приписи ст. 97 ПК України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.
Аналогічні висновки викладені в постанові Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 року по справі № 818/820/15.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2017 року
Суддя/підпис/О.Л. Польовий
"Згідно з оригіналом" Суддя О.Л. Польовий